Справа № 500/2570/23
16 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Верховного Суду від 21.11.2024 ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №500/2570/23 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Тернопільського окружного адміністративного суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2022 року позивач був мобілізований до Військової частини НОМЕР_1 . 15.05.2022 року отримав поранення та під час лікування у зв'язку з цим переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Відповідним наказом 30.09.2022 року переведений назад до військової частини НОМЕР_1 .
Перебуваючи у складі відповідача Військової частини НОМЕР_1 , позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Однак військова частина НОМЕР_1 не виплатила йому усіх сум додаткової винагороди згідно Постанови № 168. Так, беручи участь у згаданих діях чи забезпеченні заходів протягом повних календарних місяців жовтня, листопада та грудня та останнього дня вересня 2022 року, позивач не доотримав наступні суми: за вересень - 3333 грн (100000 грн/30 днів*1 день), жовтень - 26983,68 грн (100000 грн-73016,32 грн), листопад - 35000 грн (100000 грн-65000 грн), грудень - 41281,85 грн (100000 грн-58718,15 грн).
Позивач вважає, що такі протиправні діяння відповідача Військової частини НОМЕР_1 порушують його права.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
А також витребувано у відповідача військової частини НОМЕР_1 : належним чином завірені копії бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (журналів ведення оперативної обстановки, бойових донесень), рапортів (донесень) командирів підрозділів тощо про участь позивача у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, що стали підставою для видання наказів командира військової частини НОМЕР_1 про нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 згідно постанови КМ України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з вересня 2022 року по грудень 2022 року.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через електронний суд із відповідними письмовими доказами 23.12.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
В даному випадку, протиправну бездіяльність відповідача у спірних відносинах позивач фактично пов'язує з невиплатою йому додаткової винагороди до грошового забезпечення, передбаченої Постановою №168, за вересень, жовтень, листопад і грудень 2022 року у розмірі 100000 грн. за кожен місяць.
Зміст наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №479, від 22.12.2022 №1059 та від 07.01.2023 №40 «Про виплату винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_1 » та додатків №1, №2 до них, свідчить, що виплата винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_1 , здійснювалася на підставі Бойового Розпорядження Головнокомандувача ЗСУ №1187/ПУ від 23.03.2022, в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2023 №180/05 про доходи ОСОБА_1 у жовтні 2022 року йому була нарахована заробітна плата у сумі 15101,19 грн., інші нарахування 73016,32 грн, у листопаді 2022 року нарахована заробітна плата у сумі 14763,70 грн., інші нарахування 65000,00 грн, у грудні 2022 року нарахована заробітна плата у сумі 13338,90 грн., інші нарахування 58718,15 грн.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05.05.2023 № 398 солдат ОСОБА_1 , який зарахований до військової частини НОМЕР_3 з 03.07.2022 року згідно наказу № 119 від 01.08.2022 в розпорядження командира КР, переведений до військової частини НОМЕР_1 з 30.09.2022 року згідно наказу № 178 від 29.09.2022 року за вересень 2022 отримав грошове забезпечення 13959,60 та винагороду 56208,55 грн.
Таким чином, додаткова винагорода за вересень 2022 року виплачувалась позивачу військовою частиною НОМЕР_2 , а за жовтень-грудень 2022 року в сумі 100000 грн. військовою частиною НОМЕР_1 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що передбачено п.1 Постанови №168.
При цьому, слід звернути увагу, що накази командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_1 , на підставі яких здійснювалися виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, в тому числі позивачу, чинні та не скасовані.
Відтак відсутня протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в питанні виплати позивачу грошового забезпечення відповідно до Постанови №168 за вересень-грудень 2022 року відсутні, оскільки відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу додаткову винагороду за жовтень-грудень 2022 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. Жодних доказів протилежного позивачем суду не надано.
На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 03.02.2025 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 25.02.2025 о 11:30 год.
Ухвалою суду від 07.02.2025 доручено Тернопільському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання на 25 лютого 2025 року о 11:30 год. в режимі відеоконференції.
Ухвалами суду від 25.02.2025, від 12.03.2025, від 20.03.2025 відкладено розгляд справи на 16.04.2025 о 10:00 год., у зв'язку із неявкою позивача та його представника.
Сторони в судове засідання не з'явилися, однак представник відповідача надіслав через електронний суд заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.3 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
06.03.2022 року позивач був мобілізований до Військової частини НОМЕР_1 . 15.05.2022 року отримав поранення та під час лікування у зв'язку з цим переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Відповідним наказом 30.09.2022 року переведений назад до військової частини НОМЕР_1 .
Перебуваючи у складі відповідача Військової частини НОМЕР_1 , позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Однак, військова частина НОМЕР_1 не виплатила йому усіх сум додаткової винагороди згідно Постанови № 168. Так, беручи участь у згаданих діях чи забезпеченні заходів протягом повних календарних місяців жовтня, листопада та грудня та останнього дня вересня 2022 року, позивач не доотримав наступні суми: за вересень - 3333 грн (100000 грн/30 днів*1 день), жовтень - 26983,68 грн (100000 грн-73016,32 грн), листопад - 35000 грн (100000 грн-65000 грн), грудень - 41281,85 грн (100000 грн-58718,15 грн).
Не погодившись із протиправною бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України»; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
За змістом пункту 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в п.1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У п.5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
У абз.3, 4 п.3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно із п.4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) слід обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Відповідно до п.5 Окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснюється на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Отже, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.
В даному випадку, протиправну бездіяльність відповідача у спірних відносинах позивач фактично пов'язує з невиплатою йому додаткової винагороди до грошового забезпечення, передбаченої Постановою №168, за вересень, жовтень, листопад і грудень 2022 року у розмірі 100000 грн. за кожен місяць.
Судом встановлено, що зміст наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №479, від 22.12.2022 №1059 та від 07.01.2023 №40 «Про виплату винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_1 » та додатків №1, №2 до них, свідчить, що виплата винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_1 , здійснювалася на підставі Бойового Розпорядження Головнокомандувача ЗСУ №1187/ПУ від 23.03.2022, в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2023 №180/05 про доходи ОСОБА_1 у жовтні 2022 року йому була нарахована заробітна плата у сумі 15101,19 грн., інші нарахування 73016,32 грн, у листопаді 2022 року нарахована заробітна плата у сумі 14763,70 грн., інші нарахування 65000,00 грн, у грудні 2022 року нарахована заробітна плата у сумі 13338,90 грн., інші нарахування 58718,15 грн.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05.05.2023 № 398 солдат ОСОБА_1 , який зарахований до військової частини НОМЕР_3 з 03.07.2022 року згідно наказу № 119 від 01.08.2022 в розпорядження командира КР, переведений до військової частини НОМЕР_1 з 30.09.2022 року згідно наказу № 178 від 29.09.2022 року за вересень 2022 отримав грошове забезпечення 13959,60 та винагороду 56208,55 грн.
Таким чином, судом встановлено, що додаткова винагорода за вересень 2022 року виплачувалась позивачу військовою частиною НОМЕР_2 , а за жовтень-грудень 2022 року в сумі 100000 грн. військовою частиною НОМЕР_1 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що передбачено п.1 Постанови №168.
При цьому, суд звертає увагу, що накази командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_1 , на підставі яких здійснювалися виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, в тому числі позивачу, чинні та не скасовані.
Відтак відсутня протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в питанні виплати позивачу грошового забезпечення відповідно до Постанови №168 за вересень-грудень 2022 року відсутні, оскільки відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу додаткову винагороду за жовтень-грудень 2022 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. Жодних доказів протилежного позивачем суду не надано.
Також, суд зазначає, що через повторну неявку позивача та його представника в судові засідання розгляд справи відбувся на підставі наявних у ній доказів.
Підсумовуючи суд зазначає, що частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв'язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18 квітня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.