Справа № 500/256/25
16 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 жовтня 2024 року позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про проведення перерахунку пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , оскільки вона є особою, що має право на 70 відсотків грошового забезпечення, як така, що її чоловік загинув при проходженні військової служби, однак отримала відмову, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 8427-8426/Д-02/8-1900/24 від 11.11.2024 року.
Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії № 8427-8426/Д-02/8-1900/24 від 11.11.2024 року та просить зобов'язати відповідача призначити пенсію.
Ухвалою суду від 22.01.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 19.03.2025 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 16.04.2025 о 11:00 год.
15.04.2025 представником відповідача надіслано через електронний суд додаткові пояснення по даній справі та зазначив наступне.
Згідно витягу з наказу від 04.04.2024 №97, який міститься в матеріалах пенсійної справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть пов'язана з проходженням військової служби та не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при захисті Батьківщини.
Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії від 30.12.2024 №3995 травма одержана в результаті нещасного випадку (01.1 - дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування, порушення пунктів 12.1 та 12.3 ПДР, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року), яка привела до смерті та причини смерті, пов'язані з проходженням військової служби.
Враховуючи вищевказане, з 17.05.2024 позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту “б» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення, зокрема щодо порядку призначення пенсії та її виплати, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у своїх діях не вбачає.
В судовому засіданні 16.04.2025 представник позивача просив позов задовольнити з мотивів викладених у позові. Представник відповідачів в судовому засіданні заперечив проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В даному судовому засіданні за згодою сторін здійснено перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААГ № 240557. Відповідно до Сповіщення №7/9 від 03.01.2024 року її чоловік, ОСОБА_2 , 1967 року народження, механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу по мобілізації 27.02.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час підвозу матеріально-технічних засобів поблизу населеного пункту Михайлівка Краматорського району, Донецької області. Загибель не пов'язана із захистом Батьківщини, але пов'язана з проходженням військової служби.
На підставі вищевикладеного, у травні 2024 року позивача було переведено на інший вид пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Поточний розмір пенсії складає 5 896,95 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень дев'яносто п'ять копійок), що складає 30 відсотків грошового забезпечення її чоловіка. 25 жовтня 2024 року позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, проте, щоб провели перерахунок її пенсійного забезпечення, оскільки вона є особою, що має право на 70 відсотків грошового забезпечення, як такої, що чоловік загинув при проходженні військової служби. Однак, позивач отримала відмову, яка була оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 8427-8426/Д-02/8-1900/24 від 11.11.2024 року.
Не погодившись із протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, які полягали у наданні необґрунтованої відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 70 процентів грошового забезпечення загиблого годувальника - відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку із цим і звернулася до суду з даним прозовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення» регламентує, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38 даного Закону). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;
б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;
г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Всі правила цього Закону, що стосуються сімей померлих, відповідно поширюються (оскільки не обумовлено інше) і на сім'ї безвісти відсутніх, якщо безвісна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку.
Згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплює право особи на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Остання призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 даного Закону, у разі смерті (і) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає розмір пенсія у зв'язку з втратою годувальника, що призначається: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Виходячи із вищевикладеного, пенсія мені, ОСОБА_1 , була призначена на підставі статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі ЗО процентів заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.
Однак керуючись, статтею 4 Закону України “Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
Судом встановлено, що відповідно до сповіщення сім'ї №37, видане ІНФОРМАЦІЯ_3 3/30 від 03.01.2024 року - чоловік позивача ОСОБА_2 1967 року, загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час підвозу матеріально-технічних засобів поблизу населеного пункту Михайлівка Краматорського району Донецької області. Загибель не пов'язана із захистом Батьківщини, але пов'язана з проходженням військової служби.
На підставі статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - пенсія в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
На підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та на основі копії Сповіщення сім'ї № 37, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 №3/30 від 03.01.2024 року, а також врахувавши той факт, що діти повнолітні та працездатні, а відповідно права на пенсію по втраті годувальника не мають.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на пенсійне забезпечення у розмірі 70 процентів грошового забезпечення загиблого годувальника, а саме свого чоловіка, ОСОБА_2 - відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо надання відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії, у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 70 процентів грошового забезпечення загиблого годувальника, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 8427-8426/Д-02/8-1900/24 від 11.11.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію ОСОБА_1 , у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 70 процентів грошового забезпечення загиблого годувальника - відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18 квітня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.