24 квітня 2025 р. Справа № 480/3296/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська ВК (№56)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Роменська ВК (№56) (далі - відповідач, ДУ "Роменська ВК (№56)"), в якій просив:
1) визнати протиправною бездіяльність ДУ «Роменська виправна колонія (№ 56)» щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;
2) стягнути з ДУ «Роменська виправна колонія (№ 56)» на користь позивача грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 26874 грн. 88 коп..
Свої вимоги мотивував тим, що після його звільнення з органів ДКВС України з ним не було проведено остаточний розрахунок, а саме всупереч Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578, не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майна у сумі 26874,88грн, з чим позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 29.04.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно п.22 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14 серпня 2013 року, грошова компенсація виплачується лише за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Однак кошти за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» для погашення заборгованості по компенсації за речове майно працівникам, звільненим зі служби в 2024 році не передбачені, що підтверджується розрахунками до кошторису за бюджетною програмою 3601020 «Виконання покарань установами і органами ДКВС на 2024 рік» та кошторисом установи на 2024 рік. Тому ДУ "Роменська виправна колонія (№56)" не вбачає вини із заборгованості позивачу грошової компенсації вартості за не отримане ним речове майно.
Станом на сьогодні відповіді на відзив позивачем не подано.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що з 25.01.2005 до 29.03.2024 позивач проходив службу на різних посадах в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (а.с.8-9, 11-16).
Відповідно до наказу начальника ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» №40/ОС-24 від 28.03.2024 року ОСОБА_1 29.03.2024 звільнено зі служби за п.7 ч.І ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.9).
При звільненні зі служби було складено довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, згідно з якою до виплати позивачу було нараховано 26878,88грн. компенсації (а.с.10).
Однак позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна виплачено не було, що відповідач не заперечує.
Не погоджуючись з тим, що відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV, відповідно до ст.23 якого держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 23 вказаного Порядку визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи “Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Відповідно до п. 60 Порядку для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Згідно довідки ДУ "Роменська виправна колонія (№56)" від 28.03.2024 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна загальна сума до виплати компенсації ОСОБА_1 складає 26874,88грн., підстава для виплати компенсації вказано наказ від 28.03.2024 №40/ОС-24 (а.с.10).
Отже, на час підписання наказу від 28.03.2024 №40/ОС-24 про звільнення позивача він мав право на грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, які він не отримав в період проходження служби.
При цьому посилання представника відповідача у відзиві на відсутність коштів на виплату компенсації за неотримане речове майно станом на момент виключення зі списків як на підставу в обґрунтування своєї позиції в цій частині, суд оцінює критично, виходячи з наступного.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення “Кечко проти України», “Сук проти України», “Ромашов проти України», “Шевченко проти України»).
Європейський суд з прав людини у справах зауважив, що посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6- рп/2007).
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, ДУ "Роменська ВК (№56)" як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності невиплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на суму 26874,88грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 26874,88грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Роменська ВК (№56)" (вул. Вишнева, буд. 19,с. Перехрестівка,Роменський район, Сумська область,42073, код ЄДРПОУ 08565078) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Роменська ВК (№56)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Стягнути з Державної установи "Роменська ВК (№56)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 26874 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 88коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Роменська ВК (№56)" в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211грн.20коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 24.04.2025.
Суддя І.Г. Шевченко