Справа № 420/22005/24
24 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛІ" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛІ" (далі- позивач, ТОВ "СТІЛЛІ") з позовною заявою до Одеської митниці ( далі-відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000089/2 від 01.07.2024 р., прийняте Одеською митницею.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача.
На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що оскаржуваним рішенням відповідач безпідставно відмовив у митному оформленні товару, отриманого за умовами контракту №1 від 18.07.2022 р. укладеного між продавцем-компанією RUIAN TONGQI SHOES CO.,LTD (Китай) та покупцем ТOB «СТІЛЛІ» (Покупець). Позивач вважає, що з наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, а саме відомості про включення вартості упаковки у кінцеву ціну товару, а також інформація про вартість транспортування за весь маршрут перевезення товарів від постачальника до покупця. При цьому, відсутні будь-які суперечності та неповнота в наданих документах. Відтак, відповідач формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме у нього обґрунтовані сумніви щодо вартості товару. За таких умов оскаржуване рішення відповідач прийняв необґрунтовано і протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.
31.07.2024 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500020006162U3 від 01.07.2024 та документи на підтвердження митної вартості товару. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару Одеською митницею встановлено розбіжності та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000089/2 від 01.07.2024 року. Зазначені обставини обумовлювали необхідність витребувати від декларанта, встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Проте, надіслані декларантом деякі затребувані документів не усунули встановлені розбіжності. Зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З огляду на вказане, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2024/000089/2 від 01.07.2024 року Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 17.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ж ухвалою зобов'язано Одеську митницю разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, у тому числі, але ні виключно, МД на підставі яких скоригована митна вартість товарів, та документи, додані декларантом до митної декларації .
Щодо клопотання представника відповідача від 31.07.2025 р. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтовано віднесенням даної справи до категорії справ, яка містить можливий розмір матеріальних збитків на суму 715 059, 86 грн., а тому вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи з наданням можливості у судовому засіданні надати усні пояснення по суті спору, суд враховує наступне.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. ( частина 3 ст. 257 КАС України).
Щодо позиції Митниці про складність даної справи з огляду на розмір можливих збитків у даній справі в сумі 715 059, 86 грн (різниця в митних платежів між заявленою та скоригованою митною вартістю спірного товару), то враховуючи, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яким визначена сума грошових зобов'язань, то відсутні підстави для заявлення Одеською митницею вимоги про її стягнення.
Окрім того, відповідач не обґрунтовує надання яких саме пояснень є необхідним саме у судовому засіданні та яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) вплине на об'єктивність з'ясування обставин справи, або їх повноту та негативні наслідки.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не позбавлений права викласти свої міркування та заперечення у додаткових письмових поясненнях та надати додаткові докази по справі, тобто не позбавлений прав, передбачених ст. 44 КАС України.
Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Отже, у клопотанні про розгляд справи з викликом сторін представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалось би необхідність вирішення вказаного питання, а доводи, на які представник посилається у клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дане клопотання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
При цьому, суд враховує, що характер спірних правовідносин та підстави їх виникнення, не потребують усного заслуховування сторін, при цьому матеріали справи містять позиції сторін по суті спору з наданими на їх підтвердження доказами, що в сукупності надає можливість суду розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
18.07.2022 р між фірмою RUIAN TONGQI SHOES CO.,LTD (Продавець) та ТОВ “СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт № 1, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод від 19.07.2022 р., від 26.12.2022 р., від 02.01.2023 р., від 06.01.2023 р., від 06.02.2023 р., ( далі - Контракт) Продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього контракту. Товаром за цим контрактом є взуття. ( пункти 1.1., 1.2. контракту). Номенклатура товару та ціни визначаються в Інвойсах до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною. Умови поставки: (базові умови) FOB визначаються в Інвойсах. ( пункти 1.5. та 3.1. контракту). ( а.с. 11-20)
Відповідно до вказаного контракту на умовах поставки FOB CN NINGBO на митну територію України ввезено товар, а саме взуття жіноче.
01.07.2024 декларантом до Одеської митниці подано (МД) № 24UA500020006162U3 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення, а саме, за ціною контракту.
Відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2024/000222 від 01.07.2024 р на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом позивача були подані документи, які зазначені у графі 44 МД, зокрема, Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 20.02.2024, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 81 від 20.02.2024, Домашній коносамент (House bill of lading) BW24040421B від 08.05.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 779 від 27.06.2024, Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24С700000074/00249 від 12.06.2024, Банківський платіжний документ, що стосується товару 179 від 16.05.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 2864/4 від 01.07.2024 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода 19.07.2022 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода 26.12.2022 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода 02.01.2023 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода 06.01.2023 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода 06.02.2023 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода 31.12.2023 Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 18.07.2022 Договір про надання послуг митного брокера БР-518 від 21.07.2023 Договір (контракт) про перевезення 21072023-01 від 21.07.2023 Інші некласифіковані документи Акт про зважування ТЗ з вантаж від 01.07.2024
В подальшому, митний орган повідомив декларанта, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому відповідно до п. 5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
01.07.2024 р. декларант ТОВ «СТІЛЛІ» листом за № 0107-1 повідомив Митницю, що у встановлений термін додаткові документи надаватись не будуть, при цьому на вимогу митного органу надається в якості додаткових документів 1) рахунки на оплату від 27.06.2024 № 1286, від 10.05.2024 № 909, від 27.06.2024 № 1288, 2) договір - заявка на перевезення вантажу від 05.06.2024 № КВП - 4, в якій відсутня інформація про: детальний опис товару, виробника товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс, отже, не містить всіх необхідних реквізитів.
01.07.2024 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № № UA500020/2024/000089/2, яке вмотивоване тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому митну вартість товарів скориговано за другорядним ( резервним) методом. (метод “ 2ґ»)
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) 24UA500020006192U7 від 01.07.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 715 059, 86 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема
- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);
- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)
- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)
- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.
- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);
- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п'ята - шоста статті 53 МК України);
- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п'ятої статті 54 МК України);
- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);
- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);
- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);
- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);
- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)
- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).
- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)
- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. ( частини четверта - п'ята статті 58 МК України).
VI. Оцінка суду.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Отже, у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Як встановлено судом, предметом оскарження у даній справі є рішення № UA500020/2024/000089/2 від 01.07.2024 р. про коригування митної вартості товарів, яке вмотивовано не поданням декларантом усіх документів згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням додатково поданими документами сумніву, який виник у митного органу щодо обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару за ціною контракту.
Перелік обставин та відомостей, які вплинули на коригування митної вартості товарів, зазначено у пункті 33 оскаржуваного рішення.
Так, за твердженням відповідача, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо ) відсутні числові дані щодо таких складових митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митої вартості самого товару. ( пп. «в» п.2 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України).
Надаючи правову оцінку вказаному доводу Митниці, суд вказує про таке.
За положеннями підпункту “в» пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
При цьому, суд звертає увагу, що вказана норма містить умови, при яких, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, не додається до складових митної вартості, а саме якщо вони включалися до ціни.
Як зазначалось вище, за умовами 3.1. контракту на поставку № 1 від 18.07.2022 р., з урахуванням додаткових угод від 19.07.2022 р. та від 02.01.2023 р. до цього контракту, умови поставки : (базові умови) FOB. Строки поставки визначаються у інвойсах.
Відповідно до рахунку-фактурі (інвойс) № 81 від 18.07.2022 умовами поставки є «FOB-Ningbo».
Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2020, який означає, що поставка єздійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
Згідно статті А.9. «Перевірка - упаковка - маркування» Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.
За умовами пунктів 5.1. та 5.2. контракту на поставку № 1 від 18.07.2022 р. з урахуванням додаткової угоди від 02.01.2023 р. товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті. Вартість упаковки включається в ціну та не підлягає окремій додатковій оплаті.
З огляду на вказане, контрактна ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування.
А відтак, за приписами ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду по справі №815/6794/17 від 22.01.2019 р.
Щодо наступного доводу відповідача, який полягає в тому, що відповідно до вимог розділу III Правил декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте декларантом до митного оформлення не надані вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості.
З приводу даного доводу відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Отже, для перевірки числових значень митної вартості товарів є ті транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. ( пункт 5 частини 10 ст. 58 МКУ).
Відтак, до митної вартості додаються тільки ті транспортні витрати, які були понесені імпортером на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Як вбачається з пункту 17 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, заявлені декларантом складові митної вартості нарахування до ціни товару складаються з сум 44 566,40 + 257 955,94 грн.
На підтвердження вказаної суми заявлених витрат на транспортування до митного оформлення декларантом позивача було надано довідку ТОВ « Inter trans logistics» № 3864/4 від 01.07.2024 р. про вартість міжнародного перевезення вантажу, рахунки ТОВ « Inter trans logistics» на оплату послуг від 10.05.2024 № 909 на суму 224 456,47 грн( у т.ч. послуги з перевезення за межами митної території України - 204680,57 грн.), від 27.06.2024 № 1286 на суму 58 745,01 грн. ( у т.ч. послуги з перевезення за межами митної території України - 44 566,40 грн.) від 27.06.2024 № 1288 на суму 97 233,32 грн. ( у т.ч. послуги з перевезення за межами митної території України - 53 275,37 грн.)
Так, згідно довідки ТОВ « Inter trans logistics» № 3864/4 від 01.07.2024 р. про вартість міжнародного перевезення вантажу, вартість транспортних витрат згідно договору транспортного експедирування №210720232-01 від 21.07.2023 р. по коносаменту 238296199/BW 24040421В в контейнері MSKU4695792 за маршрутом Ningbo (Китай) - Одеса (України ): локальні портові витрати в Китаї складають 40 540,60 грн., від порту Ningbo (Китай) до порту Gdansk (Польща) складає 164 139,97 грн. ; послуги з ВРР, оформлення ТІ та перевантаження на території Польщі у авто складають 44 566,40 грн; автоперевезення у авто від м. Gdansk (Польща) до п/п Ягодин (Україна) складає 53 275,37 грн. ; автоперевезення у авто від п/п Ягодин (Україна) до м. Одеса (Україна) складає 35 516,90 грн.
За правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 , законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.
Оскільки вартість транспортування вантажу за вказаними довідками про транспортні витрати не містять розбіжностей з заявленими декларантом складовими митної вартості, які нараховані до фактурної вартості товару, на загальну суму 302 522,34 грн. ( 44 566,40 + 257 955,94), що не було спростовано відповідачем у відзиві, суд відхиляє доводи відповідача у зазначеній вище частині щодо правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою.,
Посилання відповідача на наказ МФУ № 599 від 24.05.2012 року у даному випадку є безпідставним, оскільки такий наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: …».
З цього випливає, що наказ наводить можливі приклади документів в підтвердження вартості перевезення. При цьому, не передбачає вичерпного переліку таких документів, а формулювання не містить обов'язкової вимоги.
Щодо зауваження митного органу до того, що згідно п. 2.1. контракту №1 від 18.07.2022 р. передбачена пропозиція продавця щодо ціни товару, а згідно п.3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, проте такі відомості відсутні.
Як вбачається з умов пунктів 2.1. та 3.2. контракту № 1 від 18.07.2022 р., то всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції. Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс.
Тобто, пропозиція та замовлення є документами, на підставі яких формується партія товару до відвантаження та відповідно складається попередній інвойс.
Так, до митного органу позивачем був наданий інвойс № 81 від 20.02.2024 р. на суму 52 448,21 доларів США, складений на виконання умов контракту №1 від 180.7.2022 р. (а.с.21-22)
При цьому, вказана вартість партії товару 52 448,21 доларів США була заявлена декларантом як фактурна вартість товару, що підтверджується пунктом 16 оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що комерційна пропозиція не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, а є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, крім того, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту комерційних пропозицій та висновків експерта.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що виключний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів визначено ст. 53 МК України, та замовлення покупця до таких документів не відноситься.
Таким чином, не подання декларантом на митне оформлення імпортних товарів, пропозиції продавця та замовлення покупця, на думку суду, не перешкоджало митному органу перевірити правильність заявленої фактурної вартості товару на підставі відомостей, які містились в інших документах, наданих декларантом.
Щодо позиції митниці про, те що відповідно до пункту 4.1 зовнішньоекономічного договору від 18.07.2022 № 1 оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів після митного оформлення, однак в інвойсі від 20.02.2024 № 81 зазначено, що оплата здійснюється протягом 180 днів від дати інвойсу, суд враховує наступне.
Надаючи правову оцінку даному доводу митного органу, суд вказує про таке.
Згідно із п.4.1 контракту №1 від 18.07.2022 р. покупець сплачує 100%: суми, зазначеної в інвойсі , протягом 90 календарних днів з дня завершення оформлення документів з митного очищення вантажу. (а.с.12 )
Відповідно до інвойсу №81 від 20.02.2024 року складеного на виконання контракту №1 від 18.07.2022 р. загальна вартість товару за контрактом складає 52 448,21 дол. США, умови оплати : «передоплата протягом 180 днів від дати інвойсу», строки поставки не пізніше 20.08.2024 р. (а.с.22)
Позивачем на підтвердження митної вартості товару було надано платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 179 від 16.05.2024 р. завірену Одеським ОУ АТ “ОЩАДБАНК», яка у свою чергу підтверджує факт 100 % оплати в розмірі 52 448,21 дол. США (а.с. 27), а відтак вказаний платіжний документ підтверджує факт 100 % оплати товару за митною декларацією на момент декларування товару.
Суд зауважує, що оскаржуване рішення № UA500020/2024/000089/2 від 01.07.2024 року про коригування митної вартості товару не містить обставин, з яким митниця пов'язує неповне виконання пункту 4.1. договору, внаслідок подання позивачем до митного оформлення вищевказаних документів, а саме, наявність підстав для розбіжностей числових значень щодо фактурної вартості товару за МД 24UA500020006162U3 від 01.07.2024.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2018 року по справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.
Відтак, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.
Як зазначалось вище, частинами 1 та 2 статі 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).
Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).
У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, відповідач не обґрунтував яким чином витребувані митним органом документи впливають на підтвердження того чи іншого показника.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України до переліку додаткових документів віднесено, зокрема, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як встановлено судом, декларантом позивача повідомленням 0107-1 від 01.07.2024 р. надано відповідачу наступні документи, рахунки на оплату від 27.06.2024 № 1286, від 10.05.2024 № 909, від 27.06.2024 № 1288, 2) договір - заявка на перевезення вантажу від 05.06.2024 № КВП .
При цьому, відповідач стверджує, що наданий договір - заявка на перевезення вантажу від 05.06.2024 № КВП - 4, не містить детального опису товару, відомостей про виробника товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс, відповідно не містить всіх необхідних реквізитів.
Суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК заявка на перевезення товару не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару.
При цьому, заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, тому така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом.
Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування, враховуючі раніше прийнятті митним органом рішення про коригування митної вартості, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено що рівень митної вартості по товару - 8,35 дол.США/пара (МД від 29.03.2024 № UA100380/2024/311293), ніж заявлено декларантом - 3,8028 дол.США/пара; по товару 2 - 8,35 дол.США/пара (МД від 14.03.2024 №UA209170/2024/021376), ніж заявлено декларантом - 3,8028 дол.США/пара).
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).
Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як встановлено судом, то спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного ( резервного) методу.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
При цьому, суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000089/2 від 01.07.2024 р., оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 10 725,90 грн., що підтверджується платіжними документами № 1740 від 11.07.2024 на суму 10 725,90 грн. (а.с.22)
З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 10 725,90 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛІ" (Грецька пл., буд. 1, офіс 201-Б, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 44601800) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000089/2 від 01.07.2024 р., прийняте Одеською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 725,90 (десять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 90 копійок ) гривні .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна