24 квітня 2025 рокусправа № 380/5811/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV одноразової допомоги сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 - протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV одноразову допомогу сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) є дружиною загиблого чоловіка ОСОБА_2 , який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві на ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля». 16.12.2024 позивачка звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника. Однак, листом №1300/5315-8/4144 від 09.01.2025 відповідач у виплаті такої допомоги відмовив із посиланням на те, що реєстрація її місця проживання позивача не співпадає з реєстрацією місця проживання померлого чоловіка. 24.02.2025 позивачка звернулася в ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про надання рішення щодо відмови у призначенні одноразової допомоги на сім'ю за заявою від 16.12.2024. Листом №4932-4489/К-53/8- 1300/25 від 07.03.2025 ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області надало копію постанови, якою призначено страхові виплати в разі смерті потерпілого дітям загиблого. Позивач вважає відмову ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними відтак звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою судді від 25.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - відповідач) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що дійсно позивач звернувся із заявою про виплату одноразової допомоги сім'ї відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Листом №1300-5315-8/4141 від 09.01.2025 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Вказано про те, що позивач не надав всіх документів, які необхідні для призначення страхової виплати у вигляді одноразової допомоги, а саме не долучено документів, які підтверджують факт сімейних відносин позивача з потерпілим. Також зазначають, що копія довідки від 23.12.2024 №2323/6 та акта від 23.12.2024 №5694/07, не є належними та допустимими доказами у справі та не підтверджують факту проживання однією сім'єю. Вказано, що органи Пенсійного фонду України не мають повноважень встановлювати факт сімейних відносин між особами, зареєстрованими за різними адресами, а також з'ясовувати причини окремого проживання подружжя. Заперечуючи позовні вимоги звертає увагу суду на те, що довідки житлово-експлуатаційної організації або виконавчого органу ради, на які посилається позивач як на самостійні та достатні докази проживання з померлим однією сім'єю, були передбачені п. 2 ч. 2 ст. 43 Закону №1105 лише в редакції, чинній до 01.12.2021. Отже, у редакції Закону №1105, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, подання таких документів, як довідка ЖКГ чи виконавчого органу ради, не передбачено серед переліку документів, що подаються для призначення страхових виплат. Згідно із вимогами Закону №1871 документом, який підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи, є витяг із реєстру територіальної громади. Зазначає що при подані до відповідача заяви не долучилв довідки від 13.11.2024 №219 виконавчого комітету Радехівської міської ради. Наголошує що відповідно до Акту Н-1/П від 05.12.2024 про спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 29.06.2024 у розділі І містяться відомості про членів сім'ї потерпілого, зокрема про його дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак інформація про позивача як члена сім'ї відсутня. Таким чином, не включення позивача до переліку членів сім'ї потерпілого в ОСОБА_5 , у сукупності з іншими встановленими обставинами, виключає наявність правових підстав для призначення їй одноразової допомоги.
15.04.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив де аргументи відповідача заперечує повністю. Вказує про те, що згідно з ч.1 ст.36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. 23.07.2011 між позивачкою та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області зроблено відповідний актовий запис №206 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 . Більше того, надані документи є належними та достатніми доказами, що підтверджують місце фактичного проживання позивача та померлого чоловіка однією сім'єю. Також звертає увагу суду, що акт формою Н-1/П від 05.12.2024 про нещасний випадок не є документом, який підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки його складання зумовлено встановленням спеціальним розслідуванням обставин, за яких стався нещасний випадок, причинного зв'язку нещасного випадку з виробництвом. Відтак просить позов задовольнити повністю.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 23.07.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений шлюб про, що зроблено відповідний актовий запис №206.
Згідно з Актом спеціального розслідування нещасного випадку що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» ОСОБА_2 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 03.07.2024.
Відповідно до довідки №2323/6 від 23.12.2024 виданої Виконавчим комітетом Шептицької міської ради позивач, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 дійсно проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_2 (Акт КП «ЖКС» №5694/07 від 23.12.2024) і перебувала на його утриманні.
16.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою щодо призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника, чоловіка ОСОБА_2 .
Листом №1300-5315-8/4141 від 09.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у виплаті одноразової допомоги позивачу. Вказано про те, що позивачем не всіх документів, які необхідні для призначення страхової виплати у вигляді одноразової допомоги, а саме не долучено документів, які підтверджують факт сімейних відносин позивача з потерпілим.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся із цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №1105-XIV).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 30 Закону України №1105-XIV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 35 Закону України №1105-XIV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:
1) діти, які не досягли 18 років;
2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
4) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку .
Згідно з ч.5 ст.36 Закону України №1105-XIV разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Наведене свідчить, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на щомісячні страхові виплати, та осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім'ї - допомоги сім'ї потерпілого (виплачується сукупно на сім'ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 37 Закону України №1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Стаття 38 Закону України №1105-XIV передбачає, що Територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Відповідно до ст. 39 Закону України №1105-ХІV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного Форду України у Львівській області відмовило позивачу у призначенні страхової виплати, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, його сім'ї. Відмова мотивована тим, що відсутні відомості про проживання однією сім'єю та ведення спільного побуту померлим ОСОБА_4 ( не надано належних документів, які підтверджує місце проживання особи , в розумінні закону №1871).
Як зазначалося судом раніше, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій.
Так, у розпорядженні уповноваженого органу наявні дані, зокрема, Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; дані органів реєстрації про реєстрацію місця проживання.
Таким чином, посилання відповідача на те, що відсутні дані про створення або не створення сім'ї померлим та про наявність або відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї є необґрунтованими. Ці дані мав встановити сам відповідач.
Відповідно до статей 7, 36, 37, 39, 41-48 України №1105-ХІV та з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (Порядок №11).
Згідно з п. 4 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1105-ХІV установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України
Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджено Порядок №11 (Порядок втратив чинність на момент настання нещасного випадку на виробництві).
21.03.2024 набрав чинності Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 року №4-1.
Відповідно до абз. 3 п.2 Розділу IX право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Суд зазначає що умов, які стосуються обов'язковості однакового зареєстрованого місця проживання усієї родини, Порядок №4-1 не містить.
Для такого правового регулювання з урахуванням предмета спору, Сімейний Кодекс України є спеціальним законом, який має враховуватись при визначенні поняття сім'ї та її членів при вирішенні питань про наявність права на отримання допомоги, передбаченої Законом України №1105-XIV.
Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 визначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
При цьому Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 у справі №420/17371/22 сформулював висновок, відповідно до якого враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім'єю на момент його смерті. Тому встановлена Порядком №11 обов'язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві. Верховний Суд також зауважував, що Закон №1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень пункту 5.1 розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім'єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону №1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у наведеній справі, сам факт неоднакового зареєстрованого місця проживання членів сім'ї не впливає на право на отримання одноразової допомоги у зв'язку зі смертю потерпілого. Визначальним у такому випадку є саме факт проживання однією сім'єю.
Як убачається з матеріалів справи, факт перебування у шлюбі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 23.07.2011.
Крім того, Позивачем надано акт №5694/07 від 23.12.2024, виданий Виконавчим комітетом Шептицької міської ради, яким засвідчується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали за однією адресою: АДРЕСА_2 , до дня смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, встановлені обставини підтверджують, що потерпілий, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, проживав до своєї смерті однією сім'єю зі своєю дружиною - позивачем.
З урахуванням викладеного, наявність факту спільного проживання є достатньою підставою для призначення одноразової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 36 Закону України №1105-XIV.
Відтак, відмова відповідача у призначенні зазначеної соціальної виплати є безпідставною та протиправною.
Щодо вимоги про призначення допомоги у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні позивачу одноразової допомоги сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 , спору щодо суми допомоги не існує, бо відповідач взагалі не здійснював жодного призначення позивачу допомоги. Суд не може передбачити у цьому випадку, як вчинить відповідач.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 5 статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» одноразової допомоги сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» одноразову допомогу сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович