Справа №949/950/25
23 квітня 2025 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_1 від 10 січня 2020 року, орган, що видав 6126, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу серії ЧЦП №049496 від 20 березня 2025 року, того ж дня о 10-35 год., в умовах дії воєнного стану, прикордонним нарядом «Контрольний пост», на відстані 4 км від населеного пункту Бережниця, на території Дубровицької ОТГ Сарненського району Рівненської області, в 40 км від лінії державного кордону, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову службу та перебував в розшуку та намагався незаконно перетнути державний кордон з республікою білорусь поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.9 Закону України "Про Державний кордон України".
Як вбачається із телефонограми від 23 квітня 2025 року, ОСОБА_1 повідомив, що не має змоги прибути на розгляд справи до суду. Додатково повідомив, що того дня, він рухався додому в с. Озерськ Сарненського району Рівненської області та був затриманий на блокпосту неподалік с.Бережниця Сарненського району. Своєї вини не визнає, оскільки наміру перетнути державний кордон з республікою білорусь поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, він не мав. Про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП йому не повідомляли, а дізнався про нього, після телефонного дзвінка працівника суду. Тому такий протокол вважає безпідставним.
Згідно ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за його відсутності.
Дослідивши повно й об'єктивно обставини адміністративного правопорушення та матеріали справи, провівши всебічний розгляд справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Отже, ознаками об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою ст. 204-1 КУпАП, є:
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
При цьому, визначальною ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення є місце його вчинення.
Суб'єктом правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП є фізична осудна особа, яка вчинила одне з діянь, визначених серед ознак об'єктивної сторони даного правопорушення. Такі дії із суб'єктивної сторони можуть бути вчинені лише із прямим умислом.
Диспозиція даної статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно також керуватись положеннями Закону України "Про державний кордон України", відповідно до ч. 3 ст. 9 якого пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
У ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Випадки, коли дозволено перетин державного кордону України поза пунктами пропуску, визначені ч. 3 ст. 5 Закону України "Про прикордонний контроль".
Згідно із ст. 12 Закону України "Про державний кордон України" пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України згідно з ч. 9 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 (надалі - Положення), з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
У п. 11 Положення передбачено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
При цьому, згідно з п. 8 Положення громадяни України, Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Документами, що посвідчують особу, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" є паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" у цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №049496 від 20 березня 2025 року, того ж дня о 10-35 год., в умовах дії воєнного стану, прикордонним нарядом «Контрольний пост», на відстані 4 км від населеного пункту Бережниця, на території Дубровицької ОТГ Сарненського району Рівненської області, в 40 км від лінії державного кордону, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову службу та перебував в розшуку та намагався незаконно перетнути державний кордон з республікою білорусь поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.9 Закону України "Про Державний кордон України" (а.с.1).
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, якщо не підтверджений іншими доказами.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення до матеріалів справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №049496 від 20 березня 2025 року (а.с.1) долучено: схему виявлення порушення на ділянці 16-ї прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 20 березня 2025 року (а.с.5); рапорт від 21 березня 2025 року (а.с.6); заяву ОСОБА_1 від 20 березня 2025 року (а.с.7); довідку первинного опитування громадянина України від 20 березня 2025 року (а.с.8-9); фототаблиці (а.с.10).
На переконання суду, вказані документи, самі по собі не можуть бути достатніми доказами для висновку про винуватість особи, якщо обставини правопорушення не підтверджені іншими доказами.
Також до матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України (а.с.2) та копію військового квитка (а.с.3).
Як вбачається із долученої до матеріалів справи довідки первинного опитування громадянина України від 20 березня 2025 року, того ж дня, о 10:35 п/н КрП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (околиця н.п. Бережниця, 40 км від ДК України) під час перевірки маршрутного транспортного засобу сполученням н.п. Рівне - н.п. Зарічне було виявлено військовослужбовця ОСОБА_1 , який згідно наявної бази даних на даний час перебуває у СЗЧ. В ході первинного опитування він повідомив, що народився у АДРЕСА_2 , де і проживав разом зі своєю родиною. Він добре знає населенні пункти прикордоння, місця розташування КрП та має багато родичів та знайомих в прикордонні. Пізніше стало відомо, що з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, він був призваний на проходження військової служби по мобілізації у в/ч НОМЕР_3 (солдат, оператор відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини). В подальшому, при спілкуванні з безпосереднім начальником даного військовослужбовця було з'ясовано, що даний військовослужбовець з 16 березня 2025 року перебуває у СЗЧ. Під час розмови ОСОБА_1 помітно нервував, часто плутався у своїх словах та не міг чітко надати відповіді на поставленні питання оперативного працівника. Враховуючи оперативну обстановку, яка склалась на ділянці відповідальності НОМЕР_4 прикордонної комендатури (з м.д. н.п. Висоцьк) ОСОБА_1 можливо підпадає під категорію особи, яка має намір незаконно перетнути державний кордон України в республіку білорусь та можливо мав на меті намір незаконно перетнути державний кордон з метою ухилення від проходження військової служби (а.с.8-9).
Відповідно до рапорту інспектора заступника прикордонної служби ОСОБА_2 від 21 березня 2025 року, близько 10-35 хв. 20 березня 2025 р. в ході несення служби на контрольному посту « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на автомобільній дорозі «Р-05» в 4 км на південь від н.п. Бережниця на території Дубровицької ТГ Сарненського району, Рівненської області, 40 км. до лінії державного кордону, в контрольованому прикордонному районі, під час перевірки маршрутного транспортного засобу сполученням «Рівне - Зарічне» було виявлено громадянина ОСОБА_1 . В ході первинного опитування ОСОБА_1 повідомив, що він слідує в н.п. Озерськ додому, проте надати відпускний квиток або інший документ, що підтверджує законність перебування поза межами пункту постійної дислокації підрозділу не зміг. В подальшому в ході фільтраційних заходів було встановлено, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 (солдат, оператор відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини), який з 16 березня 2025 року перебуває у СЗЧ. Під час розмови він помітно нервував, часто плутався у своїх словах та ухилявся від надання чітких відповідей на поставленні питання. В подальшому він визнав, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України з рб, поза встановленими пунктами пропуску, з метою ухилення від проходження військової служби, подальшого працевлаштування та проживання в країнах ЄС (а.с.6).
Тобто у довідці первинного опитування зазначено, що ОСОБА_1 «можливо» мав на меті намір незаконно перетнути державний кордон України в республіку білорусь з метою ухилення від проходження військової служби. При цьому, матеріали справи не містять відомостей на підтвердження того, які дії він вчинив для підтвердження факту, що він дійсно мав намір незаконно перетнути держаний кордон України з республікою білорусь чи що його дії були спрямовані на безпосереднє перетинання державного кордону України поза межами пунктами пропуску, тобто у спосіб, заборонений законом.
В даному випадку, суд вважає за необхідне зазначити, що наявна у матеріалах справи заява ОСОБА_1 від 20 березня 2025 року, у якій зазначено, що він ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЧЦП №049496 щодо спроби незаконного перетину державного кордону України 20 березня 2025 року, згоден з викладеними обставинами у матеріалах справи, свою вину визнав в повному обсязі, претензій та доповнень не має (а.с.7), не може бути доказом визнання ним своєї вини у вказаному правопорушенні, та відповідно наявності складу адміністративного правопорушення, оскільки, як вбачається з її змісту, текст заяви був наперед надрукований, а в сам текст було лише дописано анкетні дані ОСОБА_1 номер протоколу, дату ймовірної спроби незаконного перетину кордону, дату заяви та підпис. Вказане ставить під сумнів усвідомлення ОСОБА_1 її змісту.
Також сама по собі та обставина, що ОСОБА_1 знаходиться в СЗЧ та проїжджав або перебував на території на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об'єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено нарядом «Контрольний пост», на відстані 4 км від населеного пункту Бережниця, на території Дубровицької ОТГ Сарненського району Рівненської області, що в 40 км від лінії державного кордону, що є значною відстанню до самого кордону та не може безумовно свідчити про намір його перетину.
Також слід зазначити, що матеріали справи не містять будь-яких даних, які б свідчили про те, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у особи було проведено, у відповідності до норми ст. 264 КУпАП, особистий огляд та огляд речей, а також не містять даних про вилучення речей і документів відповідно до норми ст. 265 КУпАП, чи вилучення речей і документів, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону.
Більше того, в матеріалах справи відсутні фото- чи відеофіксація факту вчинення правопорушення чи інші беззаперечні докази, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, який ставиться йому у провину. Як і відсутні відеодокази його первинного опитування, де він пояснював, що дійсно мав намір незаконно перетнути державний кордон України з республікою білорусь.
Таким чином, фактично підставою для складення протоколу серії ЧЦП №049496 від 20 березня 2025 року, відносно ОСОБА_1 стали суб'єктивні висновки працівників прикордонної служби, які не підтверджені жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якою обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зібрати інші докази по даній справі не являється можливим.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб'єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, а інші долучені та перераховані докази, оцінюються судом критично.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази вину особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням викладеного, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 намагався незаконного перетнути державний кордон України з республікою білорусь.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Леванте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За вказаних обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, зважаючи на презумпцію невинуватості, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є недоведеним склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, слід закрити.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Оборонова І.В.