Справа №949/557/25
24 квітня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Тарасюк А.М.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВАО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.11.2021 у розмірі 32250,53 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 листопада 2021 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту. Того ж дня, відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: 1) тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 200000 грн. (п. 1.2 Договору); 2) тип кредитної карти: Картка "Універсальна"; 3) строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2 Договору); 4) процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п. 1.3 Договору); 5) кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4 Договору); 6) розмір мінімального обов'язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн. щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4 Договору); 7) проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00% (п. 1.5 та п. 2.1.1.2.12 Договору).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".
На підставі укладеного Договору, відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/25, тип - Універсальна, а згодом відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 09/25, тип - картка Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про видані картки.
Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.
Станом на 04 лютого 2025 року заборгованість відповідача у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором таз урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, становить 32250,53 грн., яка складається з наступного: 25892,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6357,94 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
До позовної заяви представником позивача додано клопотання про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення в справі.
Відповідач у судові засідання не з'явився хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 22 листопада 2021 року між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений Договір про надання банківських послуг шляхом підписання Паспорту споживчого кредиту (а.с.48-52) та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.36-47).
Так, згідно Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач, на підставі власного волевиявлення, згідно ст. 634 ЦК України приєднується до розділів "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка" Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Отже, відповідач, уклавши Договір банківського рахунка, погодив наступні умови:
1) тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 200000 грн. (п. 1.2 Договору);
2) тип кредитної карти: Картка "Універсальна";
3) строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2 Договору);
4) процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п. 1.3 Договору);
5) кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4 Договору);
6) розмір мінімального обов'язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн. щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4 Договору);
7) проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00% (п. 1.5 та п. 2.1.1.2.12 Договору).
Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту, згідно довідки від 05 лютого 2025 року №0000004133002602 та довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки від 05 лютого 2025 року №0000004133005297 (а.с.34 звор.бік, 35), відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/25, тип - Універсальна, а згодом - кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 09/25, тип - картка Універсальна та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 25000 грн.,
Як зазначає позивач та не спростовував відповідач, останній після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи, що підтверджується випискою по рахункам відповідача (а.с.27-34).
Встановлено, що відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором у результаті чого та з урахуванням внесених ним коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 04 лютого 2025 року має заборгованість у сумі32250,53 грн., з яких: 25892,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 6357,94 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Зазначена сума заборгованості відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунками заборгованості за Договором "б/н від 22 листопада 2021 року (а.с.23-26).
Вказані обставини відповідач не оспорив, доказів на спростування зазначеного не надав.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом які істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Всупереч умовам укладеного між сторонами кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки погашення заборгованості за кредитним договором, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором.
Таким чином у підписаному відповідачем кредитному договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, відповідач не надав жодних доказів на спростування поданого банком розрахунку заборгованості, в тому числі і таких, що підтверджували б сплату заборгованості в повному обсязі чи відсутність такої.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача та які не спростовані відповідачем, доказів належного виконання ним кредитного договору щодо повернення отриманих кредитних коштів суду не подав, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення "Проніна проти України", №63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006).
Питання про судові витрати слід вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, за приписами якої судовій збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Згідно платіжної інструкції №ZZ427B28OA від 17 лютого 2025 року (а.с.6 звор.бік) позивачем при зверненні до суду сплачено 2422,40 грн. судового збору, які слід стягнути з відповідача.
На підставі ст.ст. 11, 15, 16, 203, 205, 207, 526, 611, 626, 628, 629, 634, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,
Позов Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 22 листопада 2021 року у розмірі 32250,53 грн. (тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят гривень п'ятдесят три копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.