Справа № 548/641/25
Провадження №2-а/548/17/25
07.04.2025 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Миркушіної Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1535 від 30.10.2024 рокуйого було притягнуто до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та не підтвердженна відповідними доказами, тому позивач просить визнати постанову протиправною та скасувати.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 17.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін у справі за цим адміністративним позовом.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився,подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.
У судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Тому з метою уникнення затягування розгляду справи неподання відповідачами відзивів на позов без поважних причин кваліфікується судом, як визнання позову та відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституцією України закріплено норму щодо обов'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19).
В оскаржуваній постанові № 1535 від 30.10.2024 року вказано, що позивач 28 жовтня 2024 року в особливий період своєчасно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, що є порушенням правил перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року за №1487, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за №560. Правопорушення вчинене в особливий період, що передбачене ст. 210 ч. 3 КУпАП.
Згідно зі ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Здійснюючи аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України щодо принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, суть частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зводиться до того, що безпосередньо в судовому засіданні відповідач- суб'єкт владних повноважень, повинен довести правомірність своїх дій.
У матеріалах справи наявна лише оскаржена постанова.
Однак, така постанова розкриває лише суть вчинених дій та заходи реагування щодо них, проте аж ніяк не слугує доказом в адміністративній справі, оскільки прийнята на підставі узагальнення та оцінки суб'єктом владних повноважень усіх доказів в адміністративній справі.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, а також в постанові не наведено доказів, на яких ґрунтуються висновки про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідачем не надано ні суду, ні до оскаржуваної постанови документів, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Отже, у справі відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів.
Спірна постанова не була вручена позивачу, не було роз'яснено підстав щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач не був повідомлений про час та місце розгляду справи про адмінеістаривне правопорушення, на підставі якого винесено спірну постанову, а тому був позбавлений можливості надати свої пояснення, що мають важливе значення для розгляду справи.
У постанові немає підпису правопорушника про її отримання, а також не додано документів, що підтверджують направлення цієї постанови позивачу.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 КУпАП).
Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.02.2020 року по справі № 205/7145/16-а (2а/205/27/17), що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Тобто, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
За таких обставин ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення щодо обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, а також скористатися правом на захист, що призвело до порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та забезпечення її прав на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
Процедурні порушення, зокрема, такі, як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі ''Надточій проти України'' від 15.05.2008 (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Cкладена відносно позивача постанова про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ній не відображено суть адміністративного правопорушення, зокрема не зазначено об'єктивної сторони правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Також, не зазначені обставини щодо відмови від проходження військово-лікарської комісії, які дозволяють дійти такого висновку, у зв'язку з чим протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом, оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Інші докази, які беззаперечно доводять винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відсутні.
Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.
В чому саме полягає порушення позивачем Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, з посиланням на відповідний пункт Порядку у постанові не зазначено.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
З урахуванням наведеного, станом на 07.04.2025 року відсутні будь-які підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, що суперечить статті 58 Конституції України, ст. 8, ч. 7 ст. 38 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Дотримання усіх вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розгляду адміністративних справ належними доказами не підтверджено. Відтак, належного виконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального законодавства, а отже і правомірності прийнятого рішення відповідачем не наведено, з огляду на відсутність доказів у матеріалах справи та не представлення їх суду для вивчення та оцінки в ході розгляду справи.
Оскільки законодавство України чітко не гарантує презумпцію невинуватості у справах про адміністративні правопорушення, Конституційний суд України (Справа № 1-34/2010) визнав, що презумпція невинуватості поширюється на справи про адміністративні правопорушення.
Крім того 24.10.2024 року на адресу ТОВ «АСКАНІЯ-ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 25390060) де позивач працевлаштований на посаді менеджера зі збуту надійшло розпорядження від 11.10.2024 року № 11/4739 про забезпечення прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На виконання вказаного розпорядження ТОВ «АСКАНІЯ-ТРЕЙДИНГ» видає Наказ від 25.10.2024 року № 129-к про оповіщення ОСОБА_1 , увільнення від роботи та забезпечення контролю його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до п. 2 цього Наказу ОСОБА_1 увільнено від роботи 29.10.2024 року зі збереженням на цей період середньої заробітної плати для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 до 31.10.2024 року.
Листом № 59 від 25.10.2024 року ТОВ «АСКАНІЯ-ТРЕЙДИНГ» сповістило перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_5 про оповіщення ОСОБА_1 та про його заплановане прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 29.10.2024 року.
Таким чином, наказ про оповіщення був виданий через день після того, коли позивач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак позивач не знав і не міг знати про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 саме 24.10.2024 року.
29.10.2024 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча в оскаржуваній постанові відповідачем зазначено, що він прибув 28.10.2024 року.
Таким чином, вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогост.210 ч.3 КУпАПне доведена, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена відповідачем інспектором передчасно, без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка передувала б ухваленню постанови, тобто не у відповідності до вимог ст. ст. 279, 283 КУпАП.
Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і жодним чином не спростовані відповідачем. За таких обставин, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення і з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, так як він пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
У ч. 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що позивач не міг подати позовну заяву протягом 10 днів з дня ухвалення, оскільки дізнався про оскаржувану постанову він лише 10.03.2025року коли з нього було стягнуто державниим виконавцем штраф та закрито виконавче провадження в
Хорольському відділі державної виконавчої служби Лубенського району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де 05.03.2024року відкрито виконавче провадження про примусове виконання цієї постанови.
Вподальшому позивач направив позовну заяву протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Враховуючи вищевказане, суд визнає поважними причини пропуску строку, наданого КАС України для подачі до суду позовної заяви, а тому відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою позивача поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, оскільки визнає причини його пропуску поважними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245, 251, 257, 258, 268, 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 6,9, 20, 77, 78, 90, 209, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 , строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1535 від 30.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КупАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17 000, 00 гривень, закривши провадження у даній адміністративній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605, 60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст. 286 КАС України та розділом ІІІ глави 1 КАС України протягом 10 днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , іпн НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Повне рішення складено 16.04.2025 року.
Суддя: Н.С.Миркушіна