Справа № 524/327/25
Провадження № 2/524/3171/25
23.04.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючого судді Рибалки Ю.В.,
при секретарі судового засідання Панченко А.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
У січні 2025 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. В обґрунтування позову зазначає, що перебувала з відповідачем у шлюбі з березня 2006 року, шлюб між ними розірвано. Мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання повнолітнього сина аліменти на час навчання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х річного віку.
Заявлені вимоги вмотивовані тим, що він досяг повноліття, проживає з нею, проте продовжує навчання у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги з боку батька.
Ухвалою суду від 23.10.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Ч. 8 ст. 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Білокінь О.О. надали суду заяву про слухання справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не подав.
Третя особа ОСОБА_3 позовну заяву підтримав, просив слухати справу за його відсутності.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказана обставина підтверджуються копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою №293 від 15.11.2024, ОСОБА_3 є студентом першого курсу денної форми навчання Інституту електричної інженерії та інформаційних технологій Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського ІV рівня акредитації. Термін навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028 року. Проживає з матір'ю.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
Згідно ст.27 Конвенції про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27.09.1991 дитина має право на фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток.
Відповідно до ст.28 Конвенції про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27.09.1991 дитина має право на освіту.
У відповідності до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно вимог ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Так, статтею 199 Сімейного кодексу України встановлено обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання.
У відповідності до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до абз.1 п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18-ть, але є меншим 23-ох років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до абз.1 п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18-ть, але є меншим 23-ох років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в частині 1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З огляду на викладене, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище повнолітньої дитини і платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення, суд доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі, що дорівнює 1/6 частині його заробітку. Беручи до уваги рівність обов'язків обох з батьків щодо утримання повнолітнього сина, такий розмір аліментів цілком відповідатиме об'єктивній спроможності відповідача надавати допомогу на утримання повнолітнього сина на період навчання останнього.
Щодо стягнення аліментів у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд зазначає про наступне.
Сімейним кодексом України передбачено мінімальний гарантований розмір аліментів тільки для дітей відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Системний аналіз положень статтей 182, 200, 201 СК України свідчить, що законом не передбачено визначення розміру аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина в частці від доходу з встановленням обмеження щодо їх мінімального гарантованого розміру, оскільки положення ч. 2 ст. 182 СК України стосуються лише аліментів на дітей, тобто фізичних осіб, які не досягли повноліття.
Оскільки син сторін у справі вже повнолітній, то на нього не розповсюджуються норми ст. 182 СК України щодо мінімального гарантованого розміру стягуваних аліментів, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів на повнолітнього ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Позовна заява надійшла до суду 10.01.2025 року, а отже стягнення аліментів має проводитися саме з 10.01.2025 року.
Згідно ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Питання про судові витрати вирішено відповідно до ст. 141 ЦПК України. З урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору при звернені до суду із відповідним позовом з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню 1 211 грн 20 коп. судового збору.
Керуючись ст. 199, 200 СК України, ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Аліменти стягувати з 10.01.2025 і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Суддя Ю.В. Рибалка