Справа № 357/5754/25
Провадження № 4-с/357/20/25
"24" квітня 2025 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Рижко Г. О. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Томищ Володимир Васильович на дії державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -
Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у якій просить суд:
- визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції (нині - Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) Томища В.В. щодо не зняття арешту при закінченні виконавчого провадження у зв?язку з повним виконанням рішення суду неправомірними.
- скасувати арешт 1/3 частини всього нерухомого майна належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Томища В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №112096 від 07.03.2002 р., та виключити запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5364102 від 12.03.2008 р.)
- скасувати арешт 1/3 частини всього нерухомого майна належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Томища В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №112096 від 07.03.2002 р., та виключити запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5363534 від 18.08.2004 р.)
- скасувати арешт 1/3 частини всього нерухомого майна належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Томища В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №112096 від 07.03.2002 р., та виключити запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5363800 від 12.03.2008 р.).
Відповідно до матеріалів справи вироком Білоцерківського міського суду від 30 жовтня 2001 року у справі №1-649/2001 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 142 ч. 3 КК України і призначено покарання - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві індивідуальної власності. Також, було задоволено цивільний позов ОСОБА_2 і стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування причинених матеріальних збитків 50348 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 лютого 2002 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а вирок Білоцерківського міського суду Київської області від 30 жовтня 2001 року щодо нього без змін.
В матеріалах скарги міститься копія постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Томища В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №112096 від 07 березня 2002 року.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд приходить до наступного.
Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України).
Згідно з частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України (далі - КК України) додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 КК України).
Статтею 48 КВК України передбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 КВК України).
Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, був Закон № 606-XIV.
Згідно з частиною другою статті 40-1 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункти 2-6 частини першої статті 40 Закону№ 606-XIV).
Судом встановлено, що вироком Білоцерківського міського суду від 30 жовтня 2001 року у справі №1-649/2001 ОСОБА_1 було засуджено до 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 лютого 2002 року вирок залишено без змін. Накладення арешту на майно боржника було застосовано в рамках кримінального провадження.
Статтею 537 КПК України урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями статті 539 КПК визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку про конфіскацію майна як вид покарання. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.
Крім того, положеннями КПК не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Враховуючи, що арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відбулося в рамках кримінального провадження та на виконання вироку в тому числі і в частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому дана скарга не може бути розглянути в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням зазначеного вище, скаржник, на підставі положень статті 287 КАС України, має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи порушено його права, свободи чи інтереси.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, характер вказаних правовідносин свідчить про те, що вказана справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, який передбачено Розділом VII ЦПК України, оскільки виконавче провадження стосується виконання рішення суду прийнятого в кримінальному провадженні, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження.
Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 186, 260, 353, 447, ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Томищ Володимир Васильович на дії державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Г. О. Рижко