Справа № 285/5680/24
провадження у справі №2-а/0285/52/25
24 квітня 2025 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
08.11.2024 представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому посилається на те, що 25.10.2024 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 позивача було притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Згідно постанови він порушив вимоги ст. 65 Конституції України та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки будучи належним чином повідомленим про необхідність проходження медичного огляду військово-лікарською комісією (далі ВЛК) з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, відмовився від проходження ВЛК.
Представник позивача вважає постанову незаконною. Просить скасувати постанову, а провадження у справі закрити, оскільки у діях ОСОБА_1 відсутній умисел. ОСОБА_1 просив посадових осіб відповідача перенести дату проходження ВЛК для надання медичних документів. Крім того, відповідачем не враховано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
11.03.2025 ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін.
Відповідачем відзив на позовну заяву не подано.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 25.10.2024 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 позивача було притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. Склад адміністративного правопорушення описано як відмову від проходження ВЛК.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В силу ст. 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.
У свою чергу ст. 235 КУпАП передбачає, що розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачених, зокрема, ст. 210-1 КУпАП відноситься до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх керівників.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджуються записами у військово обліковому документі " ІНФОРМАЦІЯ_3 +".
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У даній справі сторони визнають факт відмови ОСОБА_1 від проходження ВЛК. Предметом спору є правомірність такої відмови позивача та рішення відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 8 Постанови КМУ від 23 лютого 2022 р. № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення № 154) завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Абзацем 11 пункту 9 Положення № 154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян: на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Згідно з абзацем 8 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів.
Відповідно до пункту 1 Додатку №2 до Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема: проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями територіальних центрів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мав повноваження направляти позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та призвати на військову службу.
Згідно з абзацем 3 пункту 3.4 розділу 3 Положення № 154 лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
У лікарів ВЛК є доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов'язаного.
Необхідність надання військовозобов'язаним додаткових документів про стан його здорров'я має вирішуватись фахівцями ВЛК та не може бути підставою для відмови від проходження медичного огляду.
У разі незгоди з рішенням ВЛК воно може бути оскаржене у встановленому чинним законодавством порядку.
Суд визнає необгрунтованими посилання позивача на порушення посадовою особою відповідача чинного законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд зазначає, що обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення та його зміст не мають істотного значення для оцінки правомірності оскаржуваної постанови, як рішення суб'єкта владних повноважень.
Справа про адміністративне правопорушення розглянута уповноваженою посадовою особою.
Висновок щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 є обгрунтованим, оскільки відповідає обставинам справи. Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження протиправності оскаржуваної постанови.
Стягнення накладено у межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Повноваження адміністративного суду в справах даної категорії визначено ч. 3 ст. 286 КАС України наступним чином:
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є законною та обгрунтованою, підстави для її скасування або зміни відсутні. Позовна заява не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-76, 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо скаргу не було подано. У випадку оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.
Суддя А.В. Помогаєв