Справа № 214/2163/24
2/214/675/25
Іменем України
08 квітня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі :
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, -
Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав у відношенні її дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити її опікуном над дитиною та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , відповідача у цій справі, яка в свою чергу є дочкою ОСОБА_1 , позивача у цій справі. Так, 03 червня 2006 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Від шлюбу є одна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого, після розірвання шлюбу між його батьками, з батька дитини на користь матері, відповідача у цій справі ОСОБА_2 , рішенням суду були стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), до повноліття дитини. Однак, не бажаючи займатись вихованням сина, відповідач в 2011 році привезла його до бабусі, тобто позивача у цій справі, та залишила. Таким чином, з 2011 року дитина проживає разом з позивачем у цій справі, а відповідач вихованням та утриманням дитини не займається, долею дитини не цікавиться, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, аліментів, які отримує на утримання дитини ні позивачу, ні дитині не передає, у зв'язку з чим позивач вимушена була звернутись до суду з даним позовом.
Позивач та її представник у судових засіданнях позовні вимоги підтримували у повному обсязі та просили суд задовольнити. На останнє судове засідання представник позивача надала до суду письмову заяву, в якій просила суд розглянути справу за відсутності сторони позивача, а в разі неявки відповідача - не заперечила проти заочного розгляду справи.
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак у судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, відзив на позов та заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надала, тому на підставі наявних у справі доказів та зі згоди позивача та її представника суд уважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради у судове засідання також не з'явилась, але матеріали справи містять надану представником письмову заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, до якої також було долучено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Свідок ОСОБА_5 , будучи допитаною в судовому засіданні показала, що позивача знає біля 15-ти років, між ними дружні відносини та вона добре знає сім'ю позивача, однак відповідача не знає та ніколи не бачила, знає, що позивач є бабусею дитини, яка називає її мамою, при цьому про свою рідну матір дитина ніколи нічого не розповідала. Знає, що вихованням, утриманням, лікуванням дитини повністю займається позивач, яка і проживає з дитиною.
Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаним у судовому засіданні показав, що позивача знає з 2011 року, що у позивача є дитина - ОСОБА_7 , що позивач є бабусею дитини, але дитина називає її мамою. Зазначив, що відповідача останній раз бачив десь у 2015 році і, що це був перший і водночас останній раз, коли він її бачив. Знає, що позивач самостійно виовує та утримує дитину.
Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаною в судовому засіданні показала, що позивача знає 7 років, що вони сусіди по під'їзду, що дитина позивача - це її онук, що матір дитини вона жодного разу не бачила. Знає, що дитина постійно проживає у позивача, яка самостійно виховує та утримує онука, при цьому дитина називає позивача мамою.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Так, ОСОБА_1 , позивач у цій справі, є матір'ю ОСОБА_2 , відповідача у цій справі.
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 08 жовтня 2014 року Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про що 26 січня 2010 року було складено відповідний актовий запис за №109.
Згідно сповіщення сім'ї №Г/1848 від 10.05.2023 року, солдат ОСОБА_4 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, в бою за Україну, її свободу та незалежність, ІНФОРМАЦІЯ_3 потрапив у полон, при виконанні бойового завдання, у районі н.п. Водяне Донецької області.
Згідно актів, складених мешканцями будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 з 2010 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з бабусею ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 в зазначеній квартирі не проживає з 1996 року по теперішній час.
Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , виданої 20 лютого 2024 року за підписом майстра дільниці ТОВ «Житлосервіс-КР» ОСОБА_9 , ОСОБА_1 впродовж 10 років проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з онуком ОСОБА_3 та впродовж цього часу мати дитини ОСОБА_2 з сином не проживала, не навідувала та участі у його вихованні не приймала.
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , учня Криворізької гімназії №91 КМР, виданої 04 березня 2024 року за підписами в.о. директора ОСОБА_10 та класного керівника ОСОБА_11 , ОСОБА_3 проживає у родині бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , бабуся постійно підтримує зв'язок з вчителями, класним керівником, однокласниками та товаришами ОСОБА_13 , хвилюється за його навчання та виховання, приймає участь у загальношкільних та класних батьківських зборах, допомагає дитині морально та фізично. Мати дитини, ОСОБА_2 , не бере участі у навчанні та вихованні сина, батьківські збори не відвідує, життям та навчанням дитини не цікавиться.
Згідно наданого виконкомом Саксаганської районної у місті ради висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, виконком розглянувши зібрані матеріали та враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини встановив, зокрема, що відповідно до інформації приватної клініки загальної практики - сімейної медицини ФОП ОСОБА_14 , неповнолітній ОСОБА_7 знаходиться під наглядом з 26 квітня 2024 року, на прийом до лікаря дитина приходить з бабусею, яка виконує рекомендації щодо лікування, щеплення, диспансерного та профілактичного оглядів у повному обсязі, що відповідно до інформації наданої відділенням поліції №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області зі слів сусідів ОСОБА_2 характеризується як безвідповідальна мати, яка не піклувалась та не піклується про свого сина, вживає алкогольні напої та палить, наразі знаходить за межами міста, місцезнаходження її невідоме, з дитиною зв'язок не підтримує та не приїздить. Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують батьківські обов'язки, виконком Саксаганської районної у місті ради у вирішенні питання про доцільність або недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні неповнолітнього ОСОБА_3 покладається на розсуд суду.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавленні судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
При цьому, в розумінні п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року №3, який узгоджується з нормами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 18 Конвенції про права дитини, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Враховуючи встановлені обставини, суд погоджується з доводами позивача та уважає, що така поведінка та бездіяльність відповідача, як матері, суперечить інтересам її дитини, порушує права останньої, що гарантовані міжнародним та національним законодавством, позаяк матір не проявляє батьківської турботи щодо виховання сина, не цікавиться його здоров'ям, не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, а відтак, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо виховання та розвитку дитини, тобто фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків та, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими та відповідатимуть інтересам дитини на проживання у гармонійному та сприятливому для неї середовищі.
При цьому, суд також зауважує, що відповідачем у судове засідання не було надано жодного доказу, який би спростовував заявлені вимоги, а оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, диспозитивності та рівності сторін, виходячи з інтересів дитини, суд уважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що вона не позбавляється права на побачення з дитиною, відповідно до вимог ст. 168 СК України та, відповідно до положень ст. 169 СК України, вона має право звернутись до суду із позовом про поновлення батьківських прав при зміні своєї поведінки і обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.
Розглядаючи позовні вимоги в частині призначення позивача опікуном ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Статтею 243 СК України передбачено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Положенням ст. 244 СК України передбачено перелік осіб, які можуть бути опікуном, піклувальником дитини: опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
З аналізу наведених норм вбачається, що питання щодо встановлення опіки над малолітньою дитиною та піклування над неповнолітньою дитиною вирішується судом у разі, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування і за поданням органу опіки та піклування.
Так, позивач просила призначити її опікуном над ОСОБА_3 , не надавши при цьому відповідного подання органу опіки та піклування, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Між тим, згідно приписів ч. 2 ст. 166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку по утриманню дитини.
Відповідно ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до положення ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, є: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначаючи строк, з якого і до якого стягуються аліменти, суд виходить з норм ст. 180 та ч. 1 ст. 191 СК України, відповідно до яких аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, право на утримання припиняється у разі досягнення дитиною повноліття, а тому враховуючи те, що зазначений позов було пред'явлено до суду 06 березня 2024 року, суд вважає, що саме з цієї дати і до досягнення дитиною повноліття, з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини на користь саме майбутнього опікуна (піклувальника) або на користь державного закладу, в якому буде перебувати дитина, позаяк відповідно до положень ст. 181 СК України аліменти стягуються на користь батьків, тобто батька або матері, або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав, а також з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. за позовну вимогу про стягнення аліментів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 155, 164, 166, 180, 182, 191 СК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , у відношенні її дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь майбутнього опікуна (піклувальника) або на користь державного закладу, в якому буде перебувати дитина, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити рішення в частині стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно вимог ст. 285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Попов.