Справа № 214/2188/25
2/214/2624/25
Іменем України
(заочне)
23 квітня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі - ТОВ «Пінг-Понг) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним з ТОВ «Мілоан» кредитним договором № 2044784 від 24.02.2020 у сумі 17 125,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором. В обґрунтування вимог зазначено, що відповідно до укладеного з ТОВ «Мілоан» договору шляхом підписання заявки на отримання кредиту № 2044784, відповідач отримав кредитні кошти шляхом перерахування на картковий рахунок в сумі 5 000,00 грн. за погодженими сторонами договору умовами кредитування. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість у сумі 17 125,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 5 000,00грн., по відсоткам 11 125,00 грн., комісії в сумі 1 000,00 грн. Ураховуючи відступлення права вимоги за кредитним договором № 2044784 від 24.02.2020 до позивача на підставі договорів факторингів № 03-10 від 09.10.2020 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» та за № 1/15 від 24 січня 2022 року укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та позивачем, з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року розгляд справи ухвалено проводити у заочному порядку.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України.
Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача Лановий Є.М. просить проводити розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає.
Відповідач ОСОБА_1 не повідомив причини неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності, відзиву на позов не подав.
Поштове відправлення, направлене на зареєстровану адресу місця проживання відповідача із повідомленням про виклик до суду, повернуто до суду не врученим із відмітною «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України є днем вручення повістки (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 621/2155/20 (провадження № 61-3581св24).
Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким,що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір №2044784, за умовами якого кредитор зобов'язався на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 13-16).
Указаний договір укладений сторонами в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток.
Відповідач ОСОБА_1 того ж дні подав первісному кредитору на розгляд анкету-заяву на кредит №2044784 , яка була погоджена ТОВ «Мілоан» (а.с.11).
Згідно погоджених умовами договору пунктів 1.2-п.1.6 та пункту 2.1 кредитного договору, сума наданого кредиту становила 5 000,00 грн., який надавався строком на 30 днів з 24 лютого 2020 року, шляхом переказу коштів на картковий рахунок позичальника, комісія за надання кредиту 1 000,00 грн.,я кА нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
ТОВ «Мілоан» на виконання умов договору, на рахунок відповідача перерахувало грошові кошти у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №15752070 від 25 лютого 2020 року (а.с. 36).
У пунктах 1.5.-1.7. кредитного договору передбачено, що сукупна вартість кредиту включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 4 750,00 грн. в грошовому виразі та 1,156 відсотків річних у процентному значенні.
Пунктом 7.1. кредитного договору передбачено, що строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
До позовної заяви позивачем долучено графік розрахунків як додаток №1 до кредитного договору.
Зазначені документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором і в них містяться відомості про суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки та комісії, тощо.
Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
09 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №03/10, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги за кредитним договором №2044784.
Підписаним реєстром боржників та платіжними інструкціями про сплату коштів за договором, витягом з додатку до договору відступлення прав вимоги, підтверджується, що ТзОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на суму 17 125,00 грн. (а.с. 17-24).
24 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, що підтверджується копією вказаного договору.
Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №2044784 від 24.02.2020 складає 17 125,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 11 125,00 грн. заборгованість за відсотками, 1 000,000 грн. заборгованість за комісією (а.с. 25-29).
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку,не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Таким чином первісний кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
У частині першій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування », у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування», залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування», передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Указані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування », які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
При цьому розмір комісії не був прихованим та позичальник ознайомився і погодився з ним, підписуючи кредитний договір, та в подальшому не оспорював його в судовому порядку.
Так, згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним зобов'язанням перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить у сумі 17 125,00 грн. (а.с. 12) та складається з:
-заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 000,00 грн.;
-заборгованості за процентами у сумі 11 125,00 грн.;
-заборгованості з комісії в сумі 1 000,00 грн.
Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, ураховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Ураховуючи задоволення вимог позивача у повному обсязі, суд вважає необхідним відшкодувати ТОВ «ФК «Пінг-Понг» понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн. (а.с. 1).
Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частина 8 статті 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, в матеріалах цивільної справи при подані позову представником позивача було заявлено про попередній розрахунок витрат, які відповідач очікує понести на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн. та надано копії договору про надання правової допомоги від 01.11.2024 з додатковою угодою від 03.03.2025, детальний опис наданих послуг, акт виконаних робіт від 03.03.2025, тощо.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 містяться висновки: «Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».
Аналогічні позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Ураховуючи викладене, оскільки відповідач у цій частині вимог позивача заперечень чи клопотань про зменшення розміру витрат не заявляв, вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» про стягнення заборгованості за кредитним договором - повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором № 2044784 від 24.02.2020, у сумі 17 125 (сімнадцять тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 коп., яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.; заборгованість за процентами у сумі 11 125 (одинадцять тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 коп.; заборгованість з комісії в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження юридичної особи за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 23 квітня 2025 р.
Суддя А.В. Ткаченко