Справа № 185/2741/25
Провадження № 2/185/3761/25
17 квітня 2025 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно,
11.03.2025 р. поштовим відправленням 3302814287634, надісланим через АТ «Укрпошта», позивач ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на 23/100 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 27,3 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11 лютого 1992 року між нею та її матір'ю, ОСОБА_2 , було укладено договір дарування, посвідчений нотаріусом Рубіжанського нотаріального округу Білоус В.Б. (реєстр № 222), відповідно до якого вона набула право власності на 23/100 частки зазначеної квартири.
Право власності було зареєстровано в КП «Рубіжанське бюро технічної інвентаризації» 21 лютого 1992 року за № 128. У зв'язку з тимчасовою окупацією м. Рубіжне, позивач не може отримати доступ до архівних даних БТІ для підтвердження свого права власності. 28 березня 2024 року позивач звернулася до державного реєстратора Виконавчого комітету Рівненської міської ради з заявою про державну реєстрацію права власності, але отримала відмову (рішення № 72468257 від 08.04.2024) через відсутність можливості підтвердити реєстрацію права в БТІ, розташованому на окупованій території. Позивач стверджує, що звернення до суду є єдиним способом захисту її права власності.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача, ОСОБА_3 , у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду повідомлена належним чином. 27 березня 2025 року через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому визнав позовні вимоги в повному обсязі, погодившись із доводами позивача. Відповідач зазначив, що стаття 392 ЦК України підтверджує наявне у позивача право власності, набуте на законних підставах, і що в умовах тимчасової окупації м. Рубіжне та недоступності архівів БТІ визнання права власності у судовому порядку є єдиним можливим способом захисту прав позивача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11 лютого 1992 року між ОСОБА_2 (дарувальником) та ОСОБА_1 (обдарованою) укладено договір дарування 23/100 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 27,3 кв.м. Договір посвідчено нотаріусом Білоус В.Б. (реєстр № 222) та відповідає вимогам ст. 227 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення. Право власності позивача зареєстровано в КП «Рубіжанське бюро технічної інвентаризації» 21 лютого 1992 року за № 128. Згідно з технічним паспортом та домовими книгами, квартира складається з двох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, вбиральні та коридору.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами), з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває донині. З 13 травня 2022 року територія м. Рубіжне є тимчасово окупованою, що підтверджується Переліком територій, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004.
Рішення державного реєстратора від 08 квітня 2024 року № 72468257 про відмову в реєстрації права власності обґрунтовано відсутністю доступу до архівних даних Рубіжанського БТІ, яке не відновило діяльність на підконтрольній Україні території.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Стаття 4 ЦПК України передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, встановленому законом.
Стаття 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують право на мирне володіння майном.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів, і вважається правомірно набутим, якщо інше не встановлено судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою або у разі втрати документа, що засвідчує право власності. Частина 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права, які виникли до 1 січня 2013 року, є дійсними, якщо їхня реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення, або якщо законодавство не передбачало обов'язкової реєстрації. У даному випадку право власності позивача виникло у 1992 році на підставі нотаріально посвідченого договору дарування та було зареєстровано в Рубіжанському БТІ, що відповідало чинному на той час законодавству.
Визнання права власності позивача у судовому порядку є єдиним можливим способом захисту її прав за даних обставин, оскільки окупація території м. Рубіжне унеможливлює доступ до архівів та проведення державної реєстрації у позасудовому порядку. Постанова Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 та наказ Міністерства юстиції України від 09.06.2023 № 2179/5 регулюють особливості реєстрації прав під час воєнного стану, але не вирішують проблему відсутності архівних даних.
Згідно з ч. 4 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Суд встановив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 178, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 316, 317, 321, 328, 392 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 23/100 частки квартири АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 діб з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С. О. Бабій