Рішення від 24.04.2025 по справі 182/8272/21

Справа № 182/8272/21

Провадження № 2/0182/1269/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

21 вересня 2020 року ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 17 січня 2001 року Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , отримала в борг грошові кошти в сумі 235000,00 грн. від ОСОБА_3 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 27 липня 2001 року Далаклійським РВ УМВС України в Харківській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

21 вересня 2020 року на підтвердження виникнення зобов'язання по договору позики відповідачем була надана розписка, з якої випливає, що відповідач взяла в борг у ОСОБА_3 в борг 235000,00 грн. із зобов'язанням повернути вказану суму до 21 вересня 2021 року.

Оригінал розписки від 21 вересня 2020 року написаний та підписаний відповідачем власноручно.

Грошові кошти були передані відповідачу в присутності свідків:

1)Громадянина України ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУМВС України в Дніпропетровській області 07 березня 2007 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , тел. НОМЕР_7 ;

2) Громадянина України ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Індустріальним РВ ДНУУМВС України в Дніпропетровській області 11 листопада 2002 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , тел. НОМЕР_10 .

26 липня 2021 року за Договором про відступлення прав вимоги №1 від 26 липня 2021 року «Первісний кредитор» - ОСОБА_3 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 27 липня 2001 року Далаклійським РВ УМВС України в Харківській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , відступив ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_11 , виданий 02 липня 2008 року Шосткинським МВ УМВС України в Сумській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 - «Новий кредитор» право вимоги грошових коштів в сумі 235000,00 грн. з ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 17 січня 2001 року Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що виникло на підставі розписки від 29.09.2020 року, про що ОСОБА_3 27.07.2021 року надсилав поштовим відправленням (цінним листом з описом вкладання) «Повідомлення про відступлення права вимоги від 26.07.2021 року» з копією Договору про відступлення права вимоги №1. копією розписки від 21.09.2020 р. та описом вкладення 27.07.2021 р.

Однак до теперішнього часу відповідач не повернула борг в повному обсязі. Незважаючи на досить тривалий час користування позикою відповідач не повернула отримані кошти.

30 вересня 2021 року позивачем була направлена поштовим відправленням на адресу місця реєстрації відповідача письмова претензія про виплату боргу в сумі 235000,00 грн., отриманих відповідачем згідно розписки від 21.09.2020 року, додатково були долучені до цієї претензії:

- копія договору про відступлення права вимоги №1 від 26.07.2021 р.;

- копія повідомлення про відступлення права вимоги від 26.07.2021 р.;

- копія поштового опису вкладення про направлення «Повідомлення про відступлення права вимоги від 26.07.2021 року»;

- копія розписки від 21.09.2020 року.

Вищеперераховані документи були направлені цінним листом із зворотнім повідомленням, з описом вкладення, що підтверджується фіскальним чеком від 30.09.2021 року, проте лист повернувся за закінченням терміну зберігання 29.10.2021 року.

Відповідач ігнорує його вимоги щодо повернення боргу.

З огляду на зазначене, просить стягнути з відповідача на його користь суму коштів у розмірі 235000,00 грн. у рахунок погашення боргу за розпискою від 21.09.2020 року. .Також просить суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою про відкриття провадження від 24.12.2021 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

28.06.2023 року від представника відповідача Івріної І.Н. надійшли письмові пояснення (заперечення)(а.с.63-67)

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить наступного.

Відповідно до розписки від 21.09.2020 року, вбачається, що ОСОБА_2 , отримала в борг від ОСОБА_3 , грошові кошти у розмірі 235000,00 грн., та зобов'язалась повернути їх до 21.09.2021 року. Згідно цієї ж розписки, при передачі грошей були присутні свідки (а.а.41).

26 липня 2021 року, між позикодавцем - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов зазначеного договору - первісний кредитор, ОСОБА_3 , передає належне йому право вимоги згідно з розпискою від 21.09.2020 року, написаною власноручно ОСОБА_2 новому кредитору - ОСОБА_1 , а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за борговим документом (а.с.8)

У силу ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.07.2014 рокуу справі№ 6-79цс 14зазначено,що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки".

Відповідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що взяті на себе зобов'язання за договором позики відповідач у встановлений договором строк не виконала, позику в строк до 21.09.2021 року та станом на день подання позовної заяви і розгляду справи не повернула.

Посилання відповідача на безгрошовість розписки, а саме те що вказані у розписці грошові кошти позивачем не були передані відповідачу, а відтак не були отримані відповідачем, оскільки зазначена розписка була складена нею лише як формальність, щоб не втратити своє робоче місце під час судового розгляду підтвердження належними та допустимими доказами не знайшли.

Також, посилання відповідачки на те, що за фактом вчинення відносно неї шахрайських дій 26.01.2022 року нею була подана заява до Нікопольського РУП в Дніпропетровській області, яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку за №2069 і за якою в теперішній час приймається рішення, суд оцінює критично, оскільки навіть факт наявності кримінального провадження не може свідчити, в силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені. Але відповідачем навіть не надано доказів відкриття кримінального провадження стосовно вчинення відносне неї злочинних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

За правилом статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджується той факт, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21.09.2020 року був укладений договір позики у відповідності до якого ОСОБА_2 отримала 21.09.2020 року в борг від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 235000 грн., які вона зобов'язалась повернути в строк до 21.09.2021 року. А також, що 26.07.2021 року ОСОБА_3 за договором про відступлення прав вимоги №1 передав ОСОБА_1 право вимоги грошових коштів в сумі 235000,00 грн. з ОСОБА_2 , що виникло на підставі розписки від 21.09.2020 року.

У силу ч.1ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки позичальник порушила умови договору позики, не виконує взяті на себе зобов'язання, ухиляється від повернення позики то відповідно до умов укладеної угоди та ст. 1046-1049 ЦК України позов слід задовольнити.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі. Згідно змісту позовної заяви, попередній розрахунок судових витрат позивача 5000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано копію Договору № 21/11 про надання правової допомоги від 24.11.2021 року, ордер на надання правничої (правової допомоги) від 24.12.2021 року, копію посвідчення адвоката України, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС № 7290/10 виданого 07.12.2018 року (а.с.16-24)

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Також, суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, та критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 5000,00 гривень, оскільки саме ця сума підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн.

В силу статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265,268, ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 ) суму заборгованості у розмірі 235 000 грн. 00 коп. (двісті тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 ) у рахунок відшкодування судового збору 2350,00 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят грн. 00 коп.), а також витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.)

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева

Попередній документ
126834299
Наступний документ
126834301
Інформація про рішення:
№ рішення: 126834300
№ справи: 182/8272/21
Дата рішення: 24.04.2025
Дата публікації: 25.04.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (24.04.2025)
Дата надходження: 30.11.2021
Предмет позову: про стягнення боргу за розпискою
Учасники справи:
головуючий суддя:
РУНЧЕВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА
суддя-доповідач:
РУНЧЕВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА
відповідач:
Самойлова Олена Євгенівна
позивач:
Карабан Олександр Юрійович
представник позивача:
Карабан Євген Петрович