?
23 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/1042/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (колегія суддів: Діброва Г. І., Принцевська Н. М., Ярош А. І.) та рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 (суддя Желєзна С. П.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесенерготрейд", про стягнення 2 220 386,31 грн,
за участі представника позивача - Синявської Г. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесенерготрейд" (далі - ТОВ "Одесенерготрейд") заборгованість у загальному розмірі 3 851 984,26 грн, з яких: 1 493 164,80 грн - сума основного боргу, 400 263,70 грн - пеня, 1 674 981,93 грн - штраф, 209 514,97 грн -інфляційні втрати, 74 058,86 грн - 3 % річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0230-02024 за період з липня 2019 року до лютого 2022 року.
3. 12.07.2022 позивач подав до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 112 958,84 грн та 3 % річних в сумі 25 474,24 грн.
4. Крім того, 20.09.2022 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява, відповідно до якої останній просив закрити провадження в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 493 164,80 грн, а позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 287 304,86 грн, штрафу у розмірі 1 674 981,93 грн, збитків від інфляції у розмірі 209 514,97 грн, 3 % річних у розмірі 48 584,62 грн - задовольнити.
5. Зі змісту заяви про закриття провадження у справі вбачається, що сплачені відповідачем 17.05.2022 кошти були зараховані позивачем в рахунок оплати основного боргу, а також частково в рахунок погашення пені та 3 % річних.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. 01.01.2019 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго") та ТОВ "Одесенерготрейд" укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0230-02024, згідно з пунктом 1.1 якого ДП "НЕК "Укренерго" (оператор системи передачі, далі - ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга) відповідно до умов цього договору, а ТОВ "Одесенерготрейд" (користувач) зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
7. 29.07.2019 внаслідок реорганізації шляхом перетворення відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у Приватне акціонерне товариство" утворено НЕК "Укренерго" як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.
8. ПАТ "НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків вказаного Державного підприємства відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2 статуту ПАТ "НЕК "Укренерго".
9. Додатковою угодою від 21.09.2019, укладеною між ПАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "Одесенерготрейд", вказаний договір про надання послуг викладено в новій редакції.
10. На підтвердження факту надання ТОВ "Одесенерготрейд" послуг за договором позивачем було надано суду підписані сторонами акти приймання-передачі послуг з липня 2019 року до лютого 2022 року, а також акти коригування до складених актів наданих послуг. Крім того, позивачем було надано суду виставлені відповідачу рахунки-фактури.
11. На підтвердження факту часткової оплати ТОВ "Одесенерготрейд" вартості наданих за договором послуг позивачем було надано суду інформацію про надходження коштів за період з 01.01.2019 по 26.01.2022, надану АТ "Державний ощадний банк України" згідно з листом від 08.02.2022 на запит позивача.
12. Предметом спору у даній справі після її перегляду судом касаційної інстанції є стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 287 304,86 грн, штрафу у розмірі 1 674 981,93 грн, збитків від інфляції у розмірі 209 514,97 грн, 3 % річних у розмірі 48 584,62 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
13. Справа розглядалась судами неодноразово.
14. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
15. У задоволенні заяви про закриття провадження у справі судом відмовлено у зв'язку з відсутністю заборгованості на дату відкриття провадження у справі.
16. Постановою Верховного Суду від 20.02.2024 рішення від 05.12.2022 та постанова від 15.06.2023 скасовані в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 287 304,86 грн, штрафу у розмірі 1 674 981,93 грн, збитків від інфляції у розмірі 209 514,97 грн, 3 % річних у розмірі 48 584,62 грн, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області; в іншій частині судові рішення залишено без змін.
17. У постанові від 20.02.2024 Верховний Суд наголосив, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість нарахування і стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат при порушенні користувачем строків оплати планових платежів за послуги передачі електричної енергії. Колегія суддів констатувала, що до правовідносин, які виникли у цій справі в частині стягнення пені та штрафу за порушення строків розрахунків за договором про надання послуг з передачі електричної енергії підлягають застосуванню положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766 (далі - постанова НКРЕКП від 08.04.2020 № 7) щодо ненарахування пені та стягнення штрафу у період з 08.04.2020 до 26.01.2021. Водночас суди помилково не перевірили та не встановили, чи містили розрахунки пені та штрафу періоди нарахування до 08.04.2020 та після 26.01.2021.
18. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 247 979,31 грн, 3 % річних у розмірі 39 308,21 грн, відшкодовано судовий збір у розмірі 19 391,91 грн. В іншій частині позову відмовлено.
19. Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та процентів річних, суд першої інстанції взяв до уваги добровільну сплату відповідачем за платіжними дорученнями № 1003, № 1004 від 28.01.2022 грошових сум, які були зараховані самим позивачем в якості оплати в рахунок погашення 3 % річних, у зв'язку з чим при стягненні визначеної позивачем у позові суми 3 % річних у розмірі 39 308,21 грн суд здійснив відповідне зменшення цієї суми на суму фактичної оплати.
20. Крім того, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 1 674 981,93 грн у зв'язку з тим, що за умовами договору нарахування штрафу є можливим у випадку прострочення платежу понад 30 календарних днів. Проте згідно з розрахунком позивача термін прострочення заборгованості протягом періоду з 16.07.2019 до 08.04.2020 та з 29.01.2021 до 23.02.2022 становив від 1 до 14 днів, що виключає можливість нарахування штрафу.
21. Також, господарський суд зазначив, що для перевірки обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку збитків від інфляції суду потрібно встановити дату виникнення заборгованості та час прострочення, тобто чи тривало прострочення менше або дорівнювало половині місяця, оскільки в такому випадку інфляційні нарахування не здійснюються. Проте зі складеного позивачем розрахунку неможливо встановити місяці, заборгованість за які становила більше півмісяця для нарахування збитків від інфляції на певну суму заборгованості. Навпаки, зі складеного позивачем розрахунку вбачається, що період прострочення заборгованості відповідача становив від 1 до 14 днів, що виключає можливість нарахування збитків від інфляції взагалі. У зв'язку із чим господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування підстав для присудження до стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 209 514,97 коп.
Короткий зміст касаційної скарги
22. У касаційній скарзі ПАТ "НЕК "Укренерго" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 9 276,41 грн - 3 % річних, 209 514,97 грн інфляційних втрат та 1 674 981,93 грн штрафу та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
23. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на ухваленні апеляційним судом оскаржуваної постанови без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18 (щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.
24. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що:
- зменшення судом першої інстанції суми 3 % річних з 48 584,62 грн до 39 308,21 грн шляхом застосування постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 є помилковим та безпідставним, оскільки зазначена постанова стосується нарахування лише пені та штрафу у період з 08.04.2020 до 26.01.2021 та не стосується нарахування 3 % річних.
- суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 674 981,93 грн та інфляційних втрат у розмірі 209 514,97 грн, помилково дійшов висновку про неможливість встановити місяці, заборгованість за які становила більше півмісяця для нарахування збитків від інфляції на певну суму заборгованості.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
25. Відповідач не скористався наданим йому статтею 295 ГПК України правом на подання до Суду відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
26. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував положення постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 при нарахуванні та обчисленні розміру 3 % річних без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18.
27. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
28. Отже, відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
29. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
30. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
31. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
32. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
33. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
34. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18, на яку посилається та цитує скаржник, Верховний Суд дійшов такого висновку:
" 65. Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
66. Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).
67. Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18) ".
35. Отже, наведений висновок у справі № 912/3237/15 стосується можливості одночасного стягнення з відповідача передбачених договором пені та штрафу у разі порушення останнім умов договору щодо поставки визначеної кількості товару в обумовлений строк. При цьому висновок Верховного Суду щодо порядку застосування положень постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 при нарахуванні та обчисленні розміру 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг з передачі електричної енергії у наведеній постанові відсутній.
36. Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки такі висновки у наведеній скаржником для порівняння постанові Верховного Суду відсутні. Наведене свідчить про відмінне нормативно-правове регулювання та відмінні фактичні обставини, встановлені у справі № 912/3237/18 та в цій справі, яка розглядається.
37. За таких обставин доводи заявника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими.
38. Що стосується доводів касаційної скарги про необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо неможливості встановити місяці, заборгованість за які становила більше півмісяця для нарахування збитків від інфляції на певну суму заборгованості, то такі доводи підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
39. У зв'язку з наведеним у касаційного суду відсутні підстави для перевірки наданого позивачем розрахунку нарахованих штрафних санкції та інфляційних втрат з метою встановлення Судом правильних періодів прострочення за всіма фактами, що мали місце при виконанні договору (за період з 01.07.2019 по 23.02.2022), а також для здійснення Судом власного розрахунку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
41. З огляду на те, що доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, касаційне провадження у цій справі необхідно закрити.
Судові витрати
42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі № 916/1042/22 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя С. К. Могил