23 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/106/22(522/8102/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Аленін О.Ю., Філінюк І.Г., Ярош Ф.І.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 (суддя Найфлейш В.Д.)
у справі № 916/106/22(522/8102/21)
за позовом ОСОБА_2
до 1) Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"; 2) Державного підприємства "СЕТАМ"; 3) Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича; 4) ОСОБА_3
за участю третьої особи: ОСОБА_1
про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію, поновлення запису про державну реєстрацію
в межах справи № 916/106/22
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність,
ОСОБА_1 30.03.2025 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у справі № 916/106/22(522/8102/21), разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, та про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 4 ст. 293 цього Кодексу.
При цьому за вимогами п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Положеннями ст.ст. 13, 74 ГПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З наведеного вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно поважних причин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та поважність.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху, зокрема, у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана 30.03.2025 із порушенням встановленого строку на касаційне оскарження відповідного судового рішення, оскільки повний текст оскаржуваної постанови підписано 14.10.2024, а тому двадцятиденний строк для подання касаційної скарги спливає 04.11.2024, враховуючи приписи ст. 116 ГПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови вона до цього часу не отримала, а з текстом постанови ознайомилась випадково, на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що до касаційної скарги будь-яких належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції (копія поштового конверту суду в якому надійшла саме оскаржувана постанова, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка органу зв'язку, довідка суду апеляційної інстанції про надсилання та вручення/невручення оскарженої постанови тощо) скаржником, в порушення вимог ст.ст. 13, 290 ГПК України не надано.
При цьому скаржник не наводить у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження дату, саме з якої вона дізналася або могла дізнатись про існування оскаржуваної постанови.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 916/106/22(522/8102/21) оприлюднена в Єдиному державному реєстрі 18.10.2024.
За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про недостатність обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №916/106/22(522/8102/21).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона є співвласником спірного майна, проте суди попередніх інстанцій не залучили її до справи та не вказали як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги.
Таке твердження скаржника не відповідає обставинам справи, оскільки правовий статус ОСОБА_1 у справі №916/106/22(522/8102/21) визначений саме як третя особа, про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.05.2021 був поданий до Приморського районного суду м. Одеси позов фізичної особи ОСОБА_2 , в якому позивач просив суд:
- визнати недійсними електронні торги, які були проведені 12.04.2021 року Державним підприємством "СЕТАМ" (протокол проведення електронних торгів № 534055 по лоту № 470724) із продажу квартири;
- визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме, квартири, складений 23.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа № 2-1112/11, виданого 21.05.2012 Київським районним судом м.Одеси;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 1113, видане 26.04.2021 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1034719951101);
- вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності № 41697788 індексний номер 57863906 від 26.04.2021 про державну реєстрацію права власності квартири (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1034719951101);
- встановити, що рішення суду по цій справі є підставою для державної реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1034719951101) за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Отже, предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію, поновлення запису про державну реєстрацію, тобто 5 вимог немайнового характеру.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2021 відкрито провадження у справі №522/8102/21 за вказаним позовом, а ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2022 цивільну справу № 522/8102/21 передано до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті, в провадженні якого перебуває справа № 916/106/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 прийнято справу №522/8102/21 до свого провадження за правилами загального позовного провадження в межах справи №916/106/22 про неплатоспроможність ОСОБА_2 та присвоєно справі №916/106/22(522/8102/21).
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 встановлений у розмірі 2270,00 грн.
Згідно з п.п. 2 п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 7264,00 грн (908 (2270 х 0.4) х 5 х 200% х 0.8).
Скаржником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, проте у касаційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, з посиланням на те, що наразі скаржник перебуває у скрутному матеріальному положенні. Разом з тим, до касаційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження доводів щодо скрутного матеріального положення скаржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частини першої цієї статті.
З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.
Отже, встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з касаційною скаргою на рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".
Верховний Суд зауважує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Особа, яка заявляє клопотання звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Питання про зменшення розміру судового збору або чи звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано жодних доказів на підтвердження доводів щодо скрутного матеріального положення скаржника, тобто, документів, які б підтверджували скрутний майновий стан скаржника та відсутність у неї можливості сплатити вчасно судовий збір.
Верховний Суд зазначає, що належним доказом існування підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір", є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка б підтвердила, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, у зв'язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору.
У зв'язку з викладеним, клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення/відстрочення від такої сплати.
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з приписами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Враховуючи викладене, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, проте касаційна скарга подана без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки скаржник не зазначив підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 287 зазначеного кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Вимогами ч. 2 ст. 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 та ч. 3 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та подання суду належних доказів поважності причини пропуску такого строку, а також зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; крім того скаржнику належить надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 7264,00 грн.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 цього Кодексу.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у справі № 916/106/22(522/8102/21) залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков