65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4138/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" (код ЄДРПОУ 31847394, 68672, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, село Стара Некрасівка, вул. Ізмаїльська, буд. 38)
до відповідача: Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" (код ЄДРПОУ 21009324, 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградська, буд. 98)
про стягнення 757824,53 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" про стягнення 757824,53 грн. заборгованості за надані позивачем послуги захоронення безпечних побутових відходів.
Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" задоволено частково.
Позивачем 16.12.2024 в порядку ч.8 ст.129 ГПК України подано докази про склад понесених витрат на надання правничої допомоги у зв'язку із розглядом даної справи.
Ухвалою суду від 18.12.2024 постановлено розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" про ухвалення додаткового рішення впродовж розумного строку; для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання на 16.01.2025.
15.01.2024 від Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов запит (ухвала) про направлення до суду апеляційної інстанції матеріалів справи №916/4138/24 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2024.
Ухвалою суду від 15.01.2025 зупинено провадження у справі №916/4138/24 в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення до розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2024 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
04.04.2025 матеріали справи №916/4138/24 повернуто до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 08.04.2025 провадження у справі №916/4138/24 в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення поновлено; призначено судове засідання на 23.04.2025.
21.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
У судове засідання 23.04.2025 представники сторін не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, у матеріалах справи є достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення питання про судові витрати, з метою дотримання процесуальних строків розгляду заяви, остання може бути розглянута за наявними у справі документами відповідно до частини 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно частини 3 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, додаткове рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 23.04.2025 постановлено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" про ухвалення додаткового рішення, дослідивши додані до неї докази, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 07.07.2021 між Адвокатським об'єднанням "Грищенко та партнери Одеса" (далі - адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" (далі - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно з п. 1.1. договору, адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов'язується оплатити надану правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених в цьому договорі.
За умовами п. 1.2. договору, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову допомогу у наступному обсязі: надавати клієнтові усні і письмові юридичні консультації з будь-яких питань цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та іншого законодавства України; представляти інтереси клієнта в усіх судах будь-якої інстанції та юрисдикції, державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, в усіх підприємствах, установах та організаціях та перед будь-якими третіми особами; складати та підписувати необхідні процесуальні документи, складати, аналізувати договори, претензії, відповіді на претензії, скарги та інші документи.
Відповідно до п. 1.3 договору, у адвокатського об'єднання не має обмежень у повноваженнях щодо вчинення будь-яких дій, як представника клієнта.
Розділом 2 та 3 договору передбачені права та обов'язки сторін.
Відповідно до п. 4.1. договору, оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів виконаних робiт та paxyнків.
Згідно п. 4.2. договору, акти виконаних робіт та рахунки складаються адвокатським об'єднанням та надаються клієнту кожного місяця. Порядок передачі актів виконаних робіт та рахунків визначений п. 9.5. цього договору.
Умовами п. 4.3. договору передбачено, що всі додаткові витрати (судовий збір, державне мито, послуги нотаріуса, телефонні, факсимільні, копіювальні, на відрядження, оплата послуг третіх осіб, організацій), що пов'язані з виконанням цього договору, включатимуться в щомісячний рахунок у тому випадку, коли клієнт не сплатить їх самостійно.
За умовами п. 4.4. договору, клієнт зобов'язується оплатити рахунок протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку від адвокатського об'єднання, якщо сторони не домовилися про інше.
Відповідно до п. 7.1. договору, даний договір укладений на п'ять років та набирає чинності з моменту його підписання.
Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.
11.12.2024 між Адвокатським об'єднанням "Грищенко та партнери Одеса" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" було укладено додаткову угоду до договору.
Так, пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили внести зміни до п.4.1., 4.2., 4.4. договору, виклавши їх в наступній редакції:
- "4.1. Оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків. Оплата правової допомоги щодо представництва інтересів в суді першої інстанції по справі №916/4138/24 здійснюється у фіксованій сумі в розмірі 40000,00 грн., незалежно від обсягу виконаних робіт (вчинених дій)";
- "4.2. Факт та обсяг надання виконавцем послуг замовнику підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт";
-"4.4. Замовник має право сплачувати вартість робіт частками, повна оплата має бути здійснена на протязі 30 календарних днів з дня проголошення рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/4138/24".
Додаткова угода підписана між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.
11.12.2024 між Адвокатським об'єднанням "Грищенко та партнери Одеса" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" було підписано акт виконаних послуг, в якому виконавець на підставі договору про надання правової допомоги від 07.07.2021 надав наступну правову допомогу, а саме: правова допомога щодо представництва інтересів в суді першої інстанції по справі №916/4138/24 у розмірі 40000,00 грн.
Сторони у вище вказаному акті погодили, що правова допомога надана у повному обсязі, згідно вимогам клієнта.
Акт підписаний між сторонами без будь-яких зауважень.
У своєму клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що позивачем до заяви не додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням дат виконання робіт (надання послуг), опису кожної конкретної виконаної дії (наприклад, аналіз документів, підготовка позову, участь у засіданні тощо), витраченого на кожну таку дію часу та інших даних, що дозволили б об'єктивно оцінити фактичний обсяг наданої допомоги.
Також, відповідач наголошує, що представник ТОВ "Комунтранс" представляла інтереси позивача в аналогічних спорах між тими ж сторонами (справи №916/463/24, №916/75/25), що свідчить про те, що представник позивача вже була глибоко обізнана зі специфікою правовідносин сторін, фактичними обставинами справи та релевантною нормативною базою. Відтак, за твердженнями відповідача, підготовка процесуальних документів та представництво у даній справі об'єктивно не вимагали значних витрат часу на вивчення матеріалів чи формування правових позицій, а складність справи для даного представника була мінімальною.
КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" наголошує, що заявлена позивачем сума витрат є очевидно неспівмірною та просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" про ухвалення додаткового рішення у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч.ч. 3-6 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Зазначеним положенням Конституції України відповідає стаття 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з преамбулою Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Відповідно до ст.1 Закону, у цьому законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 3 статті 4 Закону визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
За умовами ст. 15 Закону, адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об'єднання, зміну складу його учасників адвокатське об'єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання. Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Так, з системного аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що до витрат сторін, понесених у зв'язку з розглядом господарської справи, закон відносить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, для надання якої в силу Конституції України діє адвокатура. Між цим, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність як індивідуально, так і в організаційних формах адвокатської діяльності, перелік яких є вичерпний, а саме - адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За змістом ч. 3 ст. 27 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
За змістом частини третьої статті 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі №910/1344/19).
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Так, об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19)
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.
Також судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Проаналізувавши зміст наданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а також з огляду на те, що позивачем беззаперечно прийнято надані адвокатським об'єднанням послуги, суд вважає, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та підтверджуються матеріалами справи.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу, з огляду на відсутність детального опису робіт, виконаних адвокатом позивача при надані професійної правничої допомоги, оскільки за змістом цієї норми, вона запроваджена для визначення розміру витрат. В той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору про надання правової допомоги від 07.07.2021, в редакції додаткової угоди від 11.12.2024, у фіксованому розмірі, а отже є визначеним, а факт їх надання підтверджується матеріалами справи.
Крім цього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення витрат і з інших підстав, викладених у клопотанні, оскільки відповідачем не доведено належним чином не співмірності витрат позивача, не наведено власного розрахунку, з якого можна встановити, що обсяг виконаних робіт не відповідає вартості, зазначеної позивачем. Тобто, виходячи з принципу змагальності господарського судочинства відповідно до статті 13 ГПК України, відповідач не спростував поданих позивачем доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу.
Беручи до уваги викладене, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог позивача та зважаючи на зазначені положення законодавства, принципи диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі - 39947,56 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" (код ЄДРПОУ 21009324, 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградська, буд. 98) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" (код ЄДРПОУ 31847394, 68672, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, село Стара Некрасівка, вул. Ізмаїльська, буд. 38) - 39947 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено і підписано 24.04.2025.