іменем України
Справа № 171/149/25
Провадження № 1-кп/210/409/25
22 квітня 2025 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
сторони кримінального провадження та інші учасники судового засідання, які приймали участь під час судового розгляду: прокурори Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_6 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 01 січня 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041410000002 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянин України, має повну загальну середню освіту, неодружений, немає на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз:
- 30.09.2024 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 71 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 11.09.2023 року, з урахуванням ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.12.2023 року призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України.
та Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_8 , в присутності захисника ОСОБА_7 -
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
ОСОБА_8 , 18.12.2024 року о 16:00 знаходився в приміщенні БК «Сучасник» по вул. Центральній буд 74 в м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області, де у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, повторно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через незачинені двері проник до службового кабінету №13, в якому побачив жіночу сумку чорного кольору, що належить ОСОБА_6 , після чого з вказаної сумки викрав гаманець червоного кольору, вартістю 3618 гривень 06 копійок та грошові кошти в ньому в сумі 2000 гривень, належні ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_8 разом із викраденим майном з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене на свою користь, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 , майнової шкоди на суму 5618 гривень 06 копійок.
ОСОБА_8 вчинив злочин під час дії воєнного стану в України у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, який продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2024 року №4024/2024.
Умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану».
ОСОБА_8 , 18.12.2024 року приблизно о 16:10 годині, знаходячись поблизу будинку культури «Сучасник» по вул. Центральній буд 74 в м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області, у якого виник злочинний умисел, направлений на викрадення офіційного документа, а саме банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 відкритої на ім'я ОСОБА_6 , яка згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 56 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про платіжні послуги», є електронним документом, а саме електронний платіжний засіб у вигляді пластикової картки, яка належить ОСОБА_6 та є офіційним документом, оскільки перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити установи банку АТ «ПУМБ» і містить інформацію, яка засвідчує факти, котрі мають юридичне значення.
Після чого ОСОБА_8 18.12.2024 року приблизно о 16:15 годині, знаходячись поблизу будинку культури «Сучасник» по вул. Центральній буд 74 в м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення офіційного документа, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи його настання, розуміючи, що вчиняє викрадення офіційного документу, розуміючи, що банківська картка є офіційним документом, умисно, таємно, із корисливих мотивів, викрав платіжну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка знаходилась у гаманці ОСОБА_6 , з метою подальшого незаконного зняття грошових коштів, належних ОСОБА_6 .
Умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України за ознаками «викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів».
16 січня 2025 року у кримінальному провадженні №12025041410000002, відомості про яке внесено до ЄРДР 01 січня 2025 року, укладено угоду про визнання винуватості між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні за №12025041410000002 від 01 січня 2025 року, з одного боку, та між обвинуваченим ОСОБА_8 з іншого боку, у присутності захисника ОСОБА_7 .
Ухвалою суду відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості відмовлено.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви їх оцінки
Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. За вимогами статті 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
На виконання вимог статті 349 КПК України судом з'ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений вину спочатку визнав частково (заперечував вартість викраденого майна), у подальшому визнав вину у повному обсязі. Зазначив, що приїхав до м. Апостолове, зайшов до будинку культури. Через привідкриті двері побачив сумку на столі в одному з кабінетів, проник туди і дістав гаманець, в якому були грошові кошти, десь близько 2000 грн. та банківські картки. Гаманець викинув, карткою розрахувався за сигарети, близько 100грн., а потім картка була вже заблокована. Інші картки викинув. Впіймали його через дейкий проміжок часу в тому ж магазині, де він скуплявся 18 грудня 2024 року. Його впізнала продавчиня та зателефонувала потерпілій та в поліцію. Щиро кається, просить суворо не карати.
Згідно з вимогами кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК (Постанова ВС від 29.07.2020р. у справі № 740/526/19 провадження № 51-212 км 20). Аналогічно, суд самостійно не визначає обсяг письмових доказів, якими обгрунтовується обвинувачення.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала показання, що 18 грудня 2024 року в БК "Сучасник" була репетиція новорічних свят. На той момент у фойє було багато людей. Після завершення репетиції, приблизно о 16год.30хв. вона залишила свій кабінет. Кабінет ніколи не закривала, бо сторонніх осіб зазвичай не було. Повернулася і почала збиратися додому, побачила, що в сумці відсутній гаманець. Через деякий час їй на телефон почали надходити сповіщення, що з картки списано кошти у магазині. Вона подзвонила зятю, попросила його поїхати в магазин, в якому сталася покупка. Зять поїхав, чекав поки переглянуть відеозаписи з камервідонагляду, ій на телефон прийшо ще одне сповіщення з банку. Обвинувачений хотів купити каву в магазині на привокзальній площі, але картка вже не спрацювала. Це було близько 20:30. До поліції звернулась через тиждень, шукали обвинуваченого самостійно. Гаманець шкірянй, коштовний, марки Франчіні, вона замовляла його по інтернету - діти подарували кошти на його придбання. Вартував трохи більше 3600 грн. У гаманці були кошти - 2000,00грн. - 2 купюри номіналом по 500грн., 5 - по 200грн. Також було 3 картки - одна потерпілої, 2 чоловіка. Картка ПриватБанку. В поліцію звернулися наступного дня, бо хотіли впіймати крадія самостійно.
Сторони обвинувачення та захисту, обвинувачений, не наполягали на допиті у судовому засіданні свідків, обвинувачений визнає фактичні обставини, за яких відбулася подія злочинів, які йому інкримінуються. Показання обвинуваченого та потерпілої логічні та послідовні, узгоджуються між собою, та не суперечать дослідженим у судовому засіданні письмовим доказам, висновкам експертиз, а саме
- протоколом огляду від01 січня 2025 року та фото таблиць до нього, проведеного в приміщенні БК "Сучасник", розташованого за адресою: будинок 74 по вулиці Центральна в місті Апостолово Дніпропетровської області, під час якого проведено огляд кабінету, з якого сталася крадіжка гаманця (Т.1 мат. кп, а.с. 8-12);
- довідкою АТ КБ "ПриватБанк" щодо руху коштів за банківською карткою НОМЕР_2 , якою підтверджується наявність транзакцій в магазині "Придорожній" в місті Апостолове 18 грудня 2024року о 16год48грн. на суму 102,00грн.(т. 1 мат. КП, а.с. 16-18)
- висновком експерта судової товарознавчої експертизи № 17 від 07.01.2025 року щодо вартості гаманця жіночого типу, червоного кольору, виробник "FRANCINE", яка становить 3618,06грн. (Т.1 мат. КП, а.с. 20-26).
Витрати на проведення експертизи відсутні.
- протоколами пред"явлення особи до впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10 впізнала Особу № 1 ( ОСОБА_8 ) як особу, яка розраховувалася в магазині "Придорожній" 18 грудня 20224 року близько 16год.45хв. банківською карткою (Т.1 мат. КП, а.с. 29-30; 35-37).
- постановою від 04.01.2025 р. про визнання речовими доказами DVD-R 4.7 GB з відеозаписом із камер відеоспостереження в магазині "Придорожній" в м. Апостолово, на якому зафіксовано події 18 грудня 2024 року (т. 1 мат. КП, а.с.33);
- протоколом проведення слідчого експерименту, під час якого обвинувачений відтворив обставновку та спосіб вчинення злочину в БК "Сучасник" (т.1 мат.П, а.с. 75-78).
Усі слідчі дії в цьому кримінальному провадженні проведені уповноваженими особами, у порядку встановленому кримінально-процесуальним законом, із дотриманням належної процедури, протоколи слідчих дій відповідають положенням статей 104-106 КПК; експерти залучені з урахуванням статтям 242, 243, 332 КПК за наявності достатніх підстав для проведення експертиз, а висновки експертів належним чином вмотивовані.
Сторона захисту та обвинувачений не оспорює допустимість та належність доказів, покладених в основу обвинувачення, погоджується з їх змістом. Клопотань про дослідження інших доказів не надходило.
Згідно з статтею 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
При оцінці доказів суд керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом в контексті рішень ЄСПЛ означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Дослідженні судом докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів, та узгоджуються з показами допитаних під час судового розгляду свідків обвинувачення у їх сукупності та взаємозв'язку.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, сукупністю доказів, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 357 та частиною 4 статті 185 КК України за вище встановлених обставин.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Статею 357 КК України передбачена кримінальна відповідальність за Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження.
Статтею 185 КК України передбачена відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Враховуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікує його дії за:
- за ч.4 ст.185 КК України за ознаками: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану».
- за ч. 1 ст. 357 КК України за ознаками: «викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів».
Мотиви призначення відповідного покарання.
Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Вказані норми наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї зальтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіхконкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання неможе вважатися справедливою.
Згідно частини 5 статті 12 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 357 КК України є проступком, а за частиною 4 статті 185 КК України є тяжким злочином.
Призначаючи вид і міру покарання, суд виходить з вимог статті 50 КК України, та враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме. За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття.
ОСОБА_8 визнав свою вину, негативно оцінює вчинені злочини, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставин, які обтяжуєють покарання, в обвинувальному акті не інкриміновано, а суд, з урахуванням меж судового розгляду, визначених статтею 337 КПК України, не вправі погіршити становище обвинуваченого.
Обставин, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження не встановлено.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання, призначене особі, за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує, що обвинувачений раніше судимий, переважно за злочини проти власності, не має міцних соціальних зв"язків , на обліку у лікарів психіатра не перебуває, перебуває з 09.03.2021 року під наглядом лікаря нарколога з приводу "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності", посередньо характеризується, кримінальним правопорушенням шкода не відшкодована.
Ураховуючи всі обставини справи, характер і ступень суспільної небезпеки скоєного, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, умови їх вчиненення, дані про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, у тому числі відсутність тяжких наслідків, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі у межах, встановлених санкцією частини 1 статті 357 та позбавлення волі у межах санкції частини 4 статті 185 КК України.
Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.
Остаточне покарання слід визначити за правилами частин 1 статті 70 КК України - за сукупністю злочинів та за правилами частини 1 статті 71 КК України - за сукупністю вироків, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 70 КК передбачає, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Таким чином, ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України слід призначити в порядку частини 1 статті 70 КК УКраїни, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Норми статті 71 КК урегульовують порядок призначення покарання у випадку, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення. Суд за таких обставин до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Обвинувачений засуджений 30.09.2024 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 71 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 11.09.2023 року, з урахуванням ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.12.2023 року призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Відповідно до частини першої статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України не вбачається.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо витрат та долі речових доказів
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити з урахуванням статті 100 КПК України.
Підстав для застосування спеціальної конфіскації згідно з статтями 96-1 та 96-2 КК України не встановлено.
Щодо запобіжного заходу та зарахування строку попереднього ув"язнення
В ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу спливає, з огляду на вид та міру покарання, яке призначається судом, наявність ризиків, які не зменшились на даний час, з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому судом покарання, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який чи скасування раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироку законної силу. Тому строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою - слід залишити без змін до набрання вироку законної сили.
Вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченому у терміну попереднього ув'язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає, що термін попереднього ув'язнення з 09 січня 2025 року по 21 квітня 2025 року слід зарахувати у строк відбування покарання, - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання слід відраховувати з моменту проголошення вироку а саме з 22 квітня 2024 року.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст.12, ч.3 ст. 349, ч.2 ст.373, ст.374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України,-
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до частини 1 статті 71 КК України призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остаточне покарання за сукупністю вироків, приєднавши частково до покарання, призначеного цим вироком, частково невідбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.09.2024 року, а саме у виді 2 (двох) місяців позбавлення волі, та визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до відбування остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 22 квітня 2025 року
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , період попереднього ув'язнення за цим кримінальним провадженням, з 09 січня 2025 року року по 21 квітня 2025 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази: диск DVD-R 4.7 GB з відеозаписом із камер відеоспостереження залишити в матеріалах справи.
Матеріали кримінального провадження №12025041410000002 від 01 січня 2025 року залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №171/149/25, провадження №1-кп/210/409/25.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя: ОСОБА_1