Справа № 932/11575/24
Провадження №2а/932/227/24
09 квітня 2025 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровськ у складі головуючого судді Цитульського В.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №20135 від 31.07.2024 про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
19 листопада 2024 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Ухвалою судді від 11 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Стислий виклад позиції позивача.
31 липня 2024 року відносно позивача складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки встановлено порушення вимог ч.6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З даною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною. Зазначає, що 31.07.2024 його було затримано працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Військово-обліковий документ у нього був, його вилучили посадові особи центру комплектування. При складанні оскаржуваної постанови він не був присутній, а зазначене в постанові, що він відмовився від підпису є неправдивою інформацією. Постанову було ним отримано поштою лише 08.11.2024.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Фактичні обставини встановлені судом.
31 липня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 складено постанову №20135 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до змісту постанови 31 липня 2024 року о 13-28 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 у супроводі працівників Національної поліції, де було встановлено, що останній порушує ч.6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якої період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
У постанові вказано про відмову ОСОБА_1 від підписання постанови.
Постанова позивачем отримана 08.11.2024 про що свідчить долучений до матеріалів справи конверт та копії з журналу видачі поштової кореспонденції.
Відповідачем не подано ані протоколу про адміністративне правопорушення, ані інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Норми права застосовані судом.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період. Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Верховний суд Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
За приписами ч.1 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У даному випадку не застосовується п.6 ст.258 КУпАП (випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається), оскільки він стосується випадку, коли особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
В абзаці другому ч.6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Висновки суду.
В оскаржуваній постанові опис порушення зволиться до цитування норму закону, яку нібито порушено, проте опис самого порушення відсутній.
В оскаржуваній постанові не вказано дані протоколу про адміністративне правопорушення, про фото- і відеофіксацію правопорушення, а також про наявність інших доказів скоєння адміністративного правопорушення.
Не долучено жодного доказу на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення і до матеріалів справи.
Звертаю увагу, що відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа- закриттю.
Строк на оскарження пропущений позивачем з поважних причин, зокрема наявні докази отримання оскаржуваної постанови лише 08.11.2024 та відсутні докази на підтвердження отримання постанови раніше.
Оскільки позовні вимоги задоволено, відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 605,60 грн. інші частина сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ч. 3 ст. 210-1, 245, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 72-77, 132, 241-246, 271, 286 КАС України, суд-
Позовні вимоги - задовольнити.
Поновити строк позивачу на звернення з позовом.
Скасувати постанову №20135 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 31 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 000 грн., а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. відповідно до квитанції №1409350465 від 13.11.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Цитульський