79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" квітня 2025 р. Справа №914/1504/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака,
секретар судового засідання В.Б. Лагутін,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Нікішина Олександра Олександровича б/н від 06.01.2025 (вх. № 01-05/109/25 від 09.01.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.12.2024 (м. Львів, суддя Р.І. Матвіїв)
про залишення без розгляду заяви фізичної особи-підприємця Нікішина Олександра Олександровича щодо ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/1504/24
за позовом фізичної особи-підприємця Нікішина Олександра Олександровича, м. Броди Львівської області
до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів,
про стягнення 77 500,00 грн моральної шкоди за порушення особистих немайнових прав особи,
за участю представників:
від позивача: Нікішин О.О.; Кравець В.Ю.
від відповідача: Куцик В.Б.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/1504/24 за позовом Фізичної особи - підприємця Нікішина Олександра Олександровича до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення 77 500, 00 грн моральної шкоди.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» на користь Фізичної особи - підприємця Нікішина Олександра Олександровича 25 833,34 грн моральної шкоди та 1 009,23 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
В подальшому, а саме 24.12.2024 позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення з відповідача 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.12.2024 заяву Фізичної особи - підприємця Нікішина Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1504/24 залишено без розгляду.
Так, місцевий господарський суд встановив, що у позовній заяві позивач зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести, в розмірі 5 000,00 грн.
Однак за час розгляду справи остаточного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу позивач не подав, доказів на підтвердження орієнтовної суми - 5 000,00 грн у визначений Господарським процесуальним кодексом України строк (до закінчення судових дебатів) не подав, заяви про подання таких протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі, що передбачено ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не зробив.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Фізичної особи - підприємця Нікішина Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення суд вважає за необхідне залишити без розгляду.
Не погодившись з даною ухвалою суду Фізична особа-підприємець Нікішин Олександр Олександрович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 06.01.2025 (вх. № 01-05/109/25 від 09.01.2025) у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 27 грудня 2024 та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення повністю.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, аналізуючи поведінку позивача, враховуючи неповідомлення до судових дебатів про подання доказів понесення судових витрат після ухвалення рішення (в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України) дійшов висновку про те, що позивач мав обов?язок подати відповідні докази до закінчення судових дебатів.
Однак, скаржник вказує, що частиною 8 ст. 129 ГПК визначено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду.
Позивачем, протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду подано такі докази: Договір про надання правничої допомоги, де вказана конкретна, твердо 94 визначена сума - 5000.00 грн; Акт виконаних робіт з переліком робіт; Квитанція сплати коштів у сумі 5000.00 грн.
У судове засідання 16.04.2025 з'явився позивач, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 16.04.2025 з'явився представник відповідача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
В свою чергу частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд вже неодноразово висновував, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (див. постанови від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 20.01.2025 у справі № 907/16/23).
Тобто, умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору) є подання сторонню відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Колегія суддів наголошує на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині восьмій статті 129 ГПК України.
У частині восьмій статті 129 ГПК України йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, положення частини восьмої статті 129 ГПК України регулюють процес подачі доказів на підтвердження витрат, пов'язаних із розглядом справи та передбачають, що такі докази можуть бути подані:
- до закінчення судових дебатів у справі;
- протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Як слідує із матеріалів цієї справи фізична особа-підприємець Нікішин Олександр Олександрович у позовній заяві вказав про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких у суді першої інстанції становить 5 000, 00 грн.
Враховуючи, те що ГПК України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то зазначення позивачем у позовній заяві про те, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких у суді першої інстанції становить 5 000, 00 грн, і є заявою позивача, мова про яку йде у частині восьмій статті 129 ГПК України.
Висновки суду першої інстанції про те, що відповідна заява не є належним підтвердженням виконанням вимог ГПК України апеляційний суд визнає помилковими та такими, що містять ознаки надмірного формалізму, який обмежує сторону судового провадження права на відшкодування судових витрат, яке є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Схожа за змістом правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 914/1493/24.
Разом з тим, протягом п?яти днів після ухвалення рішення, позивач подав суду такі докази на підтвердження понесених судових витрат: Договір про надання правничої допомоги; Акт виконаних робіт з переліком робіт; Квитанція сплати коштів у сумі 5000, 00 грн.
Таким чином, в ході здійснення апеляційного провадження у цій справі доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження. Ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушеннями норм процесуального права.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскільки судом першої інстанції додаткове рішення по суті заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу не було ухвалено, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для ухвалення нового судового рішення.
Відтак, враховуючи що внаслідок допущених порушень норм процесуального права суд першої інстанції ухвалив неправомірну ухвалу, якою передчасно відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розгляду заяви по суті не здійснив, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскарженої ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 280 ГПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського, розподіл судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Нікішина Олександра Олександровича б/н від 06.01.2025 (вх. № 01-05/109/25 від 09.01.2025) задоволити.
2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.12.2024 у справі № 914/1504/24 скасувати.
3. Справу направити до господарського суду Львівської області для продовження розгляду.
4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак