79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" квітня 2025 р. Справа №909/806/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Надвірнянське лісове господарство" від 24.12.2024 (вх. №ЗАГС 01-05/3731/24 від 24.12.2024)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024 (з урахуванням ухвали Господарського суду Івано-Франківської від 05.12.2024 про виправлення описки) (повний текст рішення складено та підписано 03.12.2024, суддя Шкіндер П. А.)
у справі № 909/806/24
за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м Київ, в особі філії "Надвірнянське лісове господарство" (надалі ДСГП"Ліси України" в особі філії "Надвірнянське лісове господарство"), Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська обл.
до відповідача: Приватної фірми "Юляна" (надалі ПП “Юляна»), м. Івано-Франківськ
про: стягнення заборгованості за договором в сумі 38 522,71 грн.
з участю представників:
від позивача : не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", м Київ, в особі філії "Надвірнянське лісове господарство" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватної фірми "Юляна" про стягнення заборгованості за договором в сумі 38 522,71 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу №07-4/152 від 29.03.2022 на виконання якого, як зазначає позивач, було поставлено ПФ «Юляна» у квітні 2022 року товар - «лісоматеріали типу ялина». Проте, ПФ «Юляна» не виконала взяті на себе зобов'язання по оплаті товару в повному обсязі, тому станом на момент звернення з позовом до суду у відповідача виникла заборгованість в розмірві 38 522,71 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року у справі № 909/806/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При ухваленні рішення судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів здійснення поставки, копії накладних, на які покликається позивач, відсутні в матеріалах справи, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту поставки товару по договору №07-4/152 від 29.03.2022, відтак, в позові відмовив.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДСГП «Ліси України» в особі філії «Надвірнянське ЛГ» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення ухвалено з неповним дослідженням обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що з метою забезпечення повного та всебічного встановлення усіх обставин справи, представником позивача в підсистемі «Електронний суд» 16.10.2024 сформовано письмові пояснення по справі, до яких долучено відповідні документи, однак, з технічних причин такі не були надіслані до суду, і як наслідок, не долучені до матеріалів справи, що призвело до ухвалення судового рішення без належних доказів, які мають значення для вирішення спору по суті.
Відтак, позивачем до апеляційної скарги долучено ТТН серія ІФВ №482730 від 18.05.2022, ІФГ №510027 від 30.05.2022 та ІФГ №510028 від 31.05.2022 на загальну суму 73 768,93 грн. без ПДВ, які просить врахувати при ухваленні постанови. Просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року у справі № 909/806/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання 15.04.2025 сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце справи.
Ухвали суду від 20.01 2025 та від 11.03.2025 про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи були надіслані до електронного кабінету позивача і були ним отримані, докази чого містяться в матеріалах справи.
Відповідачу - ПП «Юляна» ухвали суду від 20.01.2025 та від 11.03.2025 надіслані на юридичну адресу (76018, Івано-Франківська область, вул. Б.Василишина, буд. 17, кв.3), однак, поштові відправлення повернулись на адресу суду із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт неотримання відповідачем кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою, та які повернулися до суду, у зв'язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
15.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача (скаржника) поступило клопотання від 15.04.2025, в якому просить апеляційний розгляд справи № 909/806/24 здійснювати за наявними матеріалами справи без участі представника - ЛП «Ліси України» в особі філії «Надвірнянське лісове господарство», апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
Щодо долучених до матеріалів апеляційної скарги ТТН серія ІФВ №482730 від 18.05.2022, ІФГ №510027 від 30.05.2022 та ІФГ №510028 від 31.05.2022 на загальну суму 73 768,93 грн. без ПДВ, які не були подані позивачем до позовної заяви, як вказує останній з технічних причин, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Скаржник стверджує, що з метою забезпечення повного та всебічного встановлення усіх обставин справи, ним в підсистемі «електронний суд» 16.10.2024 було сформовано письмові пояснення по справі, до яких долучено відповідно документи. Водночас, як стверджує останній з технічних причин зазначені документи не були надіслані до суду, і як наслідок, не долучені до матеріалів справи, що призвело до ухвалення судового рішення при неможливості врахувати усі наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті.
Вимогами частин 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи встановлено, що суд ухвалою від 06.09.2024 зобов'язував позивача надати суду оригінали долучених до позовної заяви документів, для огляду в судовому засіданні (а.с.21-22). Представник позивача з'явився в судове засідання 15.10.2024 в режимі відеоконференції та, як вбачається з протоколу судового засідання, таким надано пояснення по суті спору і розгляд справи відкладено на 03.12.2024. В період з 15.10.2024 по 03.12.2024 додаткових доказів по справі позивачем не подано, такі не містяться в матеріалах справи, отже, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про долучення позивачем до матеріалів справи нових доказів: товарно-транспортних накладних.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції розглядає справу по наявних у матеріалах справи доказах, за відсутності представників учасників справи, з огляду на те, що участь останніх ухвалою суду від 11.03.2025 обов'язковою не визнавалась і представником скаржника подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.
29.03.2022 між ДП «Надвірнянське лісове господарство» (продавець) та ПП «Юляна» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №07-4/152 (а.с.4), згідно з п.1.1. якого продавець зобов'язується по замовленню покупця передати у власність товар - лісоматеріали круглі ялина ДСТУ EN1927 2018 діаметр 15-19 клас D в кількості 15 м. куб. - 1135 грн./м. куб; лісоматеріали круглі ялина ДСТУ EN1927 2018 діаметр 20-24 клас D в кількості 25 м. куб. - 1365 грн./м. куб; лісоматеріали круглі ялина ДСТУ EN1927 2018 діаметр 25-29 клас D в кількості 30 м. куб. - 1370 грн./м. куб; лісоматеріали круглі ялина ДСТУ EN1927 2018 діаметр 30-34 клас D в кількості 22 м. куб. - 1375 грн./м. куб; лісоматеріали круглі ялина ДСТУ EN1927 2018 діаметр 35-39 клас D в кількості 8 м. куб. - 1380 грн./м. куб з верхнього складу ДП «Надвірнянський лісгосп», а покупець - оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Поставка продукції здійснюється на протязі терміну вказаного в договорі.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що платіж (передоплата 100% вартості) за отриманий товар проводиться шляхом оплати за фактично отриману продукцію, але не пізніше 5 календарних днів. Днем проведення оплати вважається день поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця. Загальна сума вартості лісопродукції становить 133 540,00 грн. з ПДВ.
Як зазначає позивач в позовній заяві, на виконання зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу круглі лісоматеріали типу Ялина у квітні 2022 року, що підтверджується ТТН серія ІФВ №482730 від 18.05.2022, ІФГ №510027 від 30.05.2022 та ІФГ №510028 від 31.05.2022 на загальну суму 73 768,93 грн. без ПДВ.
25.01.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №07-2/5 щодо досудового врегулювання спору про сплату заборгованості (а.с.6-7), яка залишена відповідачем без належного реагування.
Позивач стверджує, що оскільки відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті товару, станом на момент звернення з позовом до суду у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 38 522,71 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 174 ГК України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Положеннями статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч-ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Як зазначалося вище, між сторонами було укладено договір №07-4/152 від 29.03.2022, на виконання умов якого, як зазначає позивач, позивачем поставлено відповідачу круглі лісоматеріали типу ялина у квітні 2022 року, в підтвердження чого посилається на ТТН серія ІФВ №482730 від 18.05.2022, ІФГ №510027 від 30.05.2022 та ІФГ №510028 від 31.05.2022 на загальну суму 73 768,93 грн. без ПДВ. Дані товарно-транспортні накладні не долучено до матеріалів позовної заяви і судом першої інстанції їм не надано оцінки , як доказам поставки.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарська операція - це дія або подія , яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі товариства.
Згідно з ч.1 ст. 9 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Судом першої інстанції слушно зазначаено, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статтей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обстави (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).
Згідно з вимогами ст. 76 ГПК України належним є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З врахуванням того, що матеріали справи станом на час прийняття рішення не містили доказів здійснення поставки, а саме копій видаткових накладних, на які посилається позивач у позовній заяві, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що недоведеним є факт належного виконання позивачем зобов'язань з поставки товару.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що апеляційна скарга позивача по суті побудована на додаткових доказах, які позивачем не долучено в суді першої інстанції з його ж вини.
Згідно зі ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, з врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , які викладено у рішенні від 02.12.2024 у даній справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 02 грудня 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року у справі №909/806/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» в особі філії «Надвірнянське лісове господарство» без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в даній справі суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Надвірнянське лісове господарство" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024 у справі № 909/806/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук