490/2664/25
нп 1-кс/490/1752/2025
23.04.2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2664/25
про накладення арешту на майно
23 квітня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 погоджене прокурором, про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025150000000012 від 14.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України,-
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене в ході добровільної видачі 09.04.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний термінал марки «Samsung» моделі «Galaxy A23», IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-картами мобільного зв'язку НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , з метою забезпечення збереження речового доказу.
Оскільки вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та є речовими доказами, то слідчий вважає, що виникла необхідність у його арешті.
Вказує, що вилучене майно саме по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки вказані речі, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження внаслідок вчинення особою кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів. У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
А тому прокурор звернувся до суду з відповідним клопотанням, яке просить задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Зазначив про розгляд справи за його відсутності.
Володілець майна в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
А тому суд, враховуючи закріплений ст.26 КПК України принцип диспозитивності, згідно якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні свої прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, вважає за можливе розглянути подане клопотання у їх відсутність та на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали клопотання та докази, додані до такого, слідчий суддя встановив наступне.
Так, слідчим відділом УСБ України в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 22025150000000012 від 14.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України.
Згідно матеріалів досудового розслідування, громадяни України, а також іноземці, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, організували канал незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Так, встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на теперішній час проживає на території РФ, організував схему незаконного переправлення осіб через державний кордон (зокрема діючих військовослужбовців ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, чоловіків призивного віку, та тих, хто самовільно залишив військову частину).
До такої незаконної діяльності ОСОБА_5 залучив інших осіб, зокрема особу, зареєстровану в месенджері «Телеграм» під іменем « ОСОБА_6 » (ідентифікатори: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , на даний час перебуває за межами України, інших даних досудовим розслідуванням не встановлено, далі за текстом - «організатор TRON»).
У свою чергу, «TRON» залучив до організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України громадянина України користувача месенджеру «Телеграм» з ім'ям « ОСОБА_8 » (ідентифікатор - « ОСОБА_9 », на даний час перебуває за межами України, далі - організатор з ім'ям « ОСОБА_8 »), якому доручив керувати діями інших осіб, причетних до вчинення злочину, в тому числі особами, що надають «послуги» з перевезення «пасажирів» («таксисти»), та організовувати процес незаконного переправлення.
Встановлено, що однією з осіб, котра мала намір перетнути державний кордон України є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останній, використовуючи належний йому мобільний термінал з встановленим на ньому месенджером «Telegram» з належного йому аканту « ОСОБА_10 » спілкувався з одним із організаторів з нік-неймом « ОСОБА_8 », що надавав послуги з перевезення чоловіків призовного віку за кордон.
09.04.2025 ОСОБА_4 добровільно надав органу досудового розслідування вказане майно, що має значення для кримінального провадження та може бути використане в якості доказів. Добровільно видане майно належить ОСОБА_4 .
Постановою слідчого вказане майно, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Крім цього, п.1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).
Зважаючи на вищенаведене та з урахуванням того, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, саме по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, внаслідок вчинення особою кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів, а тому суд вважає обґрунтованим клопотання на виниклу необхідність у накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, та вважає, що таке клопотання слід задовольнити.
Керуючись вимогами ст. ст.170-173,309,395 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене в ході добровільної видачі 09.04.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний термінал марки «Samsung» моделі «Galaxy A23», IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-картами мобільного зв'язку НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , з метою забезпечення збереження речового доказу.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом, відповідно до ст.174 КПК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1