нп 2-а/490/67/2025 Справа № 490/846/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
23 квітня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гуденко О.А.,
при секретарі - Вознюк Д.І., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача Тимошенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектору ОД ВВДР УПП в Миколаївській області Департаменту ПП майор поліції Фортушного Віктора Анатолійовича, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
03 лютого 2025 позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 360575 від 24.01.2025.
В обґрунтування позову посилається на наступне.
24.01.2025 відповідачем винесено у відношенні Позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 360575 та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. 00 коп. (одна тисяча двадцять грн. 00 коп.).
Згідно змісту оскаржуваної Постанови: «15.01.2025 о 10 год. 00 хв. в м. Миколаїв, Миколаївський р-н, вул. Врожайна до вул. Північна, гр. ОСОБА_1 , будучи адміністративно відповідальною посадовою особою на посаді голови Центрального району Миколаївської міської ради, на перехресті вищезазначених вулиць, не забезпечив безпеку дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та ДСТУ 3589, що виявилось у руйнуванні дорожнього покриття. Чим порушено п-т. 1.5. ПДР України».
В позові вказав, що постанову серії ББА № 360575 від 24.01.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП не отримував. Про накладення на нього адміністративного стягнення довідався з за стосунку «Дія» Постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення, так як в матеріалах справи відсутні будь-які докази на доведення його вини.
25 лютого 2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву з додатками, в якому вважають , що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню . У відзиві представник відповідача вказав, що 15.01.2025 співробітниками відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області було здійснено обстеження ділянок вулично-шляхової мережі м. Миколаєва, вул. Врожайна до вул. Північна та виявлено руйнуванні дорожнього покриття. За результатами обстеження було складено відповідні акти обстеження ділянок вулично-шляхових мереж від 15.01.2025. В ході вказаних обстежень було виявлено недоліки по всій протяжності вулиці наявна ямковість. Зазначені недоліки в утриманні автодоріг є прямим порушенням норм та стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху та безпосередньо створюють загрозу безпеці учасників дорожнього руху.
Виходячи положень ЗУ "Про національну поліцію" та ЗУ "Про дорожній рух", при здійсненні обстеження вищевказаних ділянок були виявлені та задокументовані належним чином недоліки дорожнього покриття, що перевищували допустимі норми, встановлені п. 5.2 ДСТУ 3587-2022 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди». За результатами обстеження співробітниками з особливих доручень відділу безпеки дорожнього руху УПП в Миколаївській області було складено відповідний акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 15.01.2025. Саме тому за фактом порушення Головою адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради вимог правил, норм та стандартів при утриманні дорожньої мережі, старшим інспектором ОД ВБДР УПП в Миколаївській області розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 140 КУпАП та за його результатами було винесено постанову відносно ОСОБА_1 .
Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 , як голова адміністрації Центрального району, є суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, з огляду на положення ст.ст. 12, 24 Закону України «Про дорожній рух» та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.03.2023 № 178 «Про розмежування відповідальності за утримання об'єктів благоустрою (їх елементів) у місті Миколаєві між комунальними підприємствами та виконавчими органами Миколаївської міської ради» (зі змінами та доповненнями).
Звертають увагу суду, що розгляд справи був призначений на 21.01.2025 на 10 год. 00 хв. Відповідно до повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції № 1082/41/16/03-2025 від 20.01.2025 , проте до УПП в Миколаївській області Позивач не прибув. В подальшому, у зв'язку із неявкою ОСОБА_1 , розгляд справи був відкладений на 24.01.2025 на 10 год. 00 хв, що підтверджується повідомленням про запрошення до підрозділу патрульної поліції № 1207/41/16/01- 2025 від 21.01.2025 (додаток надається). На зазначену дату та час Позивач не з'явився, причини неявки не повідомив, а тому було прийнято рішення про здійснення розгляду справи за його відсутності.
В подальшому, після розгляду справи, постанова була направлена до Позивача за адресою вул. Солов'їна, 41, с-ще Надбузьке, Миколаївського району, Миколаївської області, що підтверджується трекінгами поштових відправлень Укрпошта № 0601105535787 та 0601103114873 (додатки надаються).
Також не погоджуються з твердженнями позивача, що відсутні докази вчинення ним адміністративного правопорушення. Не надано фотознімків де саме проводилась фотозйомка та на якій локації дорожнього полотна. Представник Відповідача не погоджується з думкою Позивача у зв'язку з наступним.
Старший інспектор ОД ВБДР управління патрульної поліції в Миколаївській області при складанні постанови по справі направляв Голові адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради вимогу № 9 від 15.01.2025 про здійснення ремонту зазначеного дорожнього полотна (додаток надається), але жодних дій ОСОБА_1 здійснено не було.
Відповідно до п. 5.1.3 ДСТУ 3587:2022 поточні оглядання складових автомобільних доріг здійснюють із періодичністю відповідно до таблиці.Відповідно до п. 5.1.5 ДСТУ 3587:2022 цільові оглядання автомобільних доріг проводять за потреби та вимогою органів управління автомобільними дорогами та/або уповноважених органів державної або місцевої влади, за участю їхніх представників і працівників організації, яка здійснює їх експлуатаційне утримання.
Березі О.Д. направлялась вимога про необхідність здійснення ремонту вказаної дороги та долучались додатки (фотознімки додаються), а тому думка Позивача, про відсутність доказів по справі, є хибною. Крім того, в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 15.01.2025, складеної старшим інспектором з ОД, зазначені як адреса, так і долучені фото стану вказаного дорожнього полотна.
Згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 178 від 24.03.2023 адміністрації районів ММР є відповідальними за проведення поточних середніх ремонтів доріг, що знаходяться на території приватної житлової забудови, а також доріг, що ведуть до підприємств та автогаражних кооперативів, які знаходяться у безпосередній близькості із приватною житловою забудовою. Вказана територія, а саме від вул. Врожайна до вул. Північна балансоутримувачем є саме адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, а тому утримання та ремонт зазначеного дорожнього полотна належить саме їй.
В позовній заяві Позивач вказав, що ремонт зазначеної дороги має здійснювати КП «ЕЛУ автодоріг», у зв'язку з чим звертався з вимогою відремонтувати зазначене асфальтобетонне покриття, та вважає, що відповідальною особою є саме вона.
Сторона Відповідача не погоджується із вказаною позицією, оскільки згідно «Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 178 від 24.03.2023 адміністрації районів», повноваженнями КП «ЕЛУ автодоріг» забезпечує здійснення поточного дрібного ремонту доріг (усунення ямковості), а не вибоїн. Крім того, акцентують увагу, що згідно п. 12.36 «Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві (вн. змін та доп. №27/51 ВІД 18.09.08) (вн. змін. та доп. №28/10 ВІД 16.05.13)» у випадку незадовільного забезпечення технічної справності відповідальність покладається на районну адміністрацію.Аналогічні положення зазначені в Положенні про адміністрацію Центрального району Миколаївської міської ради від 23.02.2017, а саме п. 3.4.13 зазначено, що «Ремонт внутрішньоквартальних проїздів, доріг та тротуарів приватного сектору, територій, прилеглих до житлових будинків всіх форм власності» є відповідальністю районних адміністрацій. Як висновок, вирішення питань щодо ремонту зазначеної дороги належить до компетенції адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, і вона повинна здійснювати ці заходи самостійно, не покладаючи відповідні обов'язки на інших.
В квітні 2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що адміністрація Центрального району ММР є органом місцевого самоврядування і не є дорожньо-експлуатаційною організацією. Крім того Позивач стверджує, що адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради не є балансоутримувачем вул. Врожайної до вул. Північної, згіднорозпорядження Фонду комунальної власності міської ради «Про закріплення комунального майна (дороги Центрального району) за комунальним підприємством «ЕЛУ автодоріг»» від 19.12.2002 № 119-р вулиця Врожайна закріплена за КП «ЕЛУ автодоріг» на праві повного господарського відання, за таких обставинфактично виступає в ролі підприємства, на яке покладеновідповідальність за проведення поточних середніх ремонтів доріг, що знаходяться на території приватної житлової забудови, а також доріг, що ведуть до підприємств та автогаражних кооперативів, які знаходяться у безпосередній близькості із приватною житловою забудовою,відтак Позивач не має правових підстав забезпечити безпеку дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та ДСТУ 3589 та не є відповідальним за стан дорожнього покриття на зазначеній в постанові ділянці дороги.
Відповідно до п. 5.2.1 ДСТУ 3587:2022 дорожнє покриття не повинно мати дефектів (таблиця), що впливають на безпеку дорожнього руху, гранично допустимі величини яких перевищують наведені у таблиці. Строки ліквідації з моменту виявлення дефекту дорожнього покриття не повинні перевищувати значень наведених у таблиці 2.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 лютого 2025 відкрите провадження у справі з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні Позивач присутній особисто та надав пояснення що він не є суб'єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, також відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували винуватість голови адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради - Берези О.Д. у скоєнні адміністративного правопорушення. Просив задовольнити позов.
Суду пояснив, що вкзаан ділянка дороги закріплена за КП «ЕЛУ автодоріг» згідно розпорядження фонду комунальної власності міської ради від 19.12.2002 року . А відповідно до рішення виконкому ММр № 178 від 24.03.2023 року «Про орзмежування відповідальності за утримання об'єктів благоустрою (їх елементів) у місті Миколаєві між комунальними підприємствами та виконавчими органами Миколаївської міської ради» до зони відповідальності Адміністрації належить поточний середній ремонт доріг на території житлової забудови ( при цьому не заперечував , о спірна ділянка дороги відноситься до даної категорії), а КП «ЕЛУ автодоріг» забезпечує здійснення поточного дрібного ремонту доріг (усунення ямковості). Отж, вкзааний ремонт дороги, яка зазначена в оскаржуваній постанові, мав робити КП «ЕЛУ автодоріг2, про що адміністрацією і було повідомлено це комунальне підприємство.
Оскільки в Адімінстрації немає працівників-фахівці з ремонту доріг та він не має право розпоряджатися бюджетними коштами на власний розсуд- то вказані роботи потребують замовлення у спеціалізованих організацій шляхом роведення процедури закупілі послуг - що законодавчо неможливо зробити протягом 5-ти днів, як-то зазначено у вимозі від 15.01.2025 року.
Не заперечував, що отримував виклики-повідомлення про час та місце розгляду відповідачем адімністративної справи , проте не з'явивися за викликом, оскільки знав, що його пояснення не будуть прийнято до уваги.
Старший інспектор ОД ВВДР УПП в Миколаївській області Департаменту ПП майор поліції Фортушний Віктор Анатолійович- в судове засіданні не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції Тимошенко О.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Звернув увагу суду на те, що до компетенції поліції не входить при виявленні ознак адісмінстативного правопорушення розбиратися в в деоегованих повноваженнях, отже інспектором було правильно накладено адмінстартивне стягнення на відповідальну особу, набалансі якої перебуває вказана ділянка дороги. При цьому ОСОБА_1 викликався на розгляд справи в устанволеному порядку, проте свідомо не з'явивися і не надав відповідних пояснень. Виїздом на місце скоєння правопорушеня інспектором поліції було достеменно встановлено, що дорожнє покриття пошкоджено і потребує термінового ремонту, вид ремонту - поточний середній, а не ямковий був визначений візуально, що підтверджується наданими фотографіями.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу та встановивши фактичні обставини справи, дійшов наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» визначений Правилами дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі Правила дорожнього руху).
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.5. Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Статтею 140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць.
У частині першій статті 140 КУпАП закріплено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 24 Закону України "Про дорожній рух", власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Частиною 2 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Згідно з пунктом 1 частини 3статті 12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Заст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону. Частинами 1, 2ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі відповідальність за які передбачена ч.1ст. 140 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У п. 4 р. І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, зазначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно дост.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії ББА № 360575 від 24.01.2025, до постанови додаються повідомлення про запрошення до підрозділу поліції, акти обстеження, які знаходяться на зберіганні в Управлінні патрульної поліції в Миколаївській області.
Так, згідно до ч.3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 139, ч. 4 ст.140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1-3 ст. 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: 1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, відповідачем надано Акти обстеження ділянки дорожної мережі , які складені старшим інспектором з ОД відділу БДР УПП в Миколаївській області ДПП майором поліції В.А. Фартушним .
В самому ж акті, хоч і міститься інформація про виявлені недоліки, проте відсутні відомості, яким чином здійснено їх виміри та за допомогою яких технічних засобів. Не зазначено ні розмір, ні глибину вибоїн асфальтобетнного покритят , ям, просідання, деформації та викришування проїзної частини.
При цьому в постанові міститься посилання на ДСТУ 3587 ( помилково зазначено ДСТУ 3589).
Відповідно до п. 5.2.1 ДСТУ 3587:2022 дорожнє покриття не повинно мати дефектів (таблиця), що впливають на безпеку дорожнього руху, гранично допустимі величини яких перевищують наведені у таблиці. Дійсно, нормамим вказаного ДСТУ встановлені гранично допустимі величини дефектів дорожнього покриття , види дефектів дорожнього покриття та строки їх ліквідації.
Проте жодним чином не зазначено, яким чином працівники УПП дійшли висновку, якого саме виду ремонту потребує дана ділянка дороги і чому саме середнього ремонту, а не поточного дрібного чи взагалі капітального - адже жодного посилання на відповідний пункт ДСТУ, замірів виявлених пошкоджень та визначення їх виду постанова не містить. Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні , вид ремонту інспектор визначив візуально.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а.
В свою чергу, не зазначення в Постанові всіх необхідних відомостей про адміністративне правопорушення позбавляє процесуальної можливості орган (посадову особу), уповноважений розглядати справу, з'ясувати обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, відтак, і наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, спірна постанова про накладення адміністративного стягнення від 24.01.2025 винесена на доказах, які ґрунтуються на припущеннях, оскільки відповідачем-суб'єктом владних повноважень не встановлені суттєві обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи була особа суб'єктом вказанаого правопорушення.
Також суд зауважує, що Акт обстеження ділянки дороги з доданими фотоматеріалами складені безпосередньо старшим інспектором з ОД відділу БДР УПП в Миколаївській області ДПП майором поліції В.А. Фартушним . Ця ж особа безпосередньо приймала участь при вирішенні питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.140 КУпАП шляхом винесення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Суд приходить до висновку, що такі дії свідчать про порушення відповідачем принципу безсторонності при прийнятті рішення, який закріплений, зокрема, приписами статті 2 КАС України.
Так, орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 §1 Європейської конвенції з прав людини, може розглядатися як суд у змістовному значенні цього терміну (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1984 року (серія А, № 84) у справі Срамек проти Австрії, справа Волков проти України від 09.01.2013р. заява № 21722/11).
Європейський суд з прав людини, у рішенні Волков проти України від 09.01.2013р. (заява № 21722/11) визначив роль таких осіб, які здійснюють перевірку, направляють документи до органу, уповноваженому приймати рішення, а згодом беруть участь у голосуванні при прийнятті рішення у висуванні звинувачень щодо заявника на підставі результатів проведеної ними відповідної перевірки викликає об'єктивний сумнів щодо їхньої безсторонності при винесенні рішення по суті у справі заявника.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку старшим інспектором з ОД відділу БДР УПП в Миколаївській області ДПП майором поліції В.А. Фартушним , який безпосередньо склав Акт обстеження та вимогу (припис) від 15.01.2025 року № 9 про усунення порушень ЗУ "Про дорожнй рух", при розгляді справи про правопорушення надавав правову оцінку та перевіряв правильність складення матеріалів справи про правопорушення, які ним же і оформлено, що, на думку суду є неприпустимим та викликає сумніви в його об'єктивності та неупередженості.
За правилами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до п. 9 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» регламентовано, що поліція може застосувати такі превентивні заходи: технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, фотознімки можуть бути одним із доказів вчинення особою адміністративного правопорушення, однак останні мають підтверджувати факт вчинення правопорушення особою, що притягується до адміністративної відповідальності і не повинні суперечити фактам, викладеним в постанові про адміністративне правопорушення та іншим доказам по справі.
Разом з тим, відповідачем крім зазначених вище актів комісійного обстеження, надані фотознімки, встановити по наданих фото ступінь пошкодження дорожнього полотна неможливо.
Відповідач не надає документів, що визначають ту чи іншу ділянку аварійною, небезпечною або місцем концентрації дорожньо-транспортних пригод. Акти обстеження ділянок вулично-шляхових мереж, що складені поліцією фіксують тільки стан, але не визначають статус аварійності, небезпечності або місця концентрації ДТП. Такий статус має бути затверджений розпорядчим документом і направлений для ознайомлення дорожньо-експлуатаційній організації, якими у місті Миколаєві є КП ММР «ЕЛУ автодоріг» - утримання доріг міста, КСМЕП утримання зелених насаджень міста, КП ММР «Миколаївські парки» - утримання зелених насаджень, тротуарів, зупиночних комплексів міста.
Так, відповідно до ст. 15 закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Зазначений перелік підприємств, на які покладений обов'язок утримання окремих об'єктів благоустрою не є вичерпним. Остаточне закріплення зон відповідальності відповідних виконавців за утримання тих чи інших об'єктів благоустрою здійснено у відповідних рішеннях виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Розпорядженням фонду комунальної власності від 19.12.2002 року №119-р та додатком до нього Переліком доріг м. Миколаєва, підлягають закріпленню за комунальним підприємством «ЕЛУ автодоріг», на праві повного господарського відання, та визначено перелік доріг, в тому числі вулиця Врожайна.
Так, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.03.2023 № 178 «Про розмежування відповідальності за утримання об'єктів благоустрою (їх елементів) у місті Миколаєві між комунальними підприємствами та виконавчими органами Миколаївської міської ради» (зі змінами та доповненнями), затверджено Перелік заходів з утримання об'єктів благоустрою міста Миколаєва (у т.ч. поточний та капітальний ремонт) та відповідальних за їх виконання (здійснення / замовлення).
При цьому рішенням виконкому міської ради від 24.03.2023 року №178 затверджено перелік заходів з утримання об'єктів благоустрою міста Миколаєва (у тому числі поточний та капітальний ремонт) та відповідальних за їх виконання, згідно якого зона відповідальності за поточний середній ремонт доріг розподіляється між Адміністраціями районів Миколаївської міської ради до відповідальності яких входить проведення поточних середніх ремонтів доріг, що знаходяться на території житлової забудови, а також доріг, що ведуть до підприємств та автогаражних кооперативів, які знаходяться у безпосередній близькості з приватною житловою забудовою, а також між КП «ЕЛУ автодоріг» до відповідальності яких входить забезпечення здійснення поточного дрібного ремонту доріг (усунення ямковості).
Тобто до зони відповідальності голови адміністрації району Миколаївської міської ради не входить забезпечення здійснення поточного дрібного ремонту доріг (усунення ямковості).
Разом з цим відповідно до п. 1.1.наказу Державний комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів» від 23.09.2003 № 154, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2004 р.за № 189/8788 (далі - Наказ): «Роботи з ремонту та утримання об'єктів благоустрою мають бути спрямовані на забезпечення та збереження їх технічного та естетичного стану, підвищення експлуатаційних якостей, у тому числі шляхом створення безпечних і сприятливих умов пересування для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, та продовження їх строків служби».
Згідно п. 1.3. Наказу: «Роботи з ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів поділяють на такі види: - капітальний ремонт; - поточний ремонт (ремонт вулично-дорожньої мережі та штучних споруд поділяється на середній та дрібний); - утримання».
Відповідно до п. 1.4. Наказу: «До капітального ремонту об'єктів благоустрою населених пунктів належать роботи, що спрямовані на відновлення та підвищення їх експлуатаційних характеристик, у тому числі з обов'язковим урахуванням потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, збільшення міцності та несучої здатності конструктивних елементів, а також збільшення габаритів об'єктів і окремих їх частин у межах норм. Номенклатура робіт з капітального ремонту об'єктів благоустрою населених пунктів наведена в додатку 1 до пункту 1.4 Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів. Міжремонтні строки служби для капітального ремонту дорожніх одягів наведено в додатку 2до пункту 1.4 Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів».
Відповідно до п. 1.7. Наказу: «До поточного ремонту вулично-дорожньої мережі та штучних споруд належать такі роботи:
а) середній ремонт: роботи, пов'язані з періодичним відновленням шару зносу дорожнього покриття, забезпеченням достатньої його жорсткості та рівності, поліпшенням експлуатаційних якостей елементів вулично-дорожньої мережі та штучних споруд, а також роботи з відновлення елементів та конструкцій штучних споруд, які безпосередньо зазнають льодових та хвилевих впливів. При необхідності середній ремонт може полягати в ліквідації всіх дрібних пошкоджень проїзної частини вулично-дорожньої мережі та штучних споруд, у тому числі пошкоджень, що створюють перешкоди для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Міжремонтні строки служби для поточного (середнього) ремонту дорожніх одягів наведено в додатку 4;
б) дрібний ремонт: роботи, спрямовані на запобігання дрібним деформаціям і пошкодженням вулично-дорожньої мережі та штучних споруд і на негайну їх ліквідацію».
Також, суд зауважує, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Стандарти, встановлені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) для кримінального провадження, поширено Європейським судом з прав людини і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (див. рішення 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України», заява № 16347/02).
Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень, зокрема, критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Згідно з п.4ч.3ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватися відповідно до встановленого законодавством порядку. У ст.7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і у порядку, встановлених законом.
У справах проти України Європейський Судз прав людини (далі - ЄСПЛ) розглядав питанняпро віднесення правопорушень, передбачених КУпАП,до «кримінальногоаспекту» врозумінні Конвенції, що,з оглядуна суворістьпередбаченого покаранняправопорушення,не єнезначними,тому такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст.6 Конвенції.
Одночасно, практика ЄСПЛ щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст.6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
Ст.62 Конституції України та ст.17КПК України закріплений принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, за якими ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь. Роз'яснення суворого додержання, закріпленого у ст.62Конституції України принципу презумпції невинуватості містяться також у п.18 Постанови №9 Пленуму ВСУ від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
Крім того, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014р. суд також визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, і у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП). Ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.
У зв'язку з вищезазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.
ЄСПЛ у справі "Саундерс проти Сполученого Королівства" вказав, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою "внутрішнього переконання" чи системою "поза межами розумного сумніву", який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Отже, обвинувачення має довести "кожний факт", пов'язаний зі злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез у справі, тобто, воно висуває вимогу повної ібезумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
В рішенні ЄСПЛ у справі "Коробов проти України" (п.65) також зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.140 КУпАП.
Також, згідно вимог ст. 268 КУпАП,справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з цим, з приводу позову до старшого інспектору ОД ВВДР УПП в Миколаївській області Департаменту ПП майор поліції Фортушного Віктора Анатолійовича, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.4 ст. 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Водночас, суд, враховуючи вимоги ст. 48 ч. 3 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно ч. 4 ст. 48 КАС України визначено, що якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі N 724/716/16-а, Верховний суд дійшов висновків, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас колегія суддів зазначила, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка, бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статті 140 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 140 КУпАП.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року по справі № 724/716/16-а від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17, Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 743/1782/20 та ін.
За такого, у задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 слід відмовити.
Згідно ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно ч. 1ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 , складу правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 140 КУпАП, за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи фактичну відсутність у справі доказів, які б підтверджували порушення позивачем Правил дорожнього руху, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову, у зв'язку з чим вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування постанови із закриттям провадження у справі, що відповідає п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач за подання адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1212 грн
Враховуючи часткове задоволення позовної заяви, суд зазначає, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,50 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 72-74, 77, 90, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старший інспектор ОД ВВДР УПП в Миколаївській області Департаменту ПП майор поліції Фортушний Віктор Анатолійович, Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в частині позовних вимог до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України- задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 360575 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1ст. 140 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн.(одна тисяча двадцять гривень 00 коп.) та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У задоволенні позовних вимог, заявлених до старшого інспектора ОД ВВДР УПП в Миколаївській області Департаменту ПП майора поліції Фортушного Віктора Анатолійовича - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 70 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 23.04.2025.
Суддя Гуденко О.А.