Справа № 148/1857/24
Провадження №2/148/45/25
23 квітня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді Штифурко Л.А.,
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого в цивільній справі № 148/1857/24 за його позовом до Тульчинської міської ради Вінницької області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, речового права на земельну ділянку, -
встановив:
В провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, речового права на земельну ділянку.
17.04.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Штифурко Л.А. від розгляду вказаної цивільної справи.
Заява мотивована тим, що 16.04.2025 він отримав ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.04.2025 про визнання обов'язковою явки в судове засідання представника відповідача Тульчинської міської ради. Саме з моменту отримання цієї ухвали йому стало відомо про її ухвалення. 09.04.2025 слухання справи було відкладено через відсутність представника Тульчинської міської ради, хоча від представника Тульчинської міської ради надійшла заява щодо слухання справи без його участі. Однак, суддя Штифурко Л.А. не розглядала справу, а відклала судове засідання, хоча він заперечив проти цього. Вважає, що відклала судове засідання суддя Штифурко Л.А., бо "їй так хочеться", покинула залу суду, ніякої ухвали не оголошувала, тобто прийняла ухвалу від 09.04.2025 поза судовою залою, чим порушила його процесуальне право, процесуальний порядок ведення справи та суддівську етику. На думку позивача Колачинського М.Г., представник Тульчинської міської ради, як відповідач, правомірно скористався своїм правом, подавши заяву про визнання позову в порядку п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України. Але суддя Штифурко Л.А. не виконала норму закону, визначену ч. 4 ст. 206 ЦПК України, не ухвалила рішення щодо прийняття визнання позову чи щодо відмови у його прийнятті. Також вважає, що суддя Штифурко Л.А. умисно затягує розгляд справ, особливо в умовах воєнного стану. Наведені факти та обставини викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді Штифурко Л.А. У звязку з чим просить відвести суддю Штифурко Л.А. від розгляду даної справи.
Вивчивши доводи заяви про відвід та матеріали цивільної справи, доходжу наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 3, 10 ЦПК України цивільні справи вирішуються на основі закону, за умов, що виключають сторонній вплив на них. Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу. Можливість заявити відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно ч.ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Отже, оскільки заява про відвід судді надійшла від позивача поза межами судового засідання, вона розглядається у порядку письмового провадження.
Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді цивільної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення Європейського суду «Веттштайн проти Швейцарії»).
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.
Частиною 3 ст. 39 ЦПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Що стосується посилань позивача у заяві про відвід судді від 17.04.2025, суд вважає необхідним зазначити таке.
09.04.2025 в судове засідання не зявився представник відповідача. Позивачу в судовому засіданні було повідомлено про надходження заяви представника відповідача від 03.04.2025, який вважав можливим здійснювати судовий розгляд за відсутності представника відповідача. Разом з тим, суд визнав обовязковою явку в судове засідання представника відповідача Тульчинської міської ради для дачі особистих пояснень щодо предмету спору та обставин справи, про що постановив ухвалу без оформлення окремого документа, оголосивши мотиви такого рішення, про що зазначено у протоколі судового засідання. Саме у звязку з цим суд, відповідно до п. 5 ч.2 ст. 223 ЦПК України, відклав судове засідання для того, щоб повідомити та викликати в судове засідання представника відповідача, явку якого визнано судом обовязковою, про що повідомив позивача. При цьому, відповідно до ч.5 ст. 259 ЦПК України, після закінчення судового засідання, суд оформив окремим документом постановлену в судовому засіданні ухвалу про визнання обовязковою явки в судове засідання представника відповідача Тульчинської міської ради.
Не погодившись із таким процесуальним рішенням судді, позивач ОСОБА_1 09.04.2025, після судового засідання подав заяву про відвід судді Штифурко Л.А.
Дійшовши висновку про необґрунтованість заявленого відводу, ухвалою суду від 10.04.2025 вказану заяву позивача ОСОБА_1 передано до канцелярії суду для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України, для вирішення питання про відвід.
Згідно ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.04.2025 в складі головуючого судді Саламахи О.В. у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді у даній цивільній справі відмовлено.
Однак, не погоджуючись з відмовою у задоволенні його заяви про відвід судді Штифурко Л.А., позивач ОСОБА_1 17.04.2025 повторно звернувся до суду із заявою про відвід судді Штифурко Л.А., зазначивши ті ж підстави для відводу, яким вже була дана оцінка в ухвалах суду від 10.04.2025 та 15.04.2025, які фактично свідчать про незгоду позивача ОСОБА_1 з процесуальним рішенням судді та які визнані безпідставними.
Отже, повторно подана заява про відвід судді Штифурко Л.А. від 17.04.2025, не містить жодних обґрунтованих доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про упередженості або необ'єктивності судді Штифурко Л.А. під час розгляду цивільної справи. Дії судді, описані в заяві про відвід, жодним чином не свідчать про її упередженість чи зацікавленість, а свідчать виключно про незгоду відповідача з процесуальним рішенням судді.
Разом з тим, повторне звернення позивача ОСОБА_1 із заявою про відвід судді Штифурко Л.А. вказує на його впевненість в упередженості судді, недовіру до судді (суду).
При цьому, відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України», від 28.10.1998 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськості у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Відповідно до правової позиції у справі ЄСПЛ (Де Куббер проти Бельгії), заява №9186/80, рішення від 26.10.1984 року, у якій Європейський суд зазначив, що «навіть видимість може бути важливою»... «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (п. 26). Тому будь-який суддя, щодо якого є недовіра має бути відведений, з метою запобігання будь-яких сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності судді.
Суб'єктивна впевненість в упередженості судді, навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї, є чинником, що перешкоджає реалізації права на справедливий суд, тому, відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, зазначені обставини виключають участь цього судді в розгляді справи.
Відповідно «Бангалорських принципів поведінки судді», що схвалені резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, допускається відвід судді у тому випадку, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Суд доходить висновку, що незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною (позивачем) як порушення його прав. А тому, з метою усунення щонайменших сумнівів в позивача, інших учасників справи чи стороннього спостерігача щодо об'єктивності та неупередженості судді, забезпечення права учасників справи на справедливий суд, суд доходить висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід.
Керуючись ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд,-
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Штифурко Л.А. задовольнити.
Цивільну справу № 148/1857/24 за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, речового права на земельну ділянку передати до канцелярії суду на автоматизований розподіл відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.
Копію ухвали направити позивачу - для відома.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.А. Штифурко