Провадження № 22-ц/803/3388/25 Справа № 173/3214/23 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
23 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки в зв'язку з навчанням
за апеляційною скаргою адвоката Смаль Олега Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_2
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки в зв'язку з навчанням.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є донькою відповідача. З 01 вересня 2021 року вона вступила до «Дніпровського регіонального центру професійно-технічної освіти», за денною формою навчання, та з терміном навчання до 28 червня 2024 року. Наразі її забезпечує тільки матір ОСОБА_3 , яка надає їй грошові кошти на навчання та інші потреби і витрати. Батько матеріальної допомоги на її утримання в зв'язку з навчанням не надає хоча має таку фінансову можливість, а тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на її утримання в зв'язку з навчанням в розмірі 25 відсотків всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до закінчення навчання.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в зв'язку з навчанням в розмірі 1/7 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 17 жовтня 2023 року і до 28 червня 2024 року включно, тобто до закінчення навчання.
В апеляційній скарзі адвокат Смаль О.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що надана позивачкою довідка не доводить факт її навчання. Позивачкою не залучено до участі у справі у якості третьої особи її матір ОСОБА_3 , яка одружилася та має гарний фінансовий стан. Позивачка не проживає із соєю матір'ю, а з 2020 року проживає із своїм цивільним чоловіком.
12 лютого 2025 року адвокат Зінькова І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що доводи апеляційної скарги є надуманими та недоведеними. Довідка надана із позовною заявою є належним та допустимим доказом який доводить факт навчання позивачки. Посилання на те, що ОСОБА_1 з 2020 року живе зі своїм чоловіком є просто абсурдними, оскільки у 2020 року їй було лише 15 років, та до початку повномасштабного вторгнення вона проживала разом із матір'ю у м. Покровськ та виїхала виключно через війну. Залучення у справі в якості третьої особи матері позивачки не є необхідним із огляду на вимоги ст. 199 СК України.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача ОСОБА_2 .
Матір'ю позивачки, є ОСОБА_3 .
Позивачка є повнолітньою навчається у «Дніпровському регіональному центрі професійно-технічної освіти», рівень атестації - третій, форма навчання - денна, бюджетна, закінчує навчання 28 червня 2024 року, що підтверджується довідкою навчального закладу.
Доводи відповідача, що довідка не містить строку її дії є безпідставними, оскільки відповідач сам не заперечує факту навчання доньки.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка скориставшись своїм правом на звернення до суду, просила стягнути аліменти на своє утримання в зв'язку з навчанням з батька, мотивуючи свої вимоги тим, що потребує матеріальну допомогу на своє утримання в зв'язку з навчанням та вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання в зв'язку з навчанням в розмірі 1/7 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення навчання - 28 червня 2024 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини;стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка у зв'язку з продовженням навчання, потребує матеріальної допомоги, яку відповідач може їй надавати.
Факт навчання позивачки підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивачка проживає із своїм чоловіком який її утримує не можуть бути прийняті до уваги оскільки є недоведеними та не можуть слугувати підставою для позбавлення доньки, яка продовжує навчання на денній формі, належної матеріальної допомоги.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що розмір та термін стягнення, визначених судом аліментів відповідає встановленим у справі обставинам та з врахуванням обставин справи не буде становити надмірний тягар для відповідача.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, які були наведені у відзиві на позовну заяву та які були враховані та оцінені судом першої інстанції.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу адвоката Смаль Олега Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2025 року.
Судді: