Провадження № 22-ц/803/1453/25 Справа № 210/3853/24 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
23 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Зубакової В.П., Корчистої О.І.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 812077864 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за умовами якого кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 11 750,00 грн строком на 30 днів зі сплатою 1,93 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит. Відповідачка в свою чергу зобов'язувалася своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно кредитного договору.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31. грудня 2020 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року, в додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції , проте його дата укладання залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01.
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №160 від 16 листопада 2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 30 929,75 грн.
05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, яким продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 включно, всі інші умови залишено без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 837,85 грн.
06 березня 2024 року ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали Договір факторингу №06/03/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №06/03/24 від 06 березня 2024 року від ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 837,85 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачені строки грошові кошти та нараховані відсотки за користування кредитом не повернув.
На підставі наведеного вище, позивач просив суд стягнути з відповідач на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 49837,85 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме в період з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2022 року. Так, реєстр передачі прав вимоги укладено в рамках дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у відповідності до наступних редакцій. Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором № 812077864 від 12 вересня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 16 листопада 2021 року, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 160. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ«Таліон Плюс», Первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу та були долучені позивачем до позовної заяви.
Також позивач просить суд апеляційної інстанції судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн покласти на відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст.7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 812077864 (а.с. 11 зворот-14).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 11 750,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору сума кредитного ліміту вказана в пункті 1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 11 750,00 грн одразу після укладення договору.
У пункті 1.7 договору сторони погодили, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 12.10.2021 р. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
У пункті 1.8 договору сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7 договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умова, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Пунктом 1.9 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.9.1 виключно на період строку визначеного в пункті 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 704,45 % річних, що становить 1,93 % від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.9.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 704,63% річних, що становить 1,93% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що позичальник інформується в особистому кабінеті.
1.9.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницюміж нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на зазначене вище та у порядку статті 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором щодо виникнення у позичальника зобов?язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8. цього договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентівза базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
За умовами пункту 1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
1.12.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду. Однак при не надходженні платежу зобов?язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов?язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.12.3. можливість отримання нових траншів по договору блокується.
У пункті 1.14.1 договору встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в пункті 1.3. договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою складає 18553,40 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 6803,40 грн та суму кредиту у розмірі 11750,00 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 25823,40 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 157,90 % від суми першого траншу.
Пунктом 1.14.2 передбачено, що у разі настання передбаченої пунктом 1.9.3. договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов?язань по оплаті процентів, за встановлений в пункті 1.2. договору строк у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складає 18729,50 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 6979,50 грн та суму кредиту у розмірі 11750,00 грн.
Пунктом 3.3 цього договору передбачено, що за порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з кредитодавця пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення позичальником зобов'язань за даним договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за даним договором.
Як вбачається з змісту пункту 4.1 договору невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: «www.moneyveo.ua».
За умовами пункту 4.3 договору проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання у розмірі, визначеному в пункті 1.7.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.
Згідно з пунктом 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Аналогічна інформація викладена в Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 812077864 від 12 вересня 2021 року (а.с. 10-11).
Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 MNV74F8A, відправленим 12 вересня 2021 року о 17:41:30, введеним 12.09 2021 року о 17:42:30. Він містить його податковий номер, адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону. Аналогічне зазначено в довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». (а.с. 15)
Відповідно до платіжного доручення №85376745-333а-43fa-8ele-43f8583b3f79 від 12.09.2021, з яких вбачається, що на виконання кредитного договору № 812077864 від 12 вересня 2021 року здійснено переказ коштів в розмірі -11750,00 грн (а.с. 17).
28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договору факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 42-47).
28 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 8.2 договору в наступній редакції: «Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором» (а.с. 26).
31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021, в додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції , проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01. (а.с. 28-33)
31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. (а.с. 27)
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №160 від 16.11.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 812077864 від 12 вересня 2021 року на суму боргу 30 929,75 грн, з яких 11750,00 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 19179,75 грн - заборгованість за відсотками передано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (а.с. 33 зворот).
05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.64-68, 69).
03 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с. 58).
30 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року включно (а.с.55).
З витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 .Вза кредитним договором № 812077864 від 12 вересня 2021 року на суму боргу 49637,85 грн, з яких 11750,00 грн -заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 38087,85 грн - заборгованість за відсотками передано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (а.с. 53-54).
06 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс'укладено договір факторингу № 06/03/24, за умовами якого за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід?ємною частиною договору. Ціна продажу за договором становить 449 693,63 грн (а.с.59-62).
З витягу з реєстру боржників від 06 березня 2024 року вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 812077864 від 12 вересня 2021 року на суму боргу 49837,85 грн, з яких 11750,00 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 38087,85 грн - заборгованість за відсотками передано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (а.с. 56-57).
З розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 становить 49 837,85 грн, з яких 11750,00 грн заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 38087,85 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 812077864, оскільки кредитний договір був укладений 12 вересня 2021 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору. Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 28 листопада 2018 року, від 05 серпня 2020 року та від 06 березня 2024 року.
Доводи товариства щодо презумпції правомірності правочину не заслуговують на увагу, адже передача за правочином невизначених вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором від 12 вересня 2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбаченостаттею 11 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина першастатті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина першастатті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина першастатті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першоїстатті 203 ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті512, статті514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третястатті 656 ЦК України); (б) дарування (частина другастатті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України).
При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 812077864 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 12 вересня 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Витяг з Реєстру прав вимоги № 160, в якому зазначено відповідача ОСОБА_1 , датується 16 листопада 2021 року, тобто майже через три роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.
Водночас, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі №914/868/17).
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі №911/3185/20).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, оскільки повністю спростовуються викладеним вище, та зводяться до переоцінки представником позивача вірно встановлених судом першої інстанції обставин.
При цьому, колегія суддів вважає, що посилання позивача на продовження строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 812077864 від 12 вересня 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2025 року.
Головуючий
Судді