Провадження № 22-ц/803/2135/25 Справа № 215/5763/24 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
23 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
за участю секретаря Черняєвої С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/5763/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,
на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року,
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі за текстом ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 06 березня 2014 року по 25 жовтня 2017 року та з 15 жовтня 2017 року по 02 липня 2021 року (7 років 3 місяці) працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці. Внаслідок порушення відповідачем норм охорони праці, який не створив безпечних умов праці ним отримано професійне захворювання, первинно встановлено 30% втрати працездатності, на повторному МСЕК було встановлено 60% втрати працездатності та визначена ІІІ група інвалідності безстроково з причини професійного захворювання, визначено потребу медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення. Вважає, що з вини відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 429 408 гривень.
У зв'язку з викладеним, просить стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» на його користь 429 408 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 гривень без стягнення податків та обов'язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовій збір в розмірі 1 211,20 гривень.
ПрАТ «ЦГЗК» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року в частині стягнення моральної шкоди із утриманням податків та загальнообов'язкових платежів згідно вимог податкового законодавства змінити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, звертаючись до суду з позовом, позивач просив лише стягнути з відповідача суму відшкодування моральної шкоди, що спричинена хронічними професійними захворюваннями. За вирішенням питання оподаткування сум даного доходу позивач не звертався.
Суд першої інстанції зобов'язав відповідача здійснити виплату доходу позивачеві без виконання визначеної Податковим кодексом України функції податкового агента, яка полягає в тому, що виплата доходу можлива лише з утриманням податку і за рахунок особи, що його отримує. Питання про стягнення чи утримання податків і зборів взагалі не є предметом позову, оскільки такі суми нараховуються податковим агентом, яким виступає у даному випадку відповідач у справі.
Посилається, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»( далі Закон № 466), який набрав чинності 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а)статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Зазначеною нормою закону передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом, тобто, відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Зазначає, що врегулювавши питання щодо оподаткування стягнутих сум, суд вийшов за межі предмету позову і врегулював питання сплати податків, яке не є предметом спору між сторонами.
В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що позивач ОСОБА_1 працював з 06.03.2014 року по 25.10.2017 року на ПрАТ «ЦГЗК».
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.06.2022 року, позивачу встановлено хронічне професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема другої стадії), друга В. ЛН-другого ступеня.
Відповідно довідок МСЕК від 02.08.2022 року, позивачу з 25.07.2022 року безстроково встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 30% у зв'язку з профзахворюванням та визначена ІІІ група інвалідності.
Згідно довідок МСЕК від 26.04.2024 року, позивачу повторно з 15.04.2024 року безстроково встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 60% у зв'язку з профзахворюванням та третя група інвалідності, протипоказана фажка праця в умовах виробничого пилу, рекомендовано спостерігання сімейного лікаря.
30 червня 2022 року складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) відносно ОСОБА_1 , діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН другого ступеня. J44
Згідно Акту розслідування причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): працюючи в підземних умовах шахти імені Орджонікідзе заступником начальника підземної нарізної дільниці № 5 забезпечував безперебійну і технічно правильну експлуатаційно гірничошахтного устаткування.
При цьому, внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень роботи систем вентиляції та пилоподавлення, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони.
Також, згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково дослідний інститут промислової медицини» від 24.05.2022 № 799 підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: 22.08.2000 року - 25.10.2007 року, 04.05.2007 року - 28.02.2014 року - ПрАТ «КЗРК», шахта ім.. Леніна, заступник начальника дільниці; 06.03.2014 року - 25.10.2017 року - ПРАТ «ЦГЗК», шахта ім. Орджонікідзе, гірничий майстер.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних ОСОБА_1 виходив з того, що, оскільки професійні захворювання отримані під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, тому позивачу роботодавець ПрАТ «ЦГЗК», зобов'язаний відшкодувати спричинену втратою здоров'я моральну шкоду, правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 60 000 гривень, суд першої інстанції врахувавши роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», визначив розмір моральної шкоди врахувавши характеру та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також те, що професійне захворювання пов'язане з роботою позивача як в ПрАТ «ЦГЗК» так і в АТ «Кривбасзалізрудком», в якому він працював більшу частину часу з 22.08.2000 року по 24.01.2007 року та з 04.05.2007 року по 28.02.2014 року та дійшов висновку, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним.
Також, судом першої інстанції враховано, що підпунктами 14.1.180 п.14.1 ст.14 та п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.
Згідно пп.164.2.14, 164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином стягнута моральна шкода в зв'язку із ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015. Врахувавши зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 60 000 гривень моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року оскаржується відповідачем лише в частині стягнення моральної шкоди без утримання податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення моральної шкоди без утримання податків та інших обов'язкових платежів та не приймає доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не вірно були застосовані положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесені зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів апеляційного суду не приймає, з огляду на наступне.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №180/505/20-ц суд Верховний Суд дійшов висновку, що з 23 травня 2020 року суми на відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Так, для визначення подібності правовідносин апеляційний суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Виходячи із наведеного, посилання в апеляційній скарзі відповідача, як на правозастосовчу практику Верховного Суду, викладену у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц є безпідставними, оскільки зміст правовідносин у вказаній справі та у даній справі є відмінним. Так, у справі №180/505/20-ц склалися правовідносини щодо оскарження дій державного виконавця при виконанні рішення суду, яким стягнуто моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, без утримання податку з доходу фізичних осіб, тоді як предметом даного спору є відшкодувнання моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю. За таких обставин, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо визначення розміру моральної шкоди із урахування податку.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику апеляційних судів в аналогічних справах, колегія суддів апеляційного суду також не приймає, оскільки частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За викладених вище обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду підлягає залишенню без змін.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді:
Повне судове рішення складено 23 квітня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста