Справа № 638/24144/24
Провадження № 3/638/745/25
23 квітня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Цвіри Д.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №194183 від 11.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 11.12.2024 о 17 год. 15 хв. по вул. Домобудівельна, 5 у м. Харкові керував транспортним засобом, не маючи права керування відповідної категорії, вчинено повторно протягом року.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Судом була спрямована судова повістка про виклик у судові засідання за адресою місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , зазначеною працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення, однак судова кореспонденція була повернута до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За правилами статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення справи. Частиною 2 цієї статті обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ст. 126 КУпАП, - не передбачена.
Як неодноразово зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд наголошує на тому, що за своїм змістом ст. 268 КУпАП націлена саме на добросовісне користування своїми правами та можливість на умовах змагальності їх захищати.
З матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 був обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак ним не вжито будь-яких заходів для явки до суду, не подано клопотань про відкладення розгляду справи чи письмових заперечень проти протоколу про адміністративне правопорушення, тощо. Відомостей про об'єктивну неможливість явки ОСОБА_2 в судове засідання до суду не надходило та матеріали справи не містять.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до статті 252 КУпАП, за якою орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Процесуальна форма та зміст оригіналу протоколу про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних та досліджених судом доказів:
- протоколом про адміністративне правопорушення серія: ЕПР1 №194183 від 11.12.2024;
- довідкою згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» у відношенні ОСОБА_1 ;
- даними відеозапису, який міститься в матеріалах справи;
- копією постанови серії ЕНА №3230826 від 09.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП;
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія: ЕПР1 №194183 від 11.12.2024, ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Жодних доказів, які б спростовували обставини, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення, чи ставили б їх під сумнів, і відповідно, вину ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, та останнім суду не представлено.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 126 КУпАП.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №194183 від 11.12.2024, правопорушення вчинено 11.12.2024, дане правопорушення не є триваючим, таким чином, на момент надходження справи до суду, строки накладення адміністративного стягнення сплинули.
З цього приводу слід зазначити, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП не носить характеру триваючого, на даний час закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 7 ст. 247 цього ж Кодексу, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п'ятій цієї статті.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе за одночасної наявності певних умов, а саме: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення та сплив строку, передбаченого ст.38 КУпАП, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушення - з дня його виявлення).
Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм КУпАП дозволяє дійти висновку, що закриття провадження у справі за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 126, 245, 251,252, 268, 280 КУпАП, п. 5 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.5 ст. 126 КУпАП - закрити, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Д.М. Цвіра