Єдиний унікальний номер 341/2207/24
Номер провадження 2/341/134/25
23 квітня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:
секретаря судового засідання Матейко О. С.,
представниці позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представниці відповідача і третьої особи ТзОВ «Стиль» Манченко О. В.,
розглянув заяву представниці ОСОБА_3 про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль», громадської організації «Братство демократичної української молоді», про визнання права.
установив
У листопаді 2024 року адвокатка Лотоцька Н. В. в інтересах позивачки ОСОБА_4 подала до суду позов останньої до ТзОВ «Стиль» про визнання права та стягнення коштів.
У позові просила:
- визнати кошти статутного фонду ТзОВ «Стиль», набуті у власність ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміром 350,0 грн коштами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;
- стягнути з ТзОВ «Стиль» на користь ОСОБА_4 половину від розміру 350,0 грн вкладу коштів чоловіка до статутного фонду ТзОВ «Стиль», а саме 175,0 грн зі статутного фонду ТзОВ «Стиль».
Ухвалою Галицького районного суду від 14.11.2024, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09.01.2025, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог про стягнення половини від розміру 350,0 грн вкладу коштів чоловіка до статутного фонду ТзОВ «Стиль», а саме 175,0 грн зі статутного фонду ТзОВ «Стиль».
Відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» про визнання права.
Ухвалою суду від 18.03.2025 клопотання представника позивачки про заміну неналежного відповідача задоволено. Замінено неналежного відповідача ТзОВ «Стиль» на належного - ОСОБА_2 у цій справі. Залучено ТзОВ «Стиль» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Також, указаною ухвалою суду від 18.03.2025 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Стиль», інтереси якого як відповідача представляла адвокат Манченко О. В., судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 11450,0 грн.
Ухвалою суду від 01.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2025.
У судовому засіданні 01.04.2025 представник позивачки адвокат Лотоцька Н. В. була відсутня.
15.04.2025 представниця позивачки ОСОБА_1 через канцелярію суду до початку розгляду справи по суті подала заяву про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2025 заяву представниці позивачки ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль», громадської організації «Братство демократичної української молоді», про визнання права, залишено без розгляду.
Призначено судове засідання щодо розгляду питання про розподіл судових витрат на 23 квітня 2025 року о 16 год 00 хв, оскільки представниця відповідача Манченко О. В. заявила вимогу щодо компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
22.04.2025 представниця ОСОБА_3 подала до суду заяву про стягнення судових витрат.
В обгрунтування заяви зазначила, що вартість послуг щодо надання правничої допомоги ОСОБА_2 становить 14880,0 грн. Просила стягнути відповідні витрати з позивачки.
У судове засідання з'явились представниця позивачки ОСОБА_1 та представниця відповідача і третьої особи ТзОВ «Стиль» Манченко О. В., відповідач ОСОБА_2 .
У судовому засіданні представниця Манченко О. В. заявлені вимоги про стягнення судових витрат з позивачки підтримала та просила їх задовольнити. Додала, що поведінка сторони позивача протягом усього розгляду справи свідчить про зловживання процесуальними правами, тобто мали місце необґрунтовані дії сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги щодо стягнення судових витрат підтримав та просив задовольнити.
Представниця позивачки Лотоцька Н. В. просила відмовити у заяві про стягнення судових витрат. Зазначила, що договір про надання правової допомоги не мала права підписувати адвокат Манченко О. В. від імені адвокатського об'єднання, членкинею якого вона є. Відповідач ОСОБА_2 на цей час фактично ніяких витрат не поніс, оскільки не сплатив наданий рахунок за правничі послуги. Дані про помічника адвоката Манченко О. В. відсутні у реєстрі адвокатів, а тому відповідна особа не може вважатися помічником адвоката. Додала, що зі сторони позивачки ніякого зловживання правами не було.
Розглядаючи заяву представниці ОСОБА_3 про стягнення судових витрат, суд виходить з такого.
У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 викладено наступну правову позицію, яку суд враховує під час розгляду цієї заяви.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Верховний Суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Саме факт подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необгрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Верховний Суд виходить з системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України та зазначає, що необгрунтовані дії позивачів як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивачів, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Розглядаючи заяву представниці відповідача Цюняка А. С. у цій справі, суд констатує, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони позивача.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
У статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
У межах розгляду цієї справи, зокрема після заміни неналежного відповідача та визначення саме ОСОБА_2 відповідачем ухвалою від 18.03.2025, суд не визнавав зловживанням процесуальними правами будь-які дії сторони позивача.
При цьому понесені первісним відповідачем ТзОВ «Стиль» витрати, зокрема на правничу допомогу адвоката Манченко О. В., указаною ухвалою суду від 18.03.2025 стягнуто з позивачки.
Після набуття ОСОБА_2 статусу відповідача 18.03.2025 відбулось ще два судових засідання. 01.04.2025 представник позивача взагалі була відсутня. Надалі 15.04.2025 до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду, яка судом задоволена.
Отже, вирішуючи питання щодо вимог відповідача ОСОБА_2 про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій сторони позивача після 18.03.2025 необгрунтованими, оскільки звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість такого позову.
Таким чином, заява представника відповідача про компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, задоволенню не підлягає, оскільки сторона відповідача не дотрималась вимог частини дев'ятої статті 141 ЦПК України та не довела зловживання процесуальними правами позивачем після визначення ОСОБА_2 відповідачем, не довела, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони позивача.
При цьому суд не надає оцінку доводам сторін, викладеним у заяві та озвученим у судовому засіданні, оскільки такі стосуються обґрунтованості заявлених до стягнення сум витрат на правничу допомогу, належності доказів доведення таких витрат, тоді як суд висновує про відсутність передбачених ЦПК України підстав для компенсації таких взагалі.
Керуючись ст. ст. 44, 141, 142, 260, 263, 353 ЦПК України, суд
постановив
Відмовити у задоволенні заяви представниці відповідача ОСОБА_3 про стягнення судових витрат.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому такої ухвали суду.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ