Справа № 216/4252/24
провадження №2/216/514/25
(повний текст)
17 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Чирського Г.М., за участю: секретаря судового засідання Смолдирева М.Є., представника позивача - Демченка А.Г., представників відповідача - адвокатів Морозової Н.Р., Грецьких Є.О., Данила С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №6, дистанційно (за участю представника відповідача, адвоката Данила С.М.), в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,-
17.06.2024 року КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулося до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з відповідною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 04.11.2020 по 14.04.2021 у розмірі 10097,08 грн., а також судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії до нежитлового приміщення фізичної особи ОСОБА_1 для потреб опалення за адресою: АДРЕСА_1 .
Будинок АДРЕСА_2 є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку. Отже, відповідач отримувала теплову енергію, так як приміщення № 26 не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення будинку АДРЕСА_2 .
На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснював у спірний період постачання теплової енергії Відповідачу, а Відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення № 78 вбудоване та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку. Будь-яких дозволів на віключення нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , компетентним місцевим органом не видавався.
Тариф на послуги теплопостачання для нежитлових приміщень був передбачений:
За період з 10.09.2020 р. по 30.11.2020 р. тариф за 1 Гкал 1502,30 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕП № 1672 від 09.09.2020 р. для потреб інших споживачів);
За період з 01.12.2020 р. по 24.10.2021 р. тариф за 1 Гкал 1814,34 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕП № 1672 від 09.09.2020 р. для потреб інших споживачів).
Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як споживачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані позивачем послуги, у неї за період з 04.11.2020 р. по 14.04.2021 р. утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 10 097,08 грн., яку просили стягнути на свою користь.
КПТМ «Криворіжтепломережа» відповідно до приписів Закону України «Про природні монополії» відноситься до суб'єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», позивач не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії.
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.06.2024 року цивільну справу прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.07.2024 року від представника відповідача за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на наступне: між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, що зумовлює відсутність у Відповідача обов'язку оплати отриманих комунальних послуг, а саме послуг з теплопостачання. Відповідач взагалі не отримує послуги із постачання теплової енергії. Підтвердженням відсутності факту надання Позивачем та користування Відповідачем послугами із постачання теплової енергії є акт про подачу теплоносія до будинку та про відключення будинку від 05.11.2020 р., 15.04.2021 р., а також Технічний звіт про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації магазину продовольчих товарів з кулінарією за адресою: АДРЕСА_1 (копія якого додається). Згідно із актом обстеження від 30.05.2023 року в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 опалювальні прилади відсутні. Таким чином, Відповідач фактично не отримує послуги з постачання теплової енергії, а відтак, у Позивача відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нібито отриману теплову енергію. КПТМ «Криворіжтепломережа», будучи обізнаним про неподання в нежитлове приміщення централізованого теплопостачання, про здійснення виключно транзитної функції теплового обладнання, безпідставно продовжувало нараховувати оплату за послугу централізованого теплопостачання при відсутності виконання підприємством свого зобов'язання. Крім того, представник відповідача вважає, що вимоги подані позивачем після спливу строку позовної давності. Останній платіж, за позицією Позивача, мав надійти 14.04.2021 року. Відповідно, позовна давність за останнім платежем закінчилась 15.04.2024 року, враховуючи загальну позовну давність. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Представник відповідача у відзиві просить стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судові витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 .
18.07.2024 року позивач, від імені якого діє представник за довіреністю, подав до суду відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на таке: щодо не існування договірних правовідносин між сторонами, то позивач зазначає, що спірний період згідно з позовними вимогами складає з 30.10.2020 по 04.11.2021 - за теплову енергію, з 05.11.2021 та 28.03.2024 - за послугу з постачання теплової енергії. За період з 30.10.2020 по 04.11.2021 обов'язок відповідача по сплаті за житлово-комунальну послугу виник на підставі нормативно-правових актів: Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил з постачання теплової енергії № 630, приписів Житлового кодексу, Закону України "Про здійснення права власності в багатоквартирному будинку" щодо щомісячної оплати послуг за житлово-комунальні послуги, а також згідно з приписами Цивільного кодексу України. Обов'язок відповідача утримувати приміщення передбачено частиною 4 статті 319 і статті 322 Цивільного Кодексу України, в яких зазначено, що власність зобов'язує і власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, враховуючи сталу судову практику, у тому числі правовий висновок у постанові по справі № 6-2951цс15 судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2016, де зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. З попереднім власником спірного приміщення ФОП ОСОБА_2 та КПТМ "Криворіжтепломережа" існували правовідносини щодо отримання послуги з постачання теплової енергії. Після придбання спірного приміщення (тобто при зміні власника), яке було придбано спільно та частково (по 1/2 сестрами), жоден із нових співвласників спірного приміщення не з'явився до надавача комунальних послуг з метою укладання договору, та не надав відомостей щодо власників (зміни власників) приміщення. Стосовно інформації про відсутність опалювальних приладів в спірному нежитловому приміщенні, то будь-яких доказів їх відсутності представник відповідача не надає, правомірність дій щодо відключення спірного приміщення від мережі централізованого опалення багатоквартирного будинку - не надає. На інформацію відповідача про те, що зазначений технічний звіт "Про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації магазину продовольчих товарів" є доказом не отримання централізованого опалення зазначено наступне: по-перше: даний звіт здійснювався з метою визначення стану будівельних конструкцій та можливостей експлуатації магазину продовольчих товарів, тобто саме будівельних конструкцій; експерт обстежував конструктивні елементи нежитлового приміщення, це не було окремо обстеження мереж теплопостачання; по-друге: даний висновок складався лише з візуального обстеження експертом, а тому зазначена в ньому інформація про наявність/відсутність певних комунікацій, у тому числі зазначена інформація про те, що приміщення обладнано автономним опаленням, жодним чином не відноситься до мети роботи експерта згідно із взятими на себе обов'язками; метою роботи експерта було інше, а саме: розділом 2 даного технічного висновку було передбачено: встановити технічний стан і можливість подальшої надійної експлуатації саме будівельних конструкцій приміщення, отримати кількісну оцінку фактичних показників якості конструкцій тощо. В даному висновку експерт не приводить будь-яких розрахунків несучих конструкцій, опор та інших будівельних конструкцій нежитлового приміщення, а тому даний висновок носить, не більше ніж інформативний характер. Отже наданий звіт не є належним та достатнім доказом у справі, який підтверджує відключення спірного приміщення від теплових мереж багатоквартирного будинку. між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" з попереднім власником спірного майна - ФОП ОСОБА_2 26.10.2016 було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії номер № 5028, який діяв до моменту продажу приміщення. Технічний звіт було виконано вже за замовленням нового власника 10.10.2019. Договір купівлі-продажу спірного приміщення між попереднім власником ОСОБА_2 та відповідачем було укладено 27.09.2019. Якщо співставити дати, перелічені вище, то стає зрозумілим, що спірне приміщення (враховуючи наявність договору купівлі-продажу теплової енергії з попереднім власником, який підтверджує факт приєднання до мереж опалення та отримання послуг з централізованого опалення) до моменту продажу було приєднано до мереж централізованого опалення та, відповідно, обладнано необхідними приладами опалення. Після придбання спірного приміщення, новий власник (відповідач), ймовірно, здійснив в самостійний спосіб без правових на те підстав (без отримання дозволу органу виконавчої влади (компетентного органу) від'єднання від мереж централізованого опалення, та в самостійний спосіб здійснив демонтаж приладів опалення в спірному приміщенні. Після чого відповідач (як один із співвласників) замовив технічний висновок, в якому експерт і зазначив те що бачив, - що приміщення від?єднано від мереж централізованого опалення та не має в наявності приладів опалення (що також було вказано в Акті КПТМ "Криворіжтепломережа" за результатами візуального обстеження 30.05.2023 представником тепломережі). Будь-яких правових підстав на втручання в мережі централізованого опалення багатоквартирного будинку, без відповідних дозволів (рішень) на відключення від мереж централізованого опалення відповідач на це не мав. І якщо прилади опалення були демонтовані відповідачем самостійно, то мова може йти про самоуправство з боку відповідача, що є карним діянням згідно із статтею 356 Кримінального кодексу України. Відповіддю компетентного органу (Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради) № 12/15/1371 від 23.04.2024 підтверджено, що будь-яких дозволів на відключення приміщення по АДРЕСА_1 не надавалось. Отже, будь-яких правових підстав для втручання в мережі централізованого опалення багатоквартирного будинку, без відповідних дозволів (рішень) на відключення від мереж централізованого опалення відповідач на це не мав. Належним доказам правомірного відключення від мереж централізованого теплопостачання є проходження процедури отримання дозволу (рішення) від компетентного органу на це. Проте, будь яких доказів, які вказують чи вказували б на відключення від системи опалення спірного приміщення від теплових мереж багатоквартирного будинку матеріали справи не містять. доказів звернення відповідача до органу місцевого самоврядування та завершення всієї процедури відокремлення (відключення) належних відповідачу приміщень від централізованого опалення (теплопостачання), передбаченої Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, матеріали справи не містять. Належних доказів встановлення індивідуального опалення в приміщенні 26 будинку АДРЕСА_2 відповідно до вказаних вимог чинного законодавства відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Наданий відповідачем Технічний звіт про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації продовольчих товарів з кулінарією по АДРЕСА_2 , приміщення 26 ТОВ "Смарт-Інжиніринг" не є належним та достатнім доказом відключення від мереж централізованого опалення, та/або доказом встановлення індивідуального опалення (згідно з вимогами чинного законодавства) в приміщенні 26 буд. АДРЕСА_2 . Відповідачем не доведено факту правомірного відключення від мереж централізованого опалення багатоквартирного будинку, а отже не спростовано факту отримання послуги.
Щодо Акту обстеження від 30.05.2023, то даний Акт складався з метою виявлення наявності/відсутності транзитних мереж, їх довжини тощо. Згідно з Актом встановлено, що в приміщенні опалювальні прилади відсутні (вписано за результатом візуального обстеження, документів правомірності демонтажу власником надано не було), є в наявності транзитні трубопроводи в кількості 4 штуки довжиною 8 метрів. Вказаний Акт є однією із складових нарахування на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж (з 01.01.2022) відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315 від 22.11.2018.
Стосовно застосування строку позовної давності до позовних вимог, позивач зазначає, що згідно з пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Кабінетом Міністрів України прийнято 11.03.2020 року постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» за N?211, якою установлено із 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово продовжував карантин на території України, який діяв до 01.07.2023р..
Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, вважаємо, що ця справа не потребувала затрат значного часу, не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому витрати у розмірі 40000,00 грн. визначені адвокатом на стадії подання відзиву - є завищеними.
19.08.2024 року від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а також стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судові витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 40 000 грн. В обґрунтування заперечень зазначено, що обов'язок Відповідача по сплаті за житлово-комунальні послуги виник на підставі нормативно-правових актів. Однак така позиція Позивача є необґрунтованою, зважаючи на те, що відповідно до положень чинного законодавства України, зокрема статей 7, 12, 13, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 ЗУ «Про теплопостачання», п. 48 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, укладення договору про надання комунальної послуги, у тому числі про постачання теплової енергії, є обов'язком як споживача, так і виконавця відповідної послуги, у тому числі із постачання теплової енергії. Вказане свідчить про необґрунтованість доводів Позивача, адже ним - КПТМ «Криворіжтепломережа» не було вжито жодних заходів, передбачених законом щодо укладення договору на основі типового договору, а саме не здійснено жодної пропозиції ОСОБА_1 укласти договір про постачання теплової енергії, маючи таку можливість. Якщо договірні відносини між сторонами формально відсутні через те, що відповідний договір не укладався у зв'язку із односторонньою виною сторони в неукладенні договору, то в такому випадку зобов'язання із оплати отриманих комунальних послуг не виникатиме. Метою вказаного технічного звіту про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації продовольчих товарів з кулінарією була, зокрема перевірка технічного стану усіх будівельних конструкцій, що знаходяться у вказаному приміщенні, у тому числі перевірка наявності чи відсутності системи теплопостачання. В результаті такої перевірки і було встановлено відсутність системи опалення, що також підтверджується й окремим актом обстеження КПТМ «Криворіжтепломережа» від 30.05.2023, який було складено безпосередньо під час перевірки технічного стану системи теплопостачання за відповідною адресою. Так, з моменту укладання попереднім власником договору купівлі-продажу теплової енергії, тобто з 2016 року, до моменту укладання договору купівлі-продажу у 2019 році пройшло досить багато часу, а саме три роки, тому не можна стверджувати, що за той час попередній власник не демонтував самостійно прилади опалення і не здійснив відчуження приміщення вже без них. При цьому відповідач звертає увагу суду на те, що і договір купівлі-продажу між попереднім власником і Відповідачем, і вищезазначений Технічний звіт було укладено в жовтні 2019 року, а тому Відповідач жодним чином не могла провести роботи по демонтажу приладів опалення у приміщенні. Крім того, як вже зазначалося вище, у матеріалах справи міститься акт обстеження нежитлового приміщення за адресою Комерційна 3, який було складено власне представниками Позивача та яким було встановлено відсутність опалювальних приладів та транзитних трубопроводів, так само як і приладу обліку теплової енергії. При цьому, позовна заява була подана 12.06.2024, тобто через рік після обстеження представниками Позивача спірного приміщення, а, отже, твердження представника Позивача про нібито несанкціоноване відключення від мереж централізованого теплопостачання та про самоправство з боку Відповідача, є хибним. Таким чином, з моменту придбання вказаного приміщення в ньому вже були відсутні опалювальні прилади, опалювальні батареї, приміщення не опалювалось взагалі, а відтак Позивач не може стверджувати про самовільне відключення від централізованої системи опалення Відповідача, оскільки власниками приміщення, а саме фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , дане приміщення було набуто вже без системи опалення. При цьому, 17.07.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на адресу Виконкому Криворізької міської ради було подано заяву про відключення від теплопостачання, незважаючи на фактичну відсутність постачання теплової енергії до приміщення, задля додержання вимог чинного законодавства України, зокрема положень Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, та Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169. Таким чином, Відповідач фактично не отримував послуги з постачання теплової енергії, а Позивач не виконував свій обов'язок із теплопостачання, що зумовлює відсутність обов'язку у Відповідача оплачувати такі послуги.
10.09.2024 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення на заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, в яких зазначено, що стосовно позиції представника відповідача, що позивач подаючи позовну заяву до суду з пропущеним строком позовної давності щодо позовних вимог повинен був подати до даної заяви клопотання про поновлення строків позовної давності, слід зазначити що подання такої заяви цивільним процесуальним законодавством не передбачено. Просив залишити подану представником відповідача заяву про застосування строків позовної давності без задоволення.
03.03.2025 року представник відповідача через «Електронний суд» подала до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій прохала відмовити у задоволенні позовної заяви Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 04.11.2020 по 14.04.2021 в розмірі 10 097,08 грн. та судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн., посилаючись на сплив позовної давності.
25.03.2024 року представником відповідача через "Електронний суд" подано клопотання про долучення доказів, в прохальній частині якого представник відповідача прохав суд долучити в якості доказу висновок експерта № 0412/24 судової будівельно-технічної експертизи від 24.02.2025 до матеріалів справи. В обгрунтування зазначено, що 04.12.2024 Відповідачем було замовлено проведення будівельно-технічної експертизи у ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «ЮРЕКС»», про що свідчить відповідний договір, який було надано нами Суду раніше.
У зв'язку із цим 24.02.2025 судовим експертом Тараном Олександром Сергійовичем було складено висновок експерта № 0412/24, відповідно до якого: 1. нежитлове приміщення за адресою: вул. Комерційна, 3, прим. 26, ЦентральноМіський район, м. Кривий Ріг, відключене від централізованого опалення та гарячого водопостачання із тепловою енергією КПТМ «Криворіжтепломережа»; 2. опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою теплової енергії КПТМ «Криворіжтепломережа» не здійснюється; 3. відключення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не спричинило та не спричинить у подальшому негативний вплив на експлуатацію житлового будинку в цілому.
Сторона відповідача вважає, що даний висновок експерта має велике значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи, оскільки підтверджує той факт, що Відповідач взагалі фактично не отримував послуги із постачання теплової енергії, а Позивач не виконував свій обов'язок із теплопостачання, що зумовлює відсутність обов'язку у Відповідача оплачувати такі послуги.
У судовому засідання 17.04.2025 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та поясненнях.
У судовому засідання 17.04.2025 представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву та поясненнях.
Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» надає послуги з постачання теплової енергії у місті Кривому Розі.
КПТМ «Криворіжтепломережа» відповідно до Закону України «Про природні монополії» відноситься до суб'єктів природної монополії.
ОСОБА_4 є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в якому має на підставі права власності 1/2 частину нежитлового приміщення № 26, загальною площею 212,2 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 376531847
Будинок АДРЕСА_2 є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку. Отже, відповідач отримувала теплову енергію, так як приміщення № 26 не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення будинку АДРЕСА_2 .
На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснював у спірний період постачання теплової енергії Відповідачу, а Відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення № 26 вбудоване та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку. Будь-яких дозволів на віключення нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , компетентним місцевим органом не видавався.
Тариф на послуги теплопостачання для нежитлових приміщень був передбачений: за період з 10.09.2020 р. по 30.11.2020 р. тариф за 1 Гкал 1502,30 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕП № 1672 від 09.09.2020 р. для потреб інших споживачів); за період з 01.12.2020 р. по 24.10.2021 р. тариф за 1 Гкал 1814,34 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕП № 1672 від 09.09.2020 р. для потреб інших споживачів).
Доказами подачі теплової енергії до приміщення яким володіє та користується Відповідач є акти подання теплоносія та припинення подання теплоносія на будинок, звіти про споживання теплової енергії тощо, що підтверджується їх копіями.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях, щодо відсутності підписаного договору про надання послуг з постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем, судом відхиляються з огляду на таке.
У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).
Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Згідно із частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання комунальних послуг здійснюються безперервно, зокрема, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.
Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону). Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).
За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Отже, постачання теплової енергії є комунальною послугою (стаття 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Пунктом 1 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплюється обов'язок надання комунальної послуги виконавцем.
Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Окрім того, теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (стаття 19 Закону України "Про теплопостачання"). Тобто надання послуги з постачання теплової енергії є обов'язком позивача як виконавця відповідної комунальної послуги.
Пунктами 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Враховуючи вказане, споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).
Отже, навіть за відсутності договору, на чому наполягає відповідач, втім, з належним підтвердженням факту надання послуг споживачу, останній не звільняється від їх оплати.
При цьому надання послуг за спірною адресою у спірний період не спростовано відповідачем.
У період з 04.11.2020 по 14.04.2021 відповідач не мала статус підприємця.
За період з 04.11.2020 по 14.04.2021 обов'язок відповідача по сплаті за житлово-комунальну послугу виник на підставі нормативно-правових актів: Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил з постачання теплової енергії № 630, приписів Житлового кодексу, Закону України "Про здійснення права власності в багатоквартирному будинку" щодо щомісячної оплати послуг за житлово-комунальні послуги, а також згідно з приписами Цивільного кодексу України. Обов'язок відповідача утримувати приміщення передбачено частиною 4 статті 319 і статті 322 Цивільного Кодексу України, в яких зазначено, що власність зобов'язує і власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, враховуючи сталу судову практику, у тому числі правовий висновок у постанові по справі № 6-2951цс15 судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2016, де зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Крім того, 03.12.2020 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" № 1060 було внесено зміни й до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII, та було передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг, а 01.10.2021 набрала законної сили Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", якою затверджено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що має форму публічного договору приєднання. Постанова опублікована в офіційному виданні "Урядовий кур'єр" 2021, № 190 від 01.10.2021. Тобто, спочатку законодавець передбачив існування нової форми договору, а потім й затвердив типовий договір. Також суттєвих змін до правовідносин між виконавцями та споживачами такої житлово-комунальної послуги як постачання теплової енергії внесла "Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказам Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 зі змінами (далі - Методика № 315), якою було передбачено пропорційну участь співвласників багатоквартирного будинку по втратах, які мають місце у місцях загального користування (МЗК), загальнобудинкові потреби (ЗБП), загально будинкові потреби на опалення, втрати в транзитних мережах опалення тощо, та абонентської плати в процесі отримання споживачами комунальних послуг. Отже, діючим Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (пункт 5 статті 13) до 25.10.2021 вже було передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Свої договірні зобов'язання заявник виконав, а саме: постачання теплоносія, передбаченого договором, проводилось у відповідності до щорічних розпоряджень Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".
Визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Теплове навантаження на опалення об'єкту по АДРЕСА_1 , становить 0,0128 Гкал./год., згідно з теплотехнічним розрахунком теплових навантажень, виконаним та затвердженим Лабораторією режимної наладки КПТМ "Криворіжтепломережа" за № 1843 від 06.09.2017.
Виходячи з вищенаведеного, теплове навантаження на опалення об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 , визначено розрахунковим методом, виходячи з опалювальної площі та теплового навантаження приміщення:
- 0,0128 Гкал/год - теплове навантаження нежитлового приміщення № 26;
- 212,2 м2 - загальна площа нежитлового приміщення № 26;
- 106,1 м2 - площа частини приміщення № НОМЕР_1 ;
- 0,0064 Гкал/год - частина теплового навантаження на приміщення № НОМЕР_1 .
Тариф на послуги теплопостачання для нежитлових приміщень був передбачений:
За період з 10.09.2020 р. по 30.11.2020 р. тариф за 1 Гкал 1502,30 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕП № 1672 від 09.09.2020 р. для потреб інших споживачів);
За період з 01.12.2020 р. по 24.10.2021 р. тариф за 1 Гкал 1814,34 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕП № 1672 від 09.09.2020 р. для потреб інших споживачів).
Відповідно до пунктів 36, 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Встановлено, що позивачем регулярно надавалися комунальні послуги до будинку АДРЕСА_2 у період з 04.11.2020 р. по 14.04.2021 р., що також підтверджується актами про приймання-передачі теплової енергії.
Подача та припинення подачі теплоносія здійснювалась на виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.
Відповідно до умов пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахованого відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Згідно з приписами пункту 19 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до пункту 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Пунктом 2 Правил № 830 встановлено, що опалювана площа (об'єм) приміщення - це загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Так, позивачем було долучено до матеріалів акти про приймання-передачу теплової енергії за відповідні періоди по багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , які містять інформацію про загальний обсяг споживання послуги для всього будинку.
Згідно розрахунку заборгованості за теплову енергію за період з 04.11.2020 р. по 14.04.2021 р. по об'єкту нерухомого майна складає 10 097,08 грн.
Слід також відзначити, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Суд відзначає, що доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.
Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.
Більше того, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця (теплопостачальної організації) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов'язок споживача оплатити вартість цих послуг.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Пунктом 31 типового договору передбачено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 32 типового договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 34 типового договору, споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Як зазначає позивач, надані у спірний період послуги відповідач не оплатив; доказів іншого матеріали справи не містять. Вказане і є причиною виникнення спору.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях, щодо відсутності системи централізованого опалення (відключення від мереж централізованого опалення) в спірному приміщенні, та як наслідок ненадання послуг з теплопостачання відповідачу у спірному періоді, судом відхиляються з огляду на таке.
Судом встановлено, що спірне нежитлове приміщення відповідач набув на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 27.09.2019, при цьому, з матеріалів справи також вбачається, що у попереднього власника вказаного нежитлового приміщення ( ОСОБА_2 ) був договір з позивачем щодо постачання теплової енергії до спірного приміщення, що вбачається з договору купівлі-продажу теплової енергії № 5028 від 26.10.2016 та додатку до вказаного договору - Таблиці № 2 "Дислокація до договору № 5028 від 26.10.2016 по ФОП ОСОБА_2 .
У той же час, з наданого відповідачем Технічного звіту від 10.10.2019 про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації магазину продовольчих товарів з кулінарією за адресою: АДРЕСА_1 , складеного у жовтні 2019 року вбачається, що у спірному приміщенні відсутнє центральне опалення, труби (стояки) проходять через приміщення в ізольованому матеріалі Мерілон, що дозволяє повністю не допустити використання теплової енергії в приміщенні від труб.
З вказаного можна прийти до висновку, що відповідачем в період вересень-жовтень 2019 року були вчинені дії по демонтажу системи центрального опалення у належному йому приміщенні, з приводу чого суд зазначає таке.
Крім того стороною відповідача до матеріалів справи було також долучено висновок експерта ОСОБА_5 № 0412/24 від 24.02.2025 року будівельно-технічної експертизи, замовленої відповідачем у ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «ЮРЕКС»», відповідно до якого: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відключене від централізованого опалення та гарячого водопостачання із тепловою енергією КПТМ «Криворіжтепломережа»; опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою теплової енергії КПТМ «Криворіжтепломережа» не здійснюється; відключення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не спричинило та не спричинить у подальшому негативний вплив на експлуатацію житлового будинку в цілому.
Однак, відповідачем не доведено факту правомірного відключення від мереж централізованого опалення багатоквартирного будинку з огляду на наступне.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169 затверджений Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, яким унормована процедура відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від централізованого опалення (теплопостачання).
Підпунктом 12 пункту 42 Правил споживачу надано право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону № 169 від 26.07.2019. Це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Зокрема пунктом 3 розділу ІІІ вказаного Порядку визначено, що для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
Тобто для початку процедури відокремлення (відключення) належних відповідачу приміщень від централізованого опалення (теплопостачання) останній мав звернутися з відповідною письмовою заявою до органу місцевого самоврядування.
Так представником відповідача у заперечеенях на відповідь на відзив зазначено, що 17.07.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на адресу Виконкому Криворізької міської ради було подано заяву про відключення від теплопостачання, незважаючи на фактичну відсутність постачання теплової енергії до приміщення, задля додержання вимог чинного законодавства України, зокрема положень Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, та Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169.
Однак, доказів звернення відповідача до органу місцевого самоврядування та завершення всієї процедури відокремлення (відключення) належних відповідачу приміщень від централізованого опалення (теплопостачання), передбаченою Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, матеріали справи не містять.
Належних доказів встановлення індивідуального опалення в приміщення 26 будинку АДРЕСА_2 відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Викладене також підтверджується наявним у матеріалах справи листом Департаменту розвитку інфраструктури міста Виконкому Криворізької міської ради № 12/15/1371 від 23.04.2024.
Отже, будь-яких правових підстав на втручання в мережі централізованого опалення багатоквартирного будинку, без відповідних дозволів (рішень) на відключення від мереж централізованого опалення на це відповідач не мав.
Враховуючи вказане, заперечення відповідача щодо відсутності системи централізованого опалення (відключення від мереж централізованого опалення) в спірному приміщенні, та як наслідок ненадання послуг з теплопостачання відповідачу у спірному періоді, судом відхиляються.
Суд не приймає до уваги доводи представників відповідача щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог, оскільки згідно з пунктами 12,19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Кабінетом Міністрів України прийнято 11.03.2020 року постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» за N?211, якою установлено із 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово продовжував карантин на території України, який Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). В випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Таким чином, оскільки період виникнення заборгованості у відповідача припадає на час дії карантину, який закінчився 30.06.2023 р., то саме на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину. Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 17.06.2025 р., то, беручи до уваги відновлення строку перебігу позовної давності саме з 01.07.2023 р., що становить менше трьох рокаів, застосування в даному випадку до спірних правовідносин трирічного строку позовної давності не підлягає, а заборгованість підлягає стягненню з відповідача у пьовному обсязі.
Оскільки, доводи представників відповідача судом були відхилені у повному обсязі, то не підлягають задоволенню їх вимоги щодо стягнення судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу з позивача, у відповідності до ч.2 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5-8, 10,11, 12,13,81,141,259,263-265, 259 ч.6 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію - задовольнити повністю.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», код ЄДРПОУ 03342184, заборгованість за теплову енергію за період з 04.11.2020 р. по 14.04.2021 р. в розмірі 10 097,08 грн. (десять тисяч дев'яносто сім гривень 08 коп.), а також витрати у вигляді судового збору у сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.), а всього - 13 125 грн. 08 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.
Повний текст рішення складено 22 квітня 2025 року, його фіксування не здійснювалося у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суддя Г.М. Чирський