Справа № 192/1011/25
Провадження № 1-кс/192/129/25
Ухвала
Іменем України
23 квітня 2025 року
Слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025042160000227 від 21.04.2025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Тарасовому-Шевченковому Олександрійського району Кіровоградської області, є громадянкою України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України,
встановив:
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 строком на 60 діб.
Клопотання обґрунтовується тим, що 21.04.2025 приблизно з 16:30 до 17:00 ОСОБА_5 , знаходячись на території кладовища, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Миколаївка, пров. Переможців (координати 48.3194605, 34.7134287), реалізуючи раптово виниклий умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки, демонструючи зверхнє ставлення до принципів суспільної моралі та до місця поховання тіл померлих, з хуліганських мотивів, здійснила наругу над могилами померлих, яка виразилася у самовільному пошкодженні надмогильних споруд, а саме:
- пошкодила надгробну плиту пам?ятника на ім?я ОСОБА_7 (17.02.1963-03.02.2017) посередині та в нижній частині, завалила задню частину на землю;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_8 (30.04.1948-26.12.2021), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_9 (07.10.1954-14.11.2017), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_10 (10.09.1955-18.01.2007), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила надгробний дерев?яний хрест могили на ім?я ОСОБА_11 (13.10.1938-09.11.2021), вирвала його з ґрунтового покриву, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити подвійного пам?ятника на імена ОСОБА_12 (20.12.1931-22.10.1995) та ОСОБА_13 (06.10.1931 - 17.06.2008), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_14 (1893-1990), розбила його задню частину та завалила на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_15 (1954.05.01-14.06.1999), розбила його задню частину та завалила на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_16 (11.06.1956 - 19.01.2024), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_17 (1986-15.05.2022), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_18 (27.11.1926-27.11.2014), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_19 (22.12.1935-18.01.2015), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила надгробний хрест могили на ім?я ОСОБА_20 (17.10.1994-28.12.2013), вирвала його з ґрунтового покриву, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_21 (21.04.1931-09.02.2014), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_22 (03.03.1930-22.07.2006), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_23 , завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_24 (16.02.1955-08.06.2023), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_25 (07.11.1920-07.01.2002), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_26 (1908-1964), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_27 , завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_28 (05.03.1914-07.05.2003), завалила задню частину на землю;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_29 (18.10.1952-20.03.1965), завалила задню частину на землю, вчинене повторно,
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_30 , завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила надгробний дерев?яний хрест могили на ім?я ОСОБА_31 , (18.10.1988-09.01.2022), вирвала його з ґрунтового покриву, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_32 (09.08.1959-03.10.2018), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_33 (27.01.1923-13.08.2012), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_34 (09.09.1934-04.04.2021), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила пам?ятник на ім?я ОСОБА_35 , пошкоджено основу плити, за допомогою фізичної сили рук, завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити подвійного пам?ятника на імена ОСОБА_36 (17.07.1941-18.08.2014) та ОСОБА_37 (11.05.1937-22.11.2013), завалила задню частину на землю, вчинене повторно;
- пошкодила основу плити пам?ятника на ім?я ОСОБА_38 (22.03.1942-21.12.2013), завалила задню частину на землю, вчинене повторно.
Своїми умисними діями, керованими хуліганськими мотивами, ОСОБА_5 осквернила пам?ять померлих та спричинила моральні страждання їх близьким.
Дії ОСОБА_5 кваліфікуються як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, а саме: наруга над могилою, вчинене повторно, з хуліганських мотивів.
21.04.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
22.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.
Підозра у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
протоколом огляду місця події, від 21.04.2025, яким встановлена обстановка місця вчинення кримінального правопорушення та пошкодження;
протоколом допиту свідка ОСОБА_39 , який пояснив, що 21.04.2025 близько 17:00 він їхав на поле, проїжджаючи повз кладовище, яке знаходиться в с. Миколаївці поблизу провулку Переможців, побачив на даному кладовищі дівчину, яка валяла пам?ятники та била їх; під?їхавши до неї, взяв її за руку та вивів з кладовища, але вона хотіла втекти, після чого він подзвонив до поліцейського офіцера громади ОСОБА_40 та повідомив про даний факт, він приїхав через декілька хвилин та затримав її;
протоколом допиту потерпілого ОСОБА_41 , він повідомив, що 21.04.2025 о 19:30 йому зателефонували односельці та повідомили, що невідома особа зруйнувала пам?ятники на кладовищі, розташованому в с. Миколаївці, пров. Переможців, тому він вирішив піти перевірити і прийшовши, виявив пошкодження пам?ятника своєї покійної дружини ОСОБА_10 , а саме нагрудна плита лежала на землі;
протоколом допиту потерпілої ОСОБА_42 , яка повідомила, що 21.04.2025 о 19:52 їй зателефонували односельці та повідомили, що на місцевому кладовищі невідома особа зруйнувала пам?ятники на кладовищі, розташованому в с. Миколаївці, провулок Переможців, тому вона вирішила піти перевірити і прийшовши, виявила пошкодження пам?ятника свого покійного чоловіка ОСОБА_7 , а саме нагрудна плита лежала на землі та була розбита на три частини;
протоколом допиту потерпілої ОСОБА_43 , яка повідомила, що 21.04.2025 о 17:48 їй зателефонували односельці та повідомили, що невідома особа зруйнувала пам?ятники на кладовищі, розташованому в с. Миколаївці, пров. Переможців, тому вона вирішила піти перевірити і прийшовши, виявила пошкодження пам?ятника своїх батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а саме нагрудна плита лежала на землі.
Слідчий посилається на те, що, враховуючи, що для дотримання розумних строків досудового розслідування даного кримінального провадження необхідне забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов?язків, а також те, що наявні достатні підстави вважати, що наявні ризики того, що ОСОБА_44 може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_44 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 7 років, у зв?язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов?язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрювана має мотив та можливість вплинути на свідків та потерпілих, які проживають у с. Миколаївці, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваній загрожує покарання від 4 до 7 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання її винною або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження останньою своєї злочинної діяльності, або вчинення іншого злочину.
Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м?яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на думку слідчого, неможливо, оскільки застосування до ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_5 комусь на поруки, що виключає передачу її на поруки; ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв?язків, грошових заощаджень або родичів, які могли б її матеріально забезпечити, що виключає можливість застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, прокурор також повідомив, що продовжують поступати звернення від місцевих мешканців щодо пошкодження пам'ятників, посилався на те, що було вчинено декілька кримінальних правопорушень та правова кваліфікація є попередньою, що хуліганський мотив підтверджується показаннями свідка, вважає, що підозрювана міцних соціальних зв'язків не має, вона знаходилась не за місцем мешкання, заробітну плату не отримає, коштів не має.
Підозрювана повідомила, що вона заміжня, домогосподарка, має дитину, дитині вісім років, вони з чоловіком та дитиною проживають у м. Кам'янському, вона лікується у сімейного лікаря з приводу панічних атак.
За змістом пояснень підозрюваної, 20 квітня 2025 року вона ввечері приїхала у с. Миколаївку до друга, на наступний день, друг пішов на роботу, вона залишилась та вживала алкоголь, випила приблизно 1 літр вина, була у стані алкогольного сп'яніння, не контролювала свої емоції, пам'ятає, як йшла на кладовище, як зайшла на кладовище, сіла та почала плакати, пам'ятає як зламала хрест, як пошкодила декілька пам'ятників, як падала, скільки часу була на кладовищі не пам'ятає, наступне, що пам'ятає, це як працівники поліції приводили її до тями. Вона любить чоловіка та дитину, дуже шкодує про вчинене, більше не буде вживати алкоголь, щоб нікому не нашкодити, та буде виконувати вказівки суду.
Захисник проти задоволення клопотання слідчого заперечував, вважав, що до його підзахисної можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що підозра в частині ознак повторності та вчинення кримінального правопорушення з хуліганських мотивів є необґрунтованою, що ризики не доведені.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що Відділенням поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042160000227 від 21.04.2025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.
22 квітня 2025 року ОСОБА_5 була повідомлена про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, а у нарузі над могилою, вчиненим повторно, з хуліганських мотивів (а.с. 41).
21 квітня 2025 року ОСОБА_5 було затримано відповідно до ст. 208 КПК України (а.с. 14).
Обґрунтованість підозри підтверджується, зокрема, такими доказами: протоколом огляду місця події, датованим 21.04.2025 (копія протоколу, а.с. 14), показаннями свідка ОСОБА_45 (копія протоколу допиту, а.с. 22), письмовим поясненням ОСОБА_5 (копія пояснення, а.с. 34), показаннями свідка ОСОБА_41 (копія протоколу допиту, а.с. 38), показаннями свідка ОСОБА_42 (копія протоколу допиту, а.с. 39), показаннями свідка ОСОБА_43 (копія протоколу допиту, а.с. 40).
Слідчий суддя зазначає, що ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази слідчий суддя дійшов висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Слідчий суддя звертає увагу, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України). Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то слідчий суддя дійшов таких висновків.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк від чотирьох до п'яти років або позбавленням волі від чотирьох до семи років. Тому суд погоджується з тим, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду.
Разом з тим, суд вважає, що такий ризик є невисоким, враховуючи особу підозрюваної, що вона має зареєстроване місце проживання, де й фактично проживає, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягалась, а також обставини, на які посилається сторона захисту, а саме, що підозрювана заміжня, має малолітню дитину, проживає разом з чоловіком і дитиною, які не спростовані ні слідчим, ні прокурором.
Щодо посилання прокурора на те, що підозрювана перебувала не за місцем мешкання, то суд звертає увагу, що ця обставина не свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, натомість свобода пересування є її правом, встановленим законом.
Доказів відсутності коштів у підозрюваної суду також не надано, окрім відсутність коштів також не свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме впливу підозрюваної на свідків та потерпілих, а також, що можливості продовження нею своєї злочинної діяльності або вчинення іншого злочину, то вони не доведені та гуртуються на припущеннях.
Суд звертає увагу, що потерпіла проживає в іншому населеному пункті, ніж свідки та потерпілі, окрім того, вона раніше не судима та до адміністративної відповідальності не притягалась.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що наразі слідчим та прокурором не доведено обставин, які свідчать про недостатність застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Зважаючи на викладене, на думку суду, до підозрюваної можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, а саме прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді і суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Такий запобіжний захід відповідає завданням кримінального провадження, встановленим обставинам, особі підозрюваної, меті застосування запобіжного заходу - запобіганню ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Таким чином, клопотання прокурора суд задовольняє частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 194, 196 КПК України,
постановив:
Клопотання слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025042160000227 від 21.04.2025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 18 червня 2025 року включно.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України до 18 червня 2025 року включно такі обов'язки:
прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді і суду;
не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Негайно звільнити підозрювану ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий у кримінальному провадженні.
У задоволенні клопотання слідчого в іншій частині відмовити.
Ухвала діє до 18 червня 2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваною в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1