Справа № 240/10531/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
22 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою (вх. від 30.01.2025), в якій просила зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду, оскільки судове рішення фактично не виконується - припинилась виплата та нарахування підвищення до пенсії.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.02.2025 в задоволенні заяви відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що новий вид мінімальної заробітної плати, як величина для обчислення виплат за рішеннями суду, як вважає позивач, не може порушувати набуте до запровадження цієї норми право, а відтак не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі № 240/10531/20, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду здійснити з 14.05.2020 нарахування та виплату ОСОБА_1 , підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Приписами ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати з 01.01.2025 вищевказаного підвищення (доплати).
У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертний пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 480/7252/23.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до заяви позивача, він необхідність зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду пов'язує з тим, що відповідач припинив нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії.
Те, що позивач в заяві не вказує, що йому на виконання рішення суду з 14.05.2020 по 31.12.2024 не здійснювалось відповідачем нарахування та виплата підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, а зазначає лише, що йому припинили виплату вказаного підвищення (доплати), суд розцінює, що відповідачем до 31.12.2024 вичинялись дії щодо виконання рішення суду від 11.01.2021.
Враховуючи те, що відповідач після набрання рішенням законної сили вчиняє дії по його виконанню, а з 01.01.2025 ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яка є обов'язковою для виконання і відповідачем, були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати), суд першої інстанції не вбачав підстав встановлювати строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду.
Водночас, доводи позивача, що рішення суду виконується неналежним чином, не є підставою зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.