Справа № 750/14758/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Ченцова С.М.
Іменем України
23 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.01.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив провадження у справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.01.2025 позов задоволено:
- скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3123332 від 24.09.2024, винесену поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Ярощук Ярославом Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,6 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 24.09.2024 поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Ярощуком Я.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі серії ЕНА №3123332 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 гривень.
Згідно вказаної постанови 24.09.2024 о 15 год 17 хв в місті Чернігові по проспекту Перемоги, 108, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI А6, номерний знак НОМЕР_1 , в якому був відсутній передній та задній бампер передбачений конструкцією даного транспортного засобу, чим порушив п. 31.4.7 е) ПДР.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що будь-яких інших доказів на підтвердження факту порушення позивачем п. «е» п. 31.4.7 ПДР відповідачем не надано, а тому постанова серії ЕНА № 3123332 від 24.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, закриттю.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту .
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною четвертою статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право без складення відповідного протоколу виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення правил дорожнього руху на місці вчинення такого правопорушення.
Правила дорожнього руху (далі - ПДР) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП у зв'язку із порушенням п. «е» п. 31.4.7 ПДР.
Так, відповідно до частини першої статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, на переконання відповідача, позивач здійснював керування транспортним засобом за відсутності переднього та заднього бамперу, який передбачений конструкцією, чим порушив підпункт «е» пункт 31.4.7 ПДР.
Відповідно до пункту 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Відповідно до підпункту «е» пункту 31.4.7 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: «…відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики…».
Пунктом 1.8 «Передній та задній бампери» Додатку 1 до Вимог № 710 визначено, що кількість, стан конструкції та елементів її закріплення мають відповідати вимогам Правил ЄЕК ООН № 42, доданих до Угоди-2, або актів законодавства ЄС, наведених у додатку 2 до Вимог, документів з питань переобладнання відповідно до Порядку переобладнання-5, вимогам пункту 6.8.1 ДСТУ 3649:2010. Деформації більше 10 мм для легкових автомобілів та 50 мм для інших транспортних засобів, додатково встановлені не передбачені виробником елементи конструкції передніх і задніх бамперів, елементи, що виступають назовні, за винятком неметалевих еластичних деталей, не допускаються.
Згідно пункту 4 Додатку 1 до Вимог № 710 захисні пристрої мають відповідати вимогам ПДР, пункту 6.8.12 ДСТУ 3649:2010, вимогам документів з питань переобладнання відповідно до Порядку переобладнання. Захисні пристрої мають бути без вигинів з відхилом від прямолінійності більше як 50 мм внаслідок пошкоджень, тріщин, розривів, без додатково встановлених деталей (для підвищення несівної здатності), закріплені відповідно до вимог виробника.
Згідно пунктів 6.8.1, 6.8.13, 6.8.12 ДСТУ 3649:2010 автомобілі та автобуси мають бути обладнані дзеркалами заднього виду, стеклами, бамперами, звуковим сигналом, сонцезахисними (протизасліпними) козирками (шторами) згідно з конструкцією.
Таким чином, згідно викладених норм, на транспортному засобі, керування яким здійснював позивач мали бути встановлені передбачені конструкцією бампери.
Таким чином для правильного вирішення цієї справи необхідно встановити чи були наявні бампери на транспортному засобі, керування ким здійснював позивач.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду «Відео пв 474000», яке вказане додатком до оскаржуваної постанови. Натомість із наданого відповідачем зображення (а.с. 42) неможливо об'єктивно встановити стан транспортного засобу позивача, у тому числі щодо наявності або ж відсутності переднього та заднього бампера. Натомість, позивач у позовній заяві наполягає на тому, що на його транспортному засобі були відсутні лише «пластмасові накладки на бампери».
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними, допустимими та достатніми доказами скоєння позивачем порушення підпункту «е» пункт 31.4.7 ПДР, яке полягає у керуванні транспортним засобом, на якому відсутні передбачені конструкцією бампери.
Неможливість надання відповідачем відеозапису спірного порушення у зв'язку із закінченням терміну його зберігання не є обставиною, яка підтверджує факт скоєння позивачем порушення та не виправдовує притягнення позивача до відповідальності.
Додаткові мотиви суду першої інстанції щодо нез'ясування відповідачем конструктивних характеристик транспортного засобу не впливають на оцінку згаданих обставин щодо не доведення відповідачем факту скоєння спірного порушення. Тому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача щодо заперечень вказаних мотивів суду.
Посилання скаржника на рішення судів у інших справах відхиляються в силу вимог частини сьомої статті 78 КАС, згідно якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Щодо доводів скаржника неможливість суду закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення, то суд апеляційної інстанції наголошує на вимогах пункту 3 частини третьої статті 286 КАС, згідно якого за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.01.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова