Справа № 640/18718/21 Суддя (судді) першої інстанції: Є.О. Кисельова
22 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної митної служби України, Запорізької митниці Державної митної служби України на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС, у якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №834-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митниці Міндоходів»;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Запорізької митниці ДФС належних звільненому позивачу сум: невиплачена заробітна плата у розмірі 217 490,24 грн, компенсація за невчасно виплачену заробітну плату у розмірі 10 412 ,8354 грн, компенсація за невикористану відпустку у розмірі 14 587,08 грн, компенсація за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 16 309,053 грн, вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат - 18 121,20 грн;
- стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 прийнято справу до провадження. Розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від ОСОБА_1 07.02.2025 до суду надійшло клопотання про заміну відповідачів правонаступниками, внаслідок чого ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 здійснено процесуальне правонаступництво відповідачів - Державну фіскальну службу України на її правонаступника Державну митну службу України, Запорізьку митницю ДФС на Запорізьку митницю Державної митної служби України.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, Державна митна служба України та Запорізька митниця Державної митної служби України звернулися до суду апеляційної інстанції із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 та відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідачів правонаступниками.
В апеляційній скарзі Державна митна служба України зазначає, що між позивачем та Держмитслужбою у контексті заявлених позовних вимог не існує жодних трудових та матеріально-правових відносин.
Апелянт вважає, що розглядаючи питання заміни відповідача суд не має обмежуватися лише наявністю нормативно-правових актів, які закріплюють факт утворення юридичної особи та час з якого новоутворений орган почав функціонувати, а повинен проаналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Відповідач у справі - Державна фіскальна служба України перебуває в стані припинення. Водночас запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Державної фіскальної служби України в Єдиному державному реєстрі відсутній, а тому немає підстав стверджувати про наявність підстав для правонаступництва.
Також апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема на постанови від 27.12.2018 у справі №812/825/16, від 08.12.2022 у справі №819/3391/15.
В апеляційній скарзі Запорізька митниця Державної митної служби України зазначає, що правонаступником Запорізької митниці ДФС була саме Дніпровська митниця Держмитслужби, в жодному нормативному документі не зазначено, що після реорганізації Дніпровської митниці Держмитслужби правонаступником Запорізької митниці ДФС повинна бути Запорізька митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 та від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами, встановлено строк для подання відзиву на них та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні.
Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягаю задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Верховний Суд у постанові від 06.10.2020 року у справі №804/958/17, розкриваючи зміст поняття "публічне правонаступництво" з огляду на приписи статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому випадку також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
Аналогічний висновок міститься також й у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №420/5772/18.
Щодо процесуального правонаступництва Державної фіскальної служби України на Державну митну службу України, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074).
Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку № 1074 здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 Порядку № 1074, внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
18 грудня 2018 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України".
Відповідно до пункту 1 цієї постанови утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Також цією постановою (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою № 846 від 25 вересня 2019 року) визначено, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності (абзаци другий, четвертий пункту 2 постанови).
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (абзац шостий пункту 2 постанови).
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано інститут правонаступництва, зокрема органів державної влади, яке включає в себе правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях, як складових категорії компетенції органу, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які складають зміст відповідних правовідносин.
При цьому, колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 саме свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної митної служби України, тобто про перехід до Держмитслужби функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, апеляційний суд зазначає, що спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і стосується визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №834-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на посаді та стягнення коштів (невиплата заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку, компенсація за затримку розрахунку при звільненні, вихідна допомога, моральна шкода).
У такому випадку заміна Державної фіскальної служби України як боржника (відповідача) може мати місце виключно у випадку фактичного його вибуття внаслідок припинення.
При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідно до частини першої, п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Станом на момент вирішення судом першої інстанції питання про заміну відповідача, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення Державної фіскальної служби України був відсутній. Наразі вказана юридична особа перебуває у стані припинення. (а.с.211).
Отже, оскільки предмет спору у цій справі не стосується публічно-владних функцій, переданих Державній митній службі України, і на момент вирішення судами питання про заміну відповідача у справі до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був унесений запис про припинення Державної фіскальної служби України, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції помилково замінив ДФС України на Державну митну службу України, як правонаступника.
Таким чином, доводи Державної митної служби України про неправильне застосування судом норм процесуального права є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Доводи Державної митної служби України про те, що суд першої інстанції порушив права, передбачені частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд не повідомив та не залучив до такого розгляду Держмитслужбу, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи із наступного.
Згідно з інформацією, наявною в підсистемі «Електронний суд» електронний документ (клопотання про заміну відповідачів правонаступниками від 07.02.2025) доставлено в електронний суд 10.02.2025 о 11:06.
За визначенням наведеними у підпунктах 5.3, 5.6 та 5.8 пункту 5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС, ЄСІТС відповідно) електронне повідомлення (повідомлення) - це автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом; користувач ЄСІТС (користувач) - це особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень; офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Розділом ІІ Положення про ЄСІТС визначені основні функції ЄСІТС, відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 якого відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», процесуального законодавства України ЄСІТС забезпечує обмін документами та інформацією (надсилання та отримання документів та інформації, спільна робота з документами) в електронній формі між судами, іншими органами та установами в системі правосуддя, учасниками судового процесу, а також проведення відеоконференції в режимі реального часу.
Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема, підсистеми «Електронний кабінет» визначено розділом ІІІ Положення про ЄСІТС, відповідно до пункту 17 якого особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства) (підпункт 37 пункту 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
З огляду на запровадження підсистем ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд», що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи підпункту 15.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України щодо обов'язкового вручення судового рішення виключно у паперовій формі, за таких обставин, не мають імперативного характеру.
Отже, оскільки Державна митна служба України отримала в підсистемі «Електронний суд» клопотання позивача про заміну відповідачів, остання не була позбавлена можливості ознайомитися із ним та подати свої пояснення або заперечення.
Щодо процесуального правонаступництва Запорізької митниці ДФС на Запорізьку митницю Державної митної служби України, колегія суддів зазначає наступне.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Запорізька митниця ДФС припинена, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в графі «дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення» - 19.09.2022 .
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» затверджено, крім іншого, Положення про Державну митну службу України, відповідно до якого Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. (п. 1 Положення).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, у тому числі Дніпровську митницю Держмитслужби, до якої шляхом реорганізації приєднано, у тому числі, Запорізьку митницю ДФС. Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 15.11.2019 розпочала свою діяльність як юридична особа публічного права Дніпровська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935).
Згідно з наказом Держмитслужби від 19.10.2020 №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено серед іншого Дніпровську, Запорізьку, Кропивницьку та Полтавську митниці як відокремлені підрозділи Державної митної служби.
Після проведення реорганізаційних заходів Державною митною службою України видано наказ від 30.06.2021 №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», яким наказано митницям як відокремленим структурним підрозділам Держмитслужби розпочати з 01.07.2021 здійснювати покладені на них Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно- правовими актами, Положеннями про митницю функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань орган державної влади Дніпровська митниця Держмитслужби зареєстровано 15.11.2019. Дніпровська митниця Держмитслужби є правонаступником Запорізької митниці ДФС.
В свою чергу, Дніпровська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935) з 02.11.2020 перебуває в стані припинення у зв'язку із реорганізацією.
Водночас в порядку публічного правонаступництва повноваження Дніпровської митниці Держмитслужби перейшли до новоутворених митниць як відокремлених підрозділів Держмитслужби, а саме: до Дніпровської митниці, Полтавської митниці, Запорізької митниці та Кропивницької митниці, які діють кожна в зоні своєї діяльності, визначеної межами області, відповідно до Положень, затверджених наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 "Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби".
Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабміну від 20.10.2011 №1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Водночас оскільки предмет спору у цій справі не стосується публічно-владних функцій, переданих Запорізькій митниці Держмитслужби, і на момент вирішення судом питання про заміну відповідача у справі до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був унесений запис про припинення Дніпровської митниці Держмитслужби, до якої шляхом реорганізації приєднано Запорізьку митницю ДФС, таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції помилково замінив Запорізьку митницю ДФС на Запорізьку митницю Державної митної служби України, як правонаступника.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи, що доводи апелянтів стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача про заміну відповідачів правонаступниками.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Державної митної служби України, Запорізької митниці Державної митної служби України - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі №640/18718/21 - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідачів правонаступниками у справі №640/18718/21 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді: І.О.Грибан
О.В.Карпушова