22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8968/24
Головуючий в 1 інстанції: Дерев'янко Л.Л.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.,
при секретарі - Альонішко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України про зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду з 26 липня 2024 року по 03 жовтня 2024 року та допомогу на оздоровлення за 2024 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, з урахуванням вже проведених виплат;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області кошторисними призначеннями для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 26 липня 2024 року по 03 жовтня 2024 року та допомоги на оздоровлення за 2024 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, щодо нарахування та виплати судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 суддівської винагороди, нарахованої за 3 дні липня 2024 року; суддівської винагороди за період основної відпустки 44 дні, нарахованої в липні, вересні, жовтні 2024 року; матеріальної допомоги на оздоровлення, нарахованої в липні 2024 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 суддівської винагороди, нарахованої за 3 дні липня 2024 року; суддівської винагороди за період основної відпустки 44 дні, нарахованої в липні, вересні, жовтні 2024 року; матеріальної допомоги на оздоровлення, нарахованої в липні 2024 року, виходячи зі встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3028 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області кошторисними призначеннями для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, нарахованої за 3 дні липня 2024 року, суддівської винагороди за період основної відпустки 44 дні, нарахованої в липні, вересні, жовтні 2024 року , матеріальної допомоги на оздоровлення, нарахованої в липні 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, нараховану за 3 дні липня 2024 року, суддівську винагороду за період основної відпустки 44 дні, нараховану в липні, вересні, жовтні 2024 року, матеріальну допомогу на оздоровлення, нараховану в липні 2024 року, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, з урахуванням вже проведених виплат.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення набрало законної сили 30.12.2024.
Виконавчі листи по справі видано 03.02.2025.
04.03.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, яка зареєстрована судом 05.03.2025 року, в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року із зобов'язання нарахувати на стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду в сумі 265400,34 грн.
В обґрунтування підстав для звернення з заявою про зміну способу виконання рішення позивач послався на: 1)частину 3 ст.378 КАС України, оскільки рішення суду не виконано протягом 2 місяців; 2) ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року по справі №520/12941/2020, якою змінено спосіб виконання із зобов'язання нарахувати суддівську винагороду на стягнення 623474,58 грн. 3) рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року по справі №320/27637/24 за позовом ОСОБА_2 до Вищого антикорупційного суду про стягнення 1 721 099,14 грн. суддівської винагороди, яку вже 2 грудня 2024 було виплачено - виконано менш ніж за два місяці.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 400/8968/24 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким заяву задовольнити повністю.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом в оскаржуваному судовому рішенні застосовано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а, від 11.11.2014 у справах №21-394а14, 21-475а14, від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а, які, на думку апелянта, не підлягали застосуванню, оскільки вже було внесено зміни до статті 378 КАС України згідно із Законом № 4094-ІХ від 21.11.2024 і тепер висновок суду першої інстанції про те, що «зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити нарахування і виплату на стягнення такої виплати є незаконною», є помилковим. Тепер тих підстав більше, оскільки підставою для зміни способу виконання рішення згідно із змінами до КАС України, закріпленими у абзаці другому частини 3 статті 378, є невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення протягом двох місяців. Окрім того, апелянт вважає помилковим і прийнятим з неправильним застосуванням перелічених нижче норм матеріального права висновок суду про те, що «суддівська винагорода ...не відноситься до зазначених в нормі частини 3 ст. 378 КАС України виплат, а приписи цієї норми не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах».
Відзивів на апеляційну скаргу відповідачами до суду не надано.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки суддівська винагорода, нарахування і стягнення якої є предметом позову у справі № 400/8968/24, не відноситься до зазначених в нормі частини 3 ст. 378 КАС України виплат, приписи цієї норми не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Щодо посилання стягувача на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/12941/2020, Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/27637/24, суд зазначає, що єдність судової практики забезпечується врахуванням судами висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Водночас, процесуальний закон не зобов'язує суд враховувати при прийнятті рішення судову практику судів першої інстанції.
З огляду на викладене, суд не вбачав підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 400/8968/24.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин 1, ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024 року), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Так, саме поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 посилається на ч.3 ст. 378 КАС України, проте, як вірно зазначено судом першої інстанції суддівська винагорода, нарахування і стягнення якої є предметом позову у даній справі, не відноситься до зазначених у нормі ч.3 ст. 378 КАС України виплат.
Інших обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим заявником не зазначено.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 400/8968/24, а доводи апеляційної скарги не спростовують відповідний висновок суду.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко