Іменем України
23 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 320/53843/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах адвокатом Федоркіним Андрієм Володимировичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), поданим в її інтересах адвокатом Федоркіниним Андрієм Володимировичем (далі - представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 3 липня 2024 року № 104250019292 щодо непризначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із настанням пенсійного віку в 60 років з 3 червня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 3 червня 2024 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 10 червня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за № 104250019292 через відсутність страхового стажу.
26 червня 2024 року позивач повторно звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. 3 липня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 104250019292 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
За матеріалами умовного прорахунку загальний страховий стаж позивача складає 26 років 6 місяців 9 днів, стаж зарахований по 31 березня 2024 року. За доданими до звернення документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 5 січня 1989 року по 31 грудня 1998 року (загальний період в трудовій книжці з 5 травня 1989 року по 1 січня 2013 року) згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19 вересня 1981 року, оскільки відсутній запис про звільнення та не читається печатка, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110. До загального страхового стажу заявника зараховано період з 1 січня 1999 року за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК 5).
Представник позивача вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, у зв'язку з чим остання звертається до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року адміністративну справу № 320/53843/24 за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах адвокатом Федоркіним Андрієм Володимировичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд Луганському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року:
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пенсійну справу (електронну пенсійну справу, макет пенсійної справи, відмовну пенсійну справу) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), заяву позивача про призначення пенсії зі всіма доданими до неї документами, розписку-повідомлення до заяви про призначення пенсії, всі рішення (протоколи, розпорядження, листи тощо); детальний розрахунок страхового стажу позивача, індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5);
відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про залучення співвідповідача до участі у справі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області позов не визнало, про що 7 березня 2025 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним № 6808/2025, подало відзив на позовну заяву від 5 березня 2025 року № 2000-0804-8/35009, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , 26 червня 2024 року звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до територіального органу Пенсійного фонду України.
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 3 липня 2024 року № 104250019292 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу на час звернення з заявою про призначення пенсії вік заявника складав 60 років 0 місяців 24 дні, страховий стаж ОСОБА_1 становив 26 років 6 місяців 9 днів (при необхідних не менше 31 року у 2024 році), що є недостатнім та не дає підстав для призначення пенсії за віком.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Разом з цим, за доданими до заяви про призначення пенсії документами відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19 вересня 1981 року до страхового стажу не зараховано період роботи з 5 січня 1989 року по 31 грудня 1998 року (загальний період в трудовій книжці з 5 травня 1989 року по 1 січня 2013 року), оскільки відсутній запис про звільнення та не читається печатка, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
До страхового стажу позивача зараховано період з 1 січня 1999 року за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК - 5). Отже, відсутні законні підстави для зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до відділу обслуговування громадян № 3 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 26 червня 2024 року, зареєстрованою за № 3888, про призначення пенсії за віком, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи.
В розписці-повідомленні до заяви від 26 червня 2024 року про призначення пенсії за віком відсутній запис про те, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи.
Рукописною заявою від 26 червня 2024 року, складеною на ім'я начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, позивач просила призначити їй пенсію за віком, оскільки має страховий стаж понад 35 років. У період з 1989 року по 2014 рік позивач працювала у Кіровській міській дитячій лікарні, назву якої змінено на територіальне медичне об'єднання, але у зв'язку з початком воєнних дій позивач вимушена переїхати до м. Біла Церква. Трудову книжку начальник кадрів видав на руки всім працівникам, не зробивши запис про звільнення, оскільки працівники мали повернутися на свої робочі місця. На цей час у зв'язку з бойовими діями позивач не може надати довідку про роботу та звільнення, тому просить зарахувати період з 1989 року по 2014 рік до загального стажу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 3 липня 2024 року № 104250019292 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача складає 26 років 6 місяців 9 днів, стаж для визначення права складає не менше 31 року. До страхового стажу не зараховано період роботи позивача на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19 вересня 1981 року, а саме період роботи з 5 січня 1989 року по 31 грудня 1998 року, оскільки відсутній запис про звільнення та не читається печатка.
Згідно з розрахунком стажу позивача за формою РС-право відповідачем зараховано до страхового стажу позивача такі періоди:
з 17 вересня 1981 року по 31 серпня 1982 року (0 років 11 місяців 15 днів);
з 13 вересня 1982 року по 21 грудня 1988 року (6 років 3 місяці 9 днів);
з 22 грудня 1998 року по 23 квітня 1989 року (0 років 4 місяці 2 дні) - догляд за дитиною до 3 років;
з 1 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року (5 років 0 місяців 0 днів);
з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2014 року (10 років 5 місяців 29 днів);
з 2 січня 2015 року по 29 лютого 2016 року (1 рік 2 місяці 0 днів);
з 21 грудня 2021 року по 31 березня 2024 року (2 роки 3 місяці 14 днів);
всього зарахований відповідачем страховий стаж позивача складає 26 років 6 місяців 9 днів.
Відповідно до записів у трудовій книжці від 19 вересня 1981 року (дата заповнення) серії НОМЕР_1 у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 :
5 січня 1989 року прийнята у Кіровську дитячу міську лікарню на посаду санітарки приймального відділення;
13 лютого 1991 року переведена на посаду медичного реєстратора з виконанням машинописних робіт у Кіровську центральну міську лікарню;
2 січня 1995 року переведена на посаду медичного реєстратора з виконанням машинописних робіт на 0,5 ставки та на 0,5 ставки медичного реєстратора медичного архіву;
1 червня 1999 року переведена на посаду архіваріуса медичного архіву центральної міської лікарні на 1 ставку;
4 січня 2000 року переведена на посаду медичного реєстратора медичного архіву;
1 січня 2013 року переведена на посаду медичного реєстратора медичного архіву на 0,5 ставки та 0,5 ставки архіваріуса у зв'язку із скороченням штатних посад;
запис про звільнення - відсутній;
також у трудовій книжці міститься запис за № 10 від 1 грудня 1990 року про утворення територіально-медичного об'єднання м. Кіровська.
Спірний період роботи позивача, який не зараховано відповідачем до страхового стажу, становить з 5 січня 1989 року по 31 грудня 1998 року (9 років 11 місяців 27 днів).
Разом з цим, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 грудня 1988 року по 23 квітня 1989 року зарахований до страхового стажу, а тому з розрахунку спірного страхового стажу виключається.
Отже, разом незарахований спірний стаж становить 9 років 8 місяців 8 днів (з 24 квітня 1989 року по 31 грудня 1998 року).
Відповідно до довідки від 26 грудня 2023 року № 3144, виданої Державною установою «Кіровська центральна міська багатопрофільна лікарня» Луганської народної республіки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала у Кіровській дитячій міській лікарні (на цей час Державна установа «Кіровська центральна міська багатопрофільна лікарня» Луганської народної республіки) санітаркою приймального відділення з 5 січня 1989 року (наказ від 5 січня 1989 року № 3-к). З 13 лютого 1991 року на підставі наказу від 12 лютого 1991 року № 52 переведена на посаду медичного реєстратора з виконанням машинописних робіт в Кіровську центральну міську лікарню. З 2 січня 1995 року на підставі наказу від 2 січня 1995 року № 1 переведена на посаду медичного реєстратора з виконанням машинописних робіт на 0,5 ставки та на 0,5 ставки медичного реєстратора медичного архіву. З 1 червня 1999 року на підстав наказу від 1 червня 1999 року № 56-к переведена на посаду архіваріуса медичного архіву центральної міської лікарні на 1,0 ставку. З 4 січня 2000 року на підставі наказу від 4 січня 2000 року № 1-к переведена на посаду медичного реєстратора медичного архіву. З 1 січня 2013 року на підставі наказу від 24 грудня 2012 року № 212-к переведена медичним реєстратором на 0,5 ставки та на 0,5 ставки архіваріуса у зв'язку зі скороченням штатних посад. 7 травня 2015 року на підставі наказу від 7 травня 2015 року № 69 звільнена на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України за прогули без поважних причин. За зазначений період роботи мали місце прогули без поважних причин, відсутність на роботі з 27 грудня 2014 року по 7 травня 2015 року.
Згідно з наказом Кіровської центральної міської лікарні від 1 грудня 1990 року № 77 «Про організацію ТМО в м. Кіровську» організовано в м. Кіровську на базі центральної міської лікарні територіально-медичне об'єднання, у склад якого входять такі структурні підрозділи: 1) Центральна міська лікарня: травматологічне відділення, гінекологічне відділення, хірургічне відділення, пологове відділення, відділення анестезіології та інтенсивної терапії, терапевтичне відділення, неврологічне відділення, патологоанатомічне відділення, відділення переливання крові, поліклінічне відділення; 2) ІІ міська лікарня: терапевтичне відділення, поліклініка; 3) ІІІ міська лікарня: доросле інфекційне відділення, поліклініка; 4) стоматологічна поліклініка; 5) станція швидкої медичної допомоги; 6) дитяча поліклініка; 7) дитяча лікарня: педіатричне відділення, дитяче інфекційне відділення.
Разом з цим, суд не враховує надані позивачем до суду довідку від 26 грудня 2023 року № 3144, видану Державною установою «Кіровська центральна міська багатопрофільна лікарня» Луганської народної республіки, та наказ Кіровської центральної міської лікарні від 1 грудня 1990 року № 77 «Про організацію ТМО в м. Кіровську», оскільки такі документи не надавались позивачем до заяви про призначення пенсії та не покладались відповідачем в основу оскаржуваного рішення.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення сторін, суд виходить з такого.
Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV(тут і надалі положення закону наводяться в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії)) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до абзаців другого, дев'ятого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Оскільки 60 років позивачу виповнилося 2 червня 2024 року, необхідний страховий стаж для призначення ій пенсії за віком має складати не менше 31 року.
Тобто для призначення позивачу пенсії за віком необхідно дотримання таких умов: досягнення віку 60 років (на час звернення позивачу виповнилось 60 років) та наявність страхового стажу не менше 31 року.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абзац третій частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом дев'ятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV регламентовано, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV:
призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом;
звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи;
порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Разом з цим, абзацами першим-другим підпункту 14-6.2 пункту 14-6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (абзац перший частини другої, абзац перший частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1(тут і надалі посилання на норми Порядку № 22-1 наводяться в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії)) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (абзац другий пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1).
Відповідно до абзацу третього пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 у разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
За правилами пункту 1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія (абзац четвертий пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
За приписами абзацу сьомого пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу (абзац шостий підпункту 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацами першим, другим підпункту 3 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
За приписами пункту 2.10 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Згідно з абзацом третім пункту 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів (абзац другий пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Відповідно до абзаців першого, п'ятого-шостого, восьмого-дев'ятого, дванадцятого пункту 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абзац чотирнадцятий пункту 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (абзаци другий-четвертий пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).
Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Абзацом першим пункту 4.10 Порядку № 22-1 регламентовано, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 22-1 слідує, що орган, що призначає пенсію, після надходження відповідної заяви (про призначення пенсії) разом з поданими документами зобов'язаний письмово повідомити особу, яка звернулась з такою заявою, про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткових документів для призначення пенсії. При цьому, при поданні особою заяви в паперовій формі перелік документів, які необхідно подати додатково, а також строк для їх подання мають бути зазначені органом, що призначає пенсію, у розписці, яка видається особі, що звернулась з заявою про призначення пенсії. У разі подання заяви в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.
Невиконання таких вимог органом, що призначає пенсію, призводить до позбавлення особи, яка звертається з заявою про призначення пенсії, права надати у тримісячний строк додаткові документи та унеможливлює призначення пенсії з дня прийняття заяви про призначення пенсії (перегляд розміру пенсії з дати її призначення).
Також з норм Порядку № 22-1 слідує, що з 30 березня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунок пенсій, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсії будь-яким територіальним органом Пенсійного фонду України, обраним за принципом випадковості, в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У спірних відносинах заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637 (тут і надалі посилання на норми Поряду № 637 наводяться в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії)), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, надання довідки підприємства, установи або організації для підтвердження стажу роботи необхідне лише у таких випадках: або за відсутності трудової книжки як такої, або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, або у разі наявності у трудовій книжці неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
При цьому, страховий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком № 637, а страховий стаж, набутий після 1 січня 2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
20 червня 1974 року постановою Держкомпраці СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до пункту 2.11. Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 2.13 Інструкції № 162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовку пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, в графі 2 вказується дата прийняття на роботу.
Відповідно до пункту 2.14. Інструкції № 162 якщо за час роботи працівника або службовця найменування підприємства змінюється, то про це окремою строчкою у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменовано в таке-то», а в графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата та номер.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.1. Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
З трудової книжки від 19 вересня 1981 року (дата заповнення) серії НОМЕР_1 слідує, що позивач:
5 січня 1989 року прийнята у Кіровську дитячу міську лікарню на посаду санітарки приймального відділення на підставі наказу від 05 січня 1989 року № 3-к (запис № 7);
13 лютого 1991 року переведена на посаду медичного реєстратора з виконанням машинописних робіт до Кіровської центральної міської лікарні на підставі наказу від 12 лютого 1991 року № 53 (запис № 8);
2 січня 1995 року переведена на посаду медичного реєстратора з виконанням машинописних робіт на 0,5 ставки та на 0,5 ставки медичного реєстратора медичного архіву на підставі наказу від 2 січня 1995 року № 1 (запис № 9);
1 червня 1999 року переведена на посаду архіваріуса медичного архіву центральної міської лікарні на 1 ставку на підставі наказу від 1 червня 1999 року № 56-к (запис № 11);
4 січня 2000 року переведена на посаду медичного реєстратора медичного архіву на підставі наказу від 4 січня 2000 року № 1-к (запис № 12);
1 січня 2013 року переведена на посаду медичного реєстратора медичного архіву на 0,5 ставки та 0,5 ставки архіваріуса у зв'язку із скороченням штатних посад на підставі наказу від 24 грудня 2012 року № 212-к (запис № 13).
Судом встановлено, що у трудовій книжці відсутній запис про звільнення позивача з Кіровської центральної міської лікарні.
Разом з цим, суд зазначає, що починаючи з 1 січня 1999 року відповідач зарахував страховий стаж позивача на підставі Індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, дата звільнення позивача у цій справі не є вирішальною, оскільки спірний період закінчується 31 грудня 1998 року.
Оскільки відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціальна уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації, і за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки (неправильне заповнення) може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової
Зазначене дає підстави встановити, що позивач у періоди з 5 січня 1989 року по 12 лютого 1991 року працювала санітаркою приймального відділення у Кіровській дитячій міській лікарні, з 13 лютого 1991 року по 1 січня 1995 року медичним реєстратором з виконанням машинописних робіт у Кіровській центральній міській лікарні, з 2 січня 1995 року по 31 травня 1999 року медичним реєстратором з виконанням машинописних робіт на 0,5 ставки та на 0,5 ставки медичним реєстратором медичного архіву у Кіровській центральній міській лікарні (спірний страховий стаж на зазначених підприємствах становить з 24 квітня 1989 року по 12 лютого 1991 року, з 13 лютого 1991 року по 1 січня 1995 року та з 2 січня 1995 року по 31 грудня 1998 року), у зв'язку з чим відповідач протиправно не зарахував зазначені періоди роботи до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії.
Період догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 5 січня 1989 року по 23 квітня 1989 року зарахований відповідачем до загального страхового стажу, тому у подвійному розмірі не може бути врахований.
Разом незарахований страховий стаж за періоди роботи з 24 квітня 1989 року по 12 лютого 1991 року, з 13 лютого 1991 року по 1 січня 1995 року, з 2 січня 1995 року по 31 грудня 1998 року становить 9 років 8 місяців 8 днів.
Оскільки на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла віку 60 років, на час досягнення віку 60 років мала страховий стаж понад 31 рік (26 років 6 місяців 9 днів (стаж, зарахований відповідачем для визначення права) + 9 років 8 місяців 8 днів (стаж, протиправно незарахований відповідачем)), відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV позивач має право на призначення пенсії за віком.
У зв'язку з цим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 3 липня 2024 року № 104250019292 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Зважаючи на те, що позивач на дату звернення до відділу обслуговування громадян № 3 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 26 червня 2024 року, зареєстрованою за № 3888, про призначення пенсії за віком, мала право на її призначення, призначення пенсії позивачу має бути здійснено відповідачем з 3 червня 2024 року (з дня, що настає за днем досягнення позивачем визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV пенсійного віку).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Суд зазначає, що згідно з визначеннями, наведеними у пунктах 1, 7 частини першої статті 2 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності 15 грудня 2023 року, адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації; дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом № 1058-IV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 3 липня 2024 року № 104250019292 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 за її заявою від 26 червня 2024 року, зареєстрованою за № 3888, пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 3 червня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24 квітня 1989 року по 12 лютого 1991 року санітаркою приймального відділення у Кіровській дитячій міській лікарні, з 13 лютого 1991 року по 1 січня 1995 року медичним реєстратором з виконанням машинописних робіт у Кіровській центральній міській лікарні, з 2 січня 1995 року по 31 грудня 1998 року медичним реєстратором з виконанням машинописних робіт на 0,5 ставки та на 0,5 ставки медичним реєстратором медичного архіву у Кіровській центральній міській лікарні.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов належить задовольнити повністю та вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (такий правовий висновок про застосування норм Закону № 3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об'єднано об'єднанні декількох вимог, був зроблений Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, від 05 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 02 вересня 2022 року у справі № 804/2339/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 9901/67/20).
З викладеного слідує, що однією позовною вимогою немайнового характеру є:
вимога про визнання протиправним акта як передумова для застосування способу захисту порушеного права - скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення;
вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права - зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо.
Позивачем в позовній заяві заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією від 29 серпня 2024 року за № 4004-5034-3980-4768.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), поданий в її інтересах адвокатом Федоркіним Андрієм Володимировичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, місцезнаходження: Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 3 липня 2024 року № 104250019292 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 за її заявою від 26 червня 2024 року, зареєстрованою за № 3888, пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 3 червня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24 квітня 1989 року по 12 лютого 1991 року санітаркою приймального відділення у Кіровській дитячій міській лікарні, з 13 лютого 1991 року по 1 січня 1995 року медичним реєстратором з виконанням машинописних робіт у Кіровській центральній міській лікарні, з 2 січня 1995 року по 31 грудня 1998 року медичним реєстратором з виконанням машинописних робіт на 0,5 ставки та на 0,5 ставки медичним реєстратором медичного архіву у Кіровській центральній міській лікарні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська