ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" квітня 2025 р. справа № 640/20970/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайфер Трейдинг" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайфер Трейдинг" звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2020 №0723720411.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами камеральної перевірки встановлено порушення термінів сплати узгодженого зобов'язання з ПДВ, зокрема щодо податкового повідомлення-рішення №5061207 від 03.01.2019, де строк сплати за таким визначено до 22.02.2019. При цьому зобов'язання не було узгодженим, оскільки позивач не отримував його. Відповідач, на звернення позивача надіслав дане податкове повідомлення-рішення лише 15.03.2019. Оскільки зобов'язання було неузгодженим у відповідача були відсутні повноваження для дослідження своєчасності сплати податкових зобов'язань. Окрім цього, контролюючим органом порушено права позивача на подачу та розгляд заперечень на акт перевірки, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення було винесене на наступний день після перевірки. Не зрозумілим є нарахування штрафних санкцій згідно розрахунку до оскаржуваного ППР в частині податкового повідомлення-рішення №0584651207 від 03.09.2018 із кількістю днів затримки по його сплаті «0», де сума штрафу повинна дорівнювати також нулю, в той час, як відповідачем здійснено нарахування штрафу. Отже, податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 №0723720411 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 13837,16 грн. є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/20970/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач скорився правом подання відзиву на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав. Свою позицію обґрунтовує тим, що за результатами камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях з ПДВ та податкових повідомленнях-рішеннях. За результатами розгляду матеріалів перевірки контролюючим органом застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 13837,16 грн. Сума податкового зобов'язання, зазначена в податковій декларації підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, а сума визначеного контролюючим органом зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення. Що стосується посилання позивача на неотримання податкового повідомлення-рішення №0005061207 від 03.01.2019, то поштове відправлення повернуте контролюючому органу «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до вимог ст.42 Податкового кодексу України, таке відправлення вважається врученим платнику податків. Враховуючи наведене, штрафна санкція згідно з податковим повідомленням-рішенням, що є спірним в цій справі, визначена правомірно (а.с.25-27).
У відповіді на відзив позивач зазначив, що надсилаючи податкове повідомлення-рішення №0005061207 від 03.01.2019 відповідач поштове відправлення скеровував за адресою вул.Річна, 3 кв. (оф)6, м.Київ. Однак з 14.11.2018 ТОВ "Сайфер Трейдинг" змінило своє місцезнаходження на вул.Регенераторна, 4, корп.7, кв.184, м.Київ. Отже податкове повідомлення-рішення не набуло статусу узгодженого. Відповідач жодним чином не спростував у відзиві доводи позивача про порушення його права на подачу та розгляд заперечень на акт перевірки та передчасність ППР (а.с.41-43).
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/20970/20 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/20970/20 зареєстрована 06.03.2025.
Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/20970/20. Розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. Допущено процесуальне правонаступництво, а саме замінено відповідача - Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267) його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Відповідач у додаткових поясненнях позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 08.10.2020 (а.с.66-69).
Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайфер Трейдинг" пройшло процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в органі податкової служби, зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.14, 44-49, 60).
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76, та пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ "Сайфер Трейдинг", за результатами якої було складено акт від 05.08.2020 року № 26673/26-15-04-11-13 (а.с.5-6).
Відповідно до висновків акту встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених згідно з:
- податковою декларацією з ПДВ від 19.02.2019 №9025759859. Граничний строк сплати - 01.03.2020 року, фактично сплачено - 20.03.2019 та 26.03.2019. Кількість днів затримки 25 та 19;
- податковою декларацією з ПДВ від 19.03.2019 року №9050007946. Граничний строк сплати - 30.03.2020 року, фактично сплачено - 18.04.2019. Кількість днів затримки 19 та 19;
- податковому повідомленні-рішенні від 03.01.2019 року №5061207. Граничний строк сплати - 22.02.2019 року, фактично сплачено - 25.02.2019. Кількість днів затримки 3 та 3;
- уточнюючим розрахунком з ПДВ від 18.04.2019 №9077653656. Граничний строк сплати - 18.04.2020, фактично з сплачено - 19.04.2019. Кількість днів затримки 1;
- податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 №584651207. Граничний строк сплати - 15.10.2018, фактично сплачено - 16.10.2018. Кількість днів затримки 1.
На підставі цього акту, відповідачем 06.08.2020 винесено податкове повідомлення-рішення №0723720411, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано до позивача штраф у сумі 13837,16 грн. (а.с.7-8).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення 06.08.2020 №0723720411 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Аналіз вказаних приписів свідчить про те, що позивач має обов'язок сплачувати узгоджені грошові зобов'язання, визначені ним самостійно у податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої податкової декларації.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як уже зазначалося вище, за результатом проведеної камеральної перевірки за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайфер Трейдинг" притягнуто до відповідальності. Порушення термінів сплати ПДВ стосувалося як самостійно задекларованих сум так і визначених контролюючим органом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення №5061207 від 03.01.2019, щодо якого контролюючим органом визначено граничний термін сплати 22.02.2019 ним отримано лише на запит до контролюючого органу, котрий в свою чергу супровідним листом від 15.03.2019 надіслав його примірник (а.с.10-11).
З цього приводу суд зазначає таке.
За результатами камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Сайфер Трейдинг" 22.11.2018 складено акт №19215/26-15-12-07-20/37533690 (а.с.30-31).
На підставі цього акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0005061207 від 03.01.2019, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 43678,63 грн. (а.с.12).
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Позивач зазначає та підтверджує належними доказами, що контролюючим органом дане податкове повідомлення-рішення надіслане на адресу - вул.Річна, буд.3, кв. (офіс)6, м.Київ, в той час, як 14.11.2018 Товариство змінило своє місцезнаходження на вул.Регенераторна, 4 корп.7, кв.184, м.Київ (а.с. 44-49).
За правилами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Вирішуючи питання стосовно того, що слід вважати місцезнаходженням/податковою адресою платника податків - юридичної особи, суд враховує наступне.
Так, пункт 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлює, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) встановлено, що до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, належить, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За змістом статті 9 Закону № 755-IV відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою, і така інформація має бути достовірною.
Отже, для цілей податкового обліку і, відповідно, комунікації із платником податків - юридичною особою, податковий орган використовує адресу, яка відображена в ЄДР і відповідає місцезнаходженню такої юридичної особи.
Таким чином, передбачену податковим законодавством процедуру інформування платника податків про наявний у нього розмір податкового боргу слід вважати належним чином виконаною у разі надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, адресованого платнику податків - юридичній особі, саме за адресою її місцезнаходження, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У цій справі позивач довів, що відомості про адресу місцезнаходження ТОВ "Сайфер Трейдинг" по вул.Регенераторна, буд.4, корпус 7, кв.184, м.Київ, внесені в ЄДР 14.11.2018 та були незмінними як станом на час камеральної перевірки, надіслання податкового повідомлення-рішення №0005061207 від 03.01.2019, так і на час розгляду даної справи.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що право податкового органу нараховувати штрафи платнику податків за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань виникає лише у випадку коли суми такого зобов'язання є узгодженими. У протилежному випадку, на таку суму не розповсюджується дія статті 126 Податкового кодексу України щодо граничних строків сплати, а в контролюючого органу не виникає право нараховувати штрафи за їхнє порушення.
Разом з цим, контролюючим органом застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, сума яких була визначена податковим повідомленням-рішенням №0005061207 від 03.01.2019. В той же час, судом встановлено, що це податкове повідомлення-рішення контролюючий орган надіслав на адресу, котра не є місцезнаходженням юридичної особи.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати грошових зобов'язань визначених згідно з податковим повідомленням-рішенням від №0005061207 від 03.01.2019, у зв'язку із тим, що вони не набули статусу узгоджених.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 №0723720411 в частині застосування штрафу в розмірі 4350,80 грн. прийняте відповідачем за відсутності законних на те підстав.
Окрім цього з матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахувань штрафних санкцій позивачу також стало порушення граничних строків сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з поданими деклараціями від 19.02.2019 №9025759959, від 19.03.2019 №9050007946 та уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань від 18.04.2019 №9077653656.
Як вбачається з акту камеральної перевірки №26673/26-15-04-11-13 від 05.08.2020 позивачем до контролюючого органу подано декларації та уточнюючий розрахунок з ПДВ у яких самостійно задекларовано суми, що підлягали сплаті, зокрема за деклараціями від 19.02.2019 №9025759959, від 19.03.2019 №9050007946 термін сплати до 01.03.2019, за уточнюючим розрахунком від 18.04.2019 №9077653656 термін сплати до 18.04.2019.
Разом з цим, вбачається, що Товариством 25.02.2019, 20.03.2019, 26.03.2019, 18.04.2019 та 19.04.2019 здійснено сплату самостійно задекларованих сум ПДВ, однак порушення строків сплати відповідних зобов'язань були обумовлені зарахуванням сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу відповідно до положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України згідно з податковим повідомлення-рішення №0005061207 від 03.01.2019, котре, як уже встановлено судом, позивач вчасно не отримав.
Враховуючи встановлені вище обставини, у тому числі відсутність належних та достатніх доказів узгодженості грошових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням №0005061207 від 03.01.2019, суд вважає, що розрахунок штрафних санкцій здійснено відповідачем помилково за деклараціями від 19.02.2019 №9025759959, від 19.03.2019 №9050007946 та уточнюючим розрахунком від 18.04.2019 №9077653656, з урахуванням неправомірного зарахування сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу за неузгодженим податковим зобов'язанням.
За таких обставин, суд вважає протиправним застосування відповідачем штрафу за порушення строків сплати грошових зобов'язань, визначених за податковими деклараціями та уточнюючим розрахунком в сумі 9103,42 грн., відповідно протиправність податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в цьому розмірі.
Що стосується застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату сум ПДВ, визначених контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 №58451207, термін сплати якого до 15.10.2018, фактична сплата 16.10.2018. Контролюючим органом застосовано штрафну санкцію в розмірі 382,94 грн.
Зведені дані по затримці сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ наведено в додатку до акту від №26673/26-15-04-11-13 від 05.08.2020. Зазначене не заперечується сторонами.
Що стосується посилання позивача на інформацію в розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до податкового повідомлення-рішення 06.08.2020 №0723720411, де відносно податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0584651207 вказано кількість днів затримки «0» (а.с.8), то вказане є технічною опискою, оскільки як вбачається з таблиці 1, що є додатком до акту перевірки, граничний термін сплати 15.10.2018, фактична сплата 16.10.2018, кількість днів затримки 1 (а.с.6).
Разом з тим суд зазначає, що з огляду на зміст доводів та підстав позовних вимог в частині застосування штрафу щодо несвоєчасної сплати податкових зобов'язань визначених податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 №0584651207, позовна заява не містить в собі жодних зауважень, заперечень щодо виявленого контролюючим органом факту неналежного виконання позивачем обов'язку.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 по справі № 560/21171/23 зазначив, що виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов'язаний вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Відхилення від такого правила є можливим лише задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, але у разі, якщо обраний позивачем спосіб захисту не зможе призвести до захисту тих прав, які позивач мав на меті відновити.
Повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).
У вимірі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 06.08.2020 №0723720411 в частині застосування штрафу в розмірі 382,94 грн.
Разом з тим, суд вважає слушним посилання позивача на порушення контролюючим органом вимог ст.86 Податкового кодексу України, зокрема що стосується права платника подавати заперечення та брати участь у розгляді його заперечень до акту перевірки.
Так, з урахуванням вимог пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України саме протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 Податкового кодексу України, керівник контролюючого органу (або його заступник) приймає податкове повідомлення-рішення, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень.
Як уже судом зазначалося, камеральну перевірку контролюючий орган провів 05.08.2020 та дійсно вже 06.08.2020 прийняв спірне в цій справі податкове повідомлення-рішення.
Водночас суд зазначає, факт порушення податковим органом строку прийняття податкового повідомлення-рішення, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним спірного рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з процедурою його прийняття.
Суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, прийняття такого рішення на наступний день після перевірки не повинно розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих аргументів сторін, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог в частині протиправності податкового повідомлення-рішення №0723720411 від 06.08.2020 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13454,22 грн. У свою чергу відповідач належними, допустимими та достовірними доказами довів, що в іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, винесене в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайфер Трейдинг" підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивачем при зверненні із даним позовом сплачено 2102 грн. Загальна сума майнових вимог позивача при поданні позову склала 13837,16 грн., розмір задоволених позовних вимог 13454,22 грн. Отже, відсоток задоволених вимог майнового характеру склав 97,2% (13458,22*100:13837,16).
В силу частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 2043,14 грн. (2102*97,2:100) (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул.Шолуденка, 33/19, м.Київ) №0723720411 від 06.08.2020 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13454,22 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайфер Трейдинг" (код ЄДРПОУ 37533690, вул.Регенераторна, буд.4, корпус 7, кв.184, м.Київ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул.Шолуденка, 33/19, м.Київ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2043(дві тисячі сорок три) грн. 14коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.