21 квітня 2025 року Справа № 280/1125/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - Укртрансбезпека, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ПШ 045547 від 27.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача.
Також позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн та професійної правничої допомоги у сумі 7500,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що старшим державним інспектором Філем С.О. було здійснено перевірку аналогового тахографу, який встановлений у транспортному засобі «MERCEDES-BENZ 313 CDI» з д.н.з. НОМЕР_1 , та тахокарток до нього за останні 28 днів, що передували даті рейдової перевірки. За результатами перевірки тахокарток до аналогового тахографу, старшим державним інспектором Філем С.О. не було виявлено тахокартку за 21.07.2024. Стверджує, що позивач пояснив, що 21.07.2024 нерегулярні пасажирські перевезення на вказаному транспортному засобі не здійснювалися, оскільки останній перебував у цей день на стоянці транспортних засобів ТОВ «Бастранс» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Піщана, буд. 3, саме тому, тахокартка в день простою транспортного засобу не ставилася до аналогового тахографу, однак старший державний інспектор Філь С.О. не взяв до уваги пояснення позивача щодо відсутності тахокартки у аналоговому тахографі за 21.07.2024, оскільки вважав їх недоведеними через відсутність у водія бланку підтвердження діяльності за вказану дату. Відтак, старшим державним інспектором Філем С.О. було складено Акт №105562 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2024 на позивача. Позивач не погоджується із вказаним Актом, оскільки останній хоч і є власником транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 313 CDI» з д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21.05.2021 серії НОМЕР_2 , однак, вказаний транспортний засіб було передано позивачем в управління ТОВ «Бастранс» з метою здійснення нерегулярних пасажирських перевезень у листопаді 2021 року, що підтверджується Тимчасовим реєстраційним талоном від 03.11.2021 серії ХХР №002896, який є чинним (дійсним) до 26.10.2026. Крім того, зауважує, що позивач є водієм на вказаному транспортному засобу та не здійснює самостійно господарську діяльність на ньому.
Ухвалою судді від 19.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 05.03.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» подав відзив (вх. №10404), в якому проти позову заперечує, постанову вважає правомірною та щодо зважування строєної осі та вимірювання відстаней між осями зазначає, що на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області було виявлено порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень транспортним засобом який обладнаний аналоговим тахографом, відсутні у водія ОСОБА_1 тахокарти за 21.07.2024, або бланк підтвердження діяльності, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2024 №105562. Водій ОСОБА_1 з актом перевірки був ознайомлений, від копії акту відмовився, про що стоїть запис. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити. Наголошує, що за наявними матеріалами проведеної перевірки встановлена відсутність тахокарти за 21.07.2024, або бланк підтвердження діяльності. Порушення виявлене у встановлений законом спосіб та на підставі сформованих матеріалів винесено вмотивовану, правомірну постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, яка не заперечувалась під час розгляду справи, та після її винесення у встановлений Законом спосіб. Приписами Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко визначено обов'язок водія мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством. Просить у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 07.08.2018, номер запису 21030000000097897. Видами діяльності позивача є: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (основний); 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має у приватній транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 313 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
22.07.2024 об 11 год. 40 хв. працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , водій ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №АР105562 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки фахівцем Укртрансбезпеки встановлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом за маршрутом «Харків-Запоріжжя» на момент перевірки у водія ОСОБА_1 відсутні документи, на підставі яких виконуються данні перевезення, а саме заповненої тахокарти за 21.07.2024, що передбачено п. 3.3. наказу МТЗУ від 24.06.2010 №385. Водій з актом перевірки був ознайомлений, від надання пояснень, підпису та отримання копії акту відмовився, про що перевіряючим зроблено відповідну відмітку.
29.08.2024 відповідачем акт від 22.07.2024 №АР105562 разом із запрошенням на розгляд матеріалів перевірки на 27.08.2024 були направлені на адресу позивача поштою.
27.08.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 045547, якою за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Так, 10.02.2025 представником позивача було подано адвокатський запит №01/10 до ТОВ «Бастранс», в якому просив підтвердження чи спростування факту наявності трудових відносин позивача з ТОВ «Бастранс» та здійснення/нездійснення користування у своїй діяльності транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 313 CDI» з д.н.з. НОМЕР_1 21.07.2024 з метою нерегулярних пасажирських перевезень.
У відповідь на вказаний адвокатський запит, листом від 12.02.2025 №03-02/25 підприємство повідомило, зокрема, що ТОВ «Бастранс» здійснює нерегулярні пасажирські перевезення на підставі діючої ліцензії серії АЕ №572946 від 08.04.2015. Одним з напрямків нерегулярних пасажирських перевезень є: Запоріжжя-Харків. Також зазначено, що згідно з цивільно-правовим договором від 03.05.2024 (договору про надання послуг з управління транспортним засобом) ОСОБА_1 працює на пасажирському автобусі «MERCEDES-BENZ 313 CDI» р.н. НОМЕР_1 по теперішній час. ТОВ «Бастранс» зазначило, що пасажирський автобус «MERCEDES-BENZ 313 CDI» р.н. НОМЕР_1 , 21.07.2024 не використовувався, знаходився на стоянці підприємства у місті Запоріжжя. На підтвердження цього, надали Бланк підтвердження діяльності (Додаток 4 до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів) від 22.07.2024.
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктами 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
Відповідно до п. 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, відповідно до ст. 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу ст. 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, забезпечувати безпеку дорожнього руху
Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Приписами ч. 2 ст. 39 Закону № 2344-ІІІ визначені документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
За правилами ч. 2 ст. 49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, на криття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Як встановлено вище, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу стало виявлене посадовими особами Укртрансбезпеки порушення, суть якого полягає у відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону, а саме: заповненої тахокарти за 21.07.2024 або бланку підтвердження діяльності водія.
Відповідно до ст. 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340.
Згідно з п.1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (п. 7.1 Положення № 340).
Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
За приписами п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
В силу п.6.4 Положення № 340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Отже, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385.
Згідно з п.1.1, 1.2 цієї Інструкції вона розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».
Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
За приписами п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до п.3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перевізник, який використовує транспортний засіб для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.
Починаючи з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Відповідно до п. 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Із наведених вище положень слідує, що водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.
В спірному випадку позивач не заперечує відсутність у водія на момент перевірки оформленої тахокарти за 21.07.2024 або бланку підтвердження діяльності водія, пояснюючи, що у цей день водієм нерегулярні пасажирські перевезення на вказаному транспортному засобі не здійснювалися, на підтвердження чого надав лист ТОВ «Бастранс» від 03-02/25 від 12.02.2025, бланк підтвердження діяльності.
Суд наголошує, що вказані документи не є документами, які повинні бути у водія для пред'явлення під час перевірки. При здійсненні перевезення водії мають надавати інспектору для контролю тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт, а в разі відсутності тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
До того ж, документи складені після проведення перевірки та надані лише при зверненні з позовом до суду, і не могли бути враховані відповідачем під час прийняття постанови, що саме позивачем не заперечується.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III, оскільки хоч і є власником транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 313 CDI» з д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21.05.2021 серії НОМЕР_2 , однак, вказаний транспортний засіб було передано позивачем в управління ТОВ «Бастранс» з метою здійснення нерегулярних пасажирських перевезень у листопаді 2021 року, що підтверджується Тимчасовим реєстраційним талоном від 03.11.2021 серії ХХР №002896, який є чинним (дійсним) до 26.10.2026.
Проте суд зауважує, що виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на підставі пред'явлених водієм документів.
Так, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.
Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених згаданими вище профільними нормативно-правовими актами.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.10.2023, справа № 640/27759/21 зазначив, що у контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності». Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
В даному контексті, доводи позивача про перебування транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки в користуванні іншої особи, з яким він має трудові відносини не свідчать про наявність обов'язку у посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення перевірки встановлювати наявність тих чи інших зв'язків, зокрема трудових чи цивільно-правових між автомобільним перевізником та водієм.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В позовній заяві позивач посилається на Договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом та внутрішньообласними маршрутами протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 22.07.2024, укладений з ТОВ «Бастранс». Проте, на розгляд до відповідача та суду вказаний договір не надано, а тому суд не може надати йому свою правову оцінку.
При цьому, суд наголошує, що позивач був завчасно належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та не був позбавлений права під час розгляду справи надати пояснення та/або додаткові докази до Укртрансбезпеки щодо складення документів відносно неналежної особи, проте не прибув до відділу Укртрансбезпеки та не надав документи, які могли б вплинути на прийняття рішення.
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника та про те, що цим перевізником є саме позивач, який допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону №2344-ІІІ.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 045547 від 27.08.2024 у сумі 17000,00 грн є законною та такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак