23 квітня 2025 року Справа № 280/1155/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
17.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленими йому 11.05.2024 15 відсотками втрати працездатності внаслідок травми пов'язаної з захистом Батьківщини, оформлена протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 15/в від 16 серпня 2024 року;
зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленими під час первинного огляду органами МСЕК 15 відсотками втрати працездатності внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини під час виконання обов'язків військової служби у розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення втрати працездатності відповідно до закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Ухвалою суду від 28.02.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у січні 2024 року він був оглянутий фахівцями МСЕК №3 та за результатами розгляду йому встановлено ступінь втрати працездатності 15 відсотків (одноразово), у зв'язку з травмою пов'язаною із захистом Батьківщини. Позивач зазначає, що у зв'язку із встановленням втрати працездатності він через ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Міноборони для отримання одноразової грошової допомоги, проте отримав відмову у зв'язку з тим, що позивач був звільнений з військової служби 09.10.2023. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Відповідач зазначає, що особам, яким встановлено ступень втрати працездатності без встановлення інвалідності в понад тримісячний термін після звільнення, виплати не передбачені. Відповідач вказує на те, що законом прямо передбачено строк, який дає право на отримання виплати не більше трьох місяців від дати звільнення до дати встановлення ступеня втрати працездатності. Вказує, що цей строк є присічним, і законодавством не передбачено його поновлення. Відповідач вважає, що позивачу правомірно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби 09.10.2023, а 11.01.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, а відповідно підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , а з 09.10.2023 був звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу військової частини.
11.01.2024 ОСОБА_1 за рішенням МСЕК одноразово встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 15%, у зв'язку із отриманням травми пов'язаної із захистом Батьківщини.
У зв'язку із встановленням втрати працездатності, позивач звернувся до Міноборони для отримання одноразової грошової допомоги.
Рішенням Міноборони від 16.08.2024 №15/в, оформлене витягом із протоколу, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, з посиланням на підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки заявника звільнено з військової служби 09.10.2023, а 11.01.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захисту Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Не погоджуючись із рішенням щодо не виплати одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги стало посилання відповідача на те, що втрата працездатності встановлена позивачу у понад 3-х місячний строк із дня звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Частиною 2 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно підпункту 7 пункту 4 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до пункту 18 Порядку №975, у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд констатує, що дійсно чинним законодавством встановлено строкові обмеження щодо періоду встановлення втрати працездатності особі, звільненій з військової служби.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду заяви позивача не було враховано наступні обставини, що на переконання суду призвели до безпідставної відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу.
Суд зазначає, що становлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №161/69/17 та від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а, в яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі №553/1642/15-ц, від 29.08.2018 у справі №755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі №456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
Так, суд звертає увагу на те, що у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 11.01.2024 серії АГ №0021973 зазначено таке: причина втрати професійної придатності - травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини; дата встановлення страхового випадку - витяг з протоколу 20 РВЛК №2727 від 29.11.2023.
В свою чергу, у Витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №2727 від 29.11.2023) травма ОСОБА_1 полягає у наступному: «Стан після вибухової травми (27.06.2022). ЗЧМТ, струсу головного мозку, акубаротравматичного ураження вух. Гострий стресовий розлад».
Тобто, травма внаслідок якої позивачу встановлено часткову втрату працездатності виникла у період проходження ним військової служби та безпосередньо пов'язана із захистом Батьківщини.
Так, під час вирішення спірних правовідносин слід врахувати і те, що позивачем протягом 3-х місяців від дня звільнення з військової служби вживалися заходи спрямовані на проходження огляду МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності.
Матеріалами справи підтверджується, що 27.10.2023 та 14.12.2023 ОСОБА_1 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявами, в яких просив видати направлення на МСЕК для встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності після перенесеної травми.
Проте, направлення на проходження огляду МСЕК оформлено ІНФОРМАЦІЯ_3 лише 14.12.2023 за №29/9858.
Також, з листа КУ «Обласний центр медико - соціальної експертизи» Запорізької обласної ради від 19.12.2024 №1880 (а.с.22), судом встановлено, що початок експертизи відбувся 08.01.2024, тобто у межах 3-х місячного строк з дня звільнення позивача з військової служби.
В свою чергу, на переконання суду, та обставина, що медико-соціальна експертиза стану здоров'я позивача була закінчена лише 11.01.2024 не може бути визнана правомірною підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки матеріалами справи підтверджується, що після звільнення з військової служби позивач вживав протягом 3-х місячного строку залежних від нього заходів для отримання документів необхідних для звернення за призначення одноразової грошової допомоги, а не отримання таких документів поза 3-х місячного строку сталася не з вини позивача.
Під час ухвалення рішення у справі суд враховує правові висновки ВЕРХОВНОГО СУДУ, які викладені у постанові від 15.11.2023 №160/11386/20. Подібна за змістом правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №826/7472/18 та від 08.09.2022 у справі № 200/4753/20-а.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до положень Порядку №975, позивачу одноразова грошова допомога має виплачуватися в розмірі 15% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності.
Також, суд зазначає, що відповідачем лише вирішується питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, в свою чергу її виплата здійснюється уповноваженим органом, яким направлено відповідні документи на розгляд Міноборони після прийняття відповідного рішення (абзац 2 пункту 23 Порядку №975).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищенаведеного.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №15/в від 16 серпня 2024 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі, яка отримала травму під час виконання обов'язків військової служби пов'язаних із захистом Батьківщини, що призвело до часткової втрати працездатності, у розмірі 15% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова