Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2025 року Справа№200/1221/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 17.04.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової допомоги при звільненні за 3 календарних роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані 56 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 - 2020 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 17.04.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової допомоги при звільненні за 3 календарних роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані 56 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 - 2020 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних зазначено, що позивачу у період з 30.01.2020 по 17.04.2020 грошове забезпечення відповідачем виплачувалось у заниженому розмірі, а саме: при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Ухвалою суду від 25.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа розглядатиметься порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що підстави для висновку, про наявність у відповідача підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні. Вважає, що в діях військової частини НОМЕР_2 немає протиправності, а навпаки всі дії відповідають вимогам чинної редакції Постанови №704. Посилається на те, що військова частина НОМЕР_2 (як і всі військові частини, структурні підрозділи, установи та ін. Збройні Сили України) виконує вимоги статті 19 Основного Закону та надалі керується пунктом 4 Постанови №704 в редакції Постанови КМ від 20.05.2023, підстава - 481-2023-п, а саме - «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14»). Зазначає, що іншого правового врегулювання даних правовідносин не передбачено. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосована норма, за якою обчислення грошового забезпечення позивача здійснюється із використанням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Ухвалою суду від 23.04.2025 в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.
Судом установлено такі фактичні обставини у справі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_5 , виданого 04.05.2022.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №155 від 18.04.2020 старшого прапорщики ОСОБА_1 , головного сержанта - командира І відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , звільненого з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.02.2020 № ЗО-PC, вважати таким, що 07.03.2020 справи та посаду здав.
Вказано:
Виплатити щомісячну премію в розмірі 95 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період з "01" по "27" лютого 2020 року.
Щорічна основна відпустка за 2018 рік використана в обсязі 39 діб. Щорічної основна відпустка за 2019 використана в обсязі 25 діб. Щорічна основна відпустки за 2020 рік не використана.
Виплатити грошову компенсацію за 6 діб невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2018 рік, за 20 діб невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2019 рік та за 4 доби невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2020 рік відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Виплатити грошову компенсацію за 14 днів невикористаної частини додаткової відпустки за 2017. 2018, 2019 та за 2020 роки (загалом за 56 діб) відповідно статті 16-2 Закону України "Про відпустки" та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Виплатити допомогу на оздоровлення за 2020 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за 2020 рік не отримував.
Підйомну допомогу у 2020 році не отримував.
Виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 3 повних роки служби у зв'язку зі звільненням відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Виплатити компенсацію за не отримане речове майно в сумі 16602,10 грн. (шістнадцять тисяч шістсот дві гривні десять копійки).
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з заявою від 10.02.2025 в якій, крім іншого, просив надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні йому посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 30.01.2020 по 17.04.2020 та який розмір тарифного коефіцієнту застосовано, та який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні йому посадового окладу та окладу за військовим званням при розрахунку одноразових видів грошового забезпечення у період з 30.01.2020 по 17.04.2020.
Відповіді на звернення матеріали справи не містять.
Спірні правовідносини виникли щодо належного розміру грошового забезпечення позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 - 4 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, а також розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Відповідно до п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до 24.02.2018 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом із тим, у примітці 1 до Додатку 1 Постанови № 704 зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Подібні за змістом пояснення містять й примітки до Додатку 12-14 цієї Постанови.
Проте, Постановою № 103, яка набрала чинності 24.02.2018 до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких п. 4 викладено у новій редакції: «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Таким чином, п. 4 Постанови № 704 після внесення до нього відповідних змін визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018», тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Поряд з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Отже, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Суд досліджуючи матеріали справи вказує, що спірні відносини виникли в частині використання відповідачем бази обрахунку грошового забезпечення позивача, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, у той час коли позивач вважає, що розмір його грошового забезпечення, починаючи з 30.01.2020 по 17.04.2020 має обчислюватись із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020.
У той же час, суд при вирішенні спору по суті враховує, що згідно із правовою позицією, викладеною в п. 62 постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки:
« 62. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774 обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21.
Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Дані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11.02.2021 у справах № 200/3774/20-а, № 200/3747/20-а, № 240/11952/19, та від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а.
Отже, з 29.01.2020, а саме, з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коєфіцієнт.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21.
Слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762,00 грн.
В свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 2102 гривень.
Отже, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2020 рік впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2020, 2021,2022 роки) на відповідний тарифний коефіцієнт.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо нарахуванням та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 17.04.2020, у тому числі всіх одноразових виплат, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 є протиправними.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зауважує, що грошове забезпечення, у тому числі одноразові грошові виплати є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 17.04.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової допомоги при звільненні за 3 календарних роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані 56 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 - 2020 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 17.04.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової допомоги при звільненні за 3 календарних роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані 56 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 - 2020 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 17.04.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової допомоги при звільненні за 3 календарних роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані 56 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 - 2020 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Повне судове рішення складено 23.04.2025.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька