21 квітня 2025 рокуСправа №160/23634/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
за участі секретаря судового засідання: Беседи Г.Р.,
представника відповідача: Нікітенка Є.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/23634/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/23634/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.06.2024р. №1551225-2412-0463- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 70687,13грн. (сімдесят тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 13 копійок); у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Також вищевказаним рішенням суду стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у сумі 563,84грн. (п'ятсот шістдесят три гривні 84 копійки);
10.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд:
- стягнути з відповідачів у справі витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 40000 грн. (сорок тисяч гривень).
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що при поданні позовної заяви позивач заявив попередній розрахунок судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, які він поніс або понесе (сплатить) у зв'язку із поданням позову та згідно з угодою з адвокатом, при цьому при поданні позовної заяви всі докази витрат на правничу допомогу не подавались, так як між сторонам не було узгоджено та підписано звіт (акт надання послуг), який підписано після ухвалення рішення суду у справі. На виконання вимог чинного законодавства та на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу адвоката у справі №160/23634/24 надаються наступні докази: договір про надання правової (правничої допомоги) допомоги від 02 серпня 2024р., протокол узгодження розміру гонорару від 02.08.2024р., копія квитанції до прибуткового касового ордера №02/08 від 02.08.2024р. та Звіт адвоката (акт виконаних робіт, наданих послуг) від 09.04.2025р. Згідно зі ст. ст. 1, 19, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат надає клієнту правову ( правничу ) допомогу умови та форму оплати якої визначається домовленістю сторін у відповідному договорі про надання правничої допомоги. Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Так, Договором про надання правової (правничої) допомоги від 02.08.2024р. та протоколом узгодження розміру гонорару від 02.08.2024р. було узгоджено фіксований розмір гонорару у сумі 40000 грн. (сорок тисяч гривень) та зазначено, що даний фіксований розмір гонорару не залежить не від кількості витрачених годин адвокатом, не від кількості підготовлених документів, сплачується в формі попередньої оплати. Даний фіксований розмір гонорару адвокат та позивач вважали найбільш доцільним, так як це дало можливість спрогнозувати витрати позивача та не призвело до їх збільшення в процесі судового розгляду справи. Гонорар сплачено в формі попередньої оплати що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №02/08 від 02.08.2024р. Отже, розрахунок гонорару не надається, так як він може бути наданий тільки в разі залежності розміру гонорару адвоката від певної величини: годин, кількості підготовлених заяв по суті справи, кількості сторінок та / або кількості судових засідань тощо. На підставі викладеного, представник позивача просив стягнути з відповідача у справі витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 40000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року прийнято до провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №160/23634/24 та призначено цю заяву до розгляду у судовому засіданні на 21.04.2025 року о 13:30 год.
16.04.2025 року до суду надійшли заперечення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №160/23634/24, в яких відповідачем посилався на неспівмірність та необґрунтованість заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також на те, що представником позивача не було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із визначенням витрат часу на кожний вид робіт. Крім того жодний документ не містить посилань на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на професійну правову допомогу.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд судом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №160/7436/23.
21.04.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд його заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №160/23634/24 без його участі, в якій також зазначено про безпідставність тверджень відповідача щодо не співмірності заявлених од стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це відповідачем не обґрунтовано жодним чином, та про безпідставність твердження контролюючого органу щодо необхідності надання представником позивача детального опису робіт та витраченого часу на кожний вид робіт, оскільки у звіті адвоката (акті виконаних робіт, наданих послуг) від 09.04.2025р., протоколі узгодження розміру гонорару від 02.08.2024р., зазначено що розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги, визначеної згідно з Договором про надання правової (правничої) допомоги від 02 серпня 2024 року.
Представник відповідача у судовому засіданні про задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №160/23634/24 заперечував, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на цю заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача щодо заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №160/23634/24, дослідивши матеріали справи та наявні в них з цього приводу докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права. Що регулюють це питання, суд доходить таких висновків.
Так, частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За приписами ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України передбачено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 5 статті 143 КАС України встановлено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому ч.3 ст.252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Зважаючи на те, що у справі, що розглядається, має місце випадок, передбачений ч.3 ст.143 КАС України, з урахуванням ч.7 ст.139 КАС України, оскільки позивачем в позовній заяві зазначалося, що позивач має намір понести витрати на професійну правничу допомогу, при цьому, докази їх понесення будуть надані після винесення рішення у цій справі, суд доходить висновку, що у такому випадку наявні підстави для ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
З аналізу положень статті 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Водночас, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021р. у справі №200/10535/19-а, від 05.08.2020р. у справі №640/15803/19.
Так, за правилами абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому ч.3 ст.139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 23.04.2019р. у справі №826/9047/16.
При цьому системний аналіз наведених вище норм КАС України дозволяє дійти висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є обставиною, яка підлягає доведенню та яку належить оцінити за формою та змістом.
За формальним критерієм, про що йдеться у ч.3 ст.134 КАС України, на сторону, яка заявляє про розподіл, покладається тягар надання відповідних первинних документів, які дають можливість зробити висновок про наявність договірних відносин між адвокатом та стороною у справі (1) з приводу надання останньому правничих послуг, які стосуються такої справи, (2) за результатом яких такі послуги були реально надані, а їх вартість сплачена.
Змістовий аналіз обставини понесення судових витрат полягає у наданні оцінки їх співмірності, при цьому, обов'язок доведення співмірності та неспівмірності покладається відповідно на сторону, яка заявляє про розподіл та яка заперечує щодо такого.
Про необхідність надати оцінку як формальному, так і змістовому критеріям обставини понесення судових витрат наголосив також Верховний Суд у постанові від 09.03.2021р. у справі № 200/10535/19-а. Скасовуючи судове рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимогу стягнути витрати на професійну правничу допомогу виключно за формальним критерієм, Верховний Суд дійшов до висновку про його ухвалення без повної та всебічної оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.
Резюмуючи викладене, навіть за відсутності заперечень іншої сторони щодо розміру судових витрат, суд зобов'язаний повно та всебічно надати оцінку співмірності понесених витрат придбаним послугам з точки зору складності справи, витраченого часу, обсягу виконаних робіт, ціни та значення справи для сторони на підставі наявних у матеріалах справи документів.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 02 серпня 2024 року, протокол узгодження розміру гонорару від 02.08.2024р., копія квитанції до прибуткового касового ордера №02/08 від 02.08.2024р. та Звіт адвоката (акт виконаних робіт, наданих послуг) від 09.04.2025р.
Так, 02.08.2024 року між ОСОБА_1 , у подальшому «Клієнт», з однієї сторони, та Адвокатом Корніловою Еліною Юріївною, у подальшому «Адвокат», з іншої сторони, було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.08.2024 року (далі - Договір).
Згідно із п.1.1 Розділу 1 цього Договору, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу Клієнту як фізичній особі або як фізичній особі підприємцю в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Договору Адвокат на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги:
- правнича допомога у ДПС України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області та інших територіальних та структурних підрозділах Державної податкової служби України щодо будь яких питань, пов'язаних зі сплатою податків та інших обов'язкових платежів Клієнтом, адміністрування яких покладено на податкову службу, оскарження винесених рішень та інше, без будь яких обмежень до приведеним вище переліком;
- представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, в інших судових інстанція, згідно чинного законодавства України ,в Європейському суді з прав людини, а також в інших органах під час розгляду правових спорів без будь-яких обмежень щодо прав та повноважень.
Пунктом 4.2 Розділу 4 Договору встановлено порядок оплати правової допомоги, наданої Адвокатом та визначено, що правова допомога Адвоката по даному договору оплачується в розмірі визначеному у протоколі узгодження розміру гонорару, який є невід'ємною частиною Договору.
При цьому згідно з протоколом узгодження розміру гонорару від 02.08.2024р. до Договору від 02.08.2024р. сторонами Договору узгоджено, що правова допомога Адвоката по даному Договору щодо судового оскарження в суді першої інстанції рішень ДПС України у Дніпропетровській області оплачується у формі попередньої оплати в сумі 40000,00грн.; правова допомога включає в себе збір доказів, подання позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Розмір гонорару є фіксованою сумою та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги, визначеної згідно з Договором від 02.08.2024р.
Гонорар у сумі 40000,00грн. сплачено позивачем в формі попередньої оплати, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №02/08 від 02.08.2024р.
Відповідно до Звіту адвоката (акт виконаних робіт, наданих послуг) від 09.04.2025р. Адвокат надав, а Клієнт прийняв правову допомогу згідно з Договором про надання правової (правничої) допомоги від 02 серпня 2024р. Адвокатом надана наступна правова (правнича) допомога по справі №160/23634/24:
- збір доказів,
- узгодження правової позиції з Клієнтом,
- підготовка, написання, формулювання позовної заяви,
- підготовка, написання, формулювання відповіді на відзив,
- підготовка, написання, формулювання інших заяв та пояснень по справі,
- участь у судових засіданнях та інша правнича допомога, пов'язана з розглядом даної справи.
Гонорар за надану правову допомогу складає 40000 грн. (сорок тисяч гривень). Гонорар сплачено 02.08.2024р.( прибутковий касовий Ордер №02/08 від 02.08.2024р.). Розмір гонорару Адвоката е фіксованою сумою та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги, визначеної згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02 серпня 2024р. та проколу узгодження розміру гонорару від 02.08.2024р.
Посилаючись на вищевказані докази, представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40000,00грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в цій адміністративній справі, суд враховує, що ця справа не викликає складності у правовому розумінні, а також не містить великого обсягу досліджуваних доказів та не потребує складання значної кількості процесуальних документів учасниками справи, а, отже, підготовка такої позовної заяви, яка складена на 6 аркушах, та відповіді на відзив, складеної на 2 аркушах, не повинна вимагати багато часу, водночас, зазначена у Звіті адвоката (акт виконаних робіт, наданих послуг) від 09.04.2025р. послуга «підготовка, написання, формулювання інших заяв та пояснень по справі» фактично не надавалася адвокатом у справі №160/23634/24 взагалі, бо у цій справі від сторони позивача надходили лише позовна заява та відповідь на відзив.
Також суд враховує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.06.2024р. №1551225-2412-0463-UA12020010000033698 в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 70687,13грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Тож, часткове задоволення заявлених позивачем позовних вимог також свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача всієї суми заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням вищенаведених приписів ч.3 ст.139 КАС України.
Крім цього, суд зазначає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу у загальному розмірі 40000,00грн. в цілому є неспівмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді та складністю справи, зважаючи на наявність усталеної судової практики в такій категорії спорів. У поданих на підтвердження цих витрат документах жодним чином не обґрунтовано вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов Договору, та, виходячи з предмету спору та характеру спірних відносин, отже, заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому не можуть бути стягнуті у заявленому розмірі.
В той же час, оскільки позивач, у зв'язку із прийняттям відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яке в частині визнано судом протиправним та скасоване, був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, у зв'язку із чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00грн., оскільки така вартість наданих адвокатом послуг є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги, а також враховується часткове задоволення заявлених позовних вимог.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що підтвердженими належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами є витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00грн.
Відтак, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у сумі 36000,00грн., про відшкодування якої просив позивач, слід відмовити у зв'язку із не наданням позивачем належних доказів їх співмірності та розумності, а також того, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143,252 КАС України, суд -
Ухвалити додаткове рішення у справі №160/23634/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/23634/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).
У стягненні з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст додаткового рішення суду складений 22.04.2025р.
Суддя: О.М. Турова