Номер провадження 22-ц/821/549/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/9378/24 Категорія: 310000000 Казидуб О. Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
22 квітня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Ліннік Микола Сергійович,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лінніка Миколи Сергійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2025 року (у складі судді Казидуб О.Г.) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру утримання аліментів,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила змінити спосіб утримуваних аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 700 грн, щомісячно, на утримання аліментів в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з 01.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовної заяви зазначала, що сторони перебували у шлюбі з 26.10.2006 по 18.09.2009. Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2009 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 02.07.2009 до досягнення дитиною повноліття.
Станом на 21.10.2011 відповідач ОСОБА_2 мав заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 18153,24 грн. Станом на 01.12.2016 заборгованість складала 24213 грн.
Також зазначала, що сторони домовилися про сплату на утримання сина більшої грошової суми, ніж було призначено судом, у зв'язку з тим, що син є інвалідом дитинства.
В позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що відповідач є військовослужбовцем, має досить високу заробітну плату і має можливість платити аліменти в більшому розмірі, ніж встановлено судом.
Аліменти, які стягувалися з відповідача в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатні для утримання сина, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Останні два місяці відповідач виплачує аліменти в сумі по 1598 грн.
Оскільки, ОСОБА_2 залишив без належної батьківської уваги спільного сина і ніяким чином не бере участі в його утриманні та вихованні, ОСОБА_1 просила задовольнити даний позов.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.01.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував прийняте рішення тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які є підставою для збільшення розміру аліментів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач через свого представника - адвоката Лінніка М.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.01.2025 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону та обставинам справи. Вказує, що жодного аргументу на обґрунтування позиції суду з приводу зміни способу утримуваних аліментів не надано. Щодо твердження суду про те, що дитина 21.02.2025 досягає 18 років зазначає, що син ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, а тому має право на отримання аліментів після досягнення повноліття.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
19.02.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів з Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області стосовно доходів та місця роботи ОСОБА_2 .
Клопотання мотивовано тим, що з метою встановлення фактичних доходів ОСОБА_2 представником позивача - адвокатом Лінніком М.С. було зроблено запит до ГУ ПФУ в Черкаській області і отримано відповідь, що дана інформація є конфіденційною та може бути надана тільки на запит суду.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Згідно з пунктом 3 частини 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.02.2007, у сторін народився син ОСОБА_3 (а.с. 11).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2009 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 02.07.2009 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15).
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 23.11.2024 заборгованість ОСОБА_2 на утримання дитини відсутня, наявна переплата в розмірі 117432,16 грн (а.с. 13-14).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Інтереси дитини завжди превалюють над майновим становищем платника аліментів (постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18).
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Аналогічне положення містить і пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Сукупний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вибір способу стягнення аліментів (частка доходу або тверда грошова сума) є правом стягувача.
Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, стягувач має обґрунтувати, що саме такий спосіб за конкретних умов має сприяти найкращому забезпеченню гармонійного розвитку дитини.
Отже, на підставі викладеного вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які є підставою для зміни способу та розміру утримання аліментів.
Щодо заявленого клопотання позивача про витребування доказів з ГУ ПФУ в Черкаській області стосовно доходів та місця роботи відповідача ОСОБА_2 колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційним судом встановлено, що клопотання про витребування доказів з ГУ ПФУ в Черкаській області в суді першої інстанції під час розгляду справи ОСОБА_1 не заявлялось.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17 вказано, що: "Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень."
Скаржником, у поданому до апеляційного суду клопотанні, не наведено поважних причин, що унеможливлювали подання такого клопотання до суду першої інстанції під час розгляду справи.
Таким чином, підстави для задоволення заявленого позивачем клопотання про витребування доказів відсутні.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лінніка Миколи Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2025 року у даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар