22 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/381/25
Провадження № 11-кп/820/276/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6
розглянула в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали провадження за апеляційними скаргами прокурора та засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду від 29 січня 2025 року,
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 29 січня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироків суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, місцевий суд виходив з того, що:
-на стадії виконання вироку у нього відсутні повноваження на зміну існуючих вироків, покарання за які призначено за сукупністю злочинів;
-декриміналізація діяння за ст.185 КК України не впливає на остаточне покарання, призначене засудженому ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор та засуджений ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Так, прокурор у поданій апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову, якою частково задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_6 , та привести у відповідність вироки Корольовського районного суду м. Житомира від 25.06.2020 року та Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2024 року.
Свої вимоги аргументує тим, що місцевий суд мав повноваження на підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від покарання за епізодами крадіжок майна від 17.04.2020, 20.04.2020, 24.04.2020 за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 25.06.2020 року та за епізодом від 11.04.2020 року за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2024 року, тим самим привести дані вироки у відповідність до Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року.
Засуджений ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою задовольнити його клопотання у повному обсязі.
Свої вимоги аргументує тим, що судом не враховано, що він засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, кримінальна караність яких усунена законом.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженого судового рішення та суті апеляційних вимог, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, яким ст.51 КУпАП України викладено у новій редакції та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна, необхідний для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч.2 ст.51 КУпАП України, не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно п.5 підрозділу 1 розділу XX ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (розмір якої дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Частинами 1 та 3 статті 5 Кримінального кодексу України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Частиною другою статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно, з урахуванням Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102 гривні, сума двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, необхідних для кваліфікації протиправного діяння, як кримінального правопорушення, також складає 2102 грн.
Разом з тим, в ході судового розгляду клопотання засудженого ОСОБА_6 встановлено, що він засуджений:
-25.06.2020 Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 1 ст. 162, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
-16.09.2022 Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;
-05.02.2024 Шевченківським районним судом м. Києва від 05.02.2024 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;
-16.07.2024 Богунським районним судом міста Житомира за ч. 2 ст. 190, ч.4 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі.
Водночас, як вбачається з вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 25.06.2020 року, ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, які кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, та на момент вчинення правопорушення, вартість викраденого майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме:
1.по епізоду від 17.04.2020 вартість викраденого майна становить 266 грн. 72 коп;
2.по епізоду від 20.04.2020 вартість викраденого майна становить 227 грн. 50 коп;
3.по епізоду від 24.04.2020 вартість викраденого майна становить 73 грн. 32 коп.
Також, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2024, ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, яке кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України (по епізоду від 11.04.2020 вартість майна ТОВ «ФРЕЯ 2017» за закінченим замахом на крадіжку становила 603 грн. 58 коп.) та на момент вчинення правопорушення, вартість викраденого майна також не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, за результатами розгляду вказаного клопотання засудженого, суд мав прийняти рішення про звільнення засудженого ОСОБА_6 на підставі ч.2 ст.74 КК України від покарання, призначеного вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 25.06.2020 за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України (за епізодами від 17.04.2020, 20.04.2020 та 24.04.2020) та покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2024 за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України (за епізодом від 11.04.2020) у зв'язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
При цьому, таке звільнення ОСОБА_6 від покарання не впливає на остаточно призначене судами покарання, що підлягає відбуттю.
У зв'язку із наведеним, керуючись ст.74 КК України, ст.ст. 404-405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів судової палати,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду від 29 січня 2025 року відносно ОСОБА_6 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_6 .
Привести вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 25.06.2020 щодо ОСОБА_6 у відповідність до вимог Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Звільнити ОСОБА_6 від покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, призначеного за вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 25.06.2020 за ч.2 ст.185 КК України, на підставі ч.2 ст.74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого ними діяння, відповідно до положень Закону України від 18 липня 2024 року № 3886- ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Виключити з мотивувальної частини вироку Корольовського районного суду м.Житомира від 25.06.2020 посилання на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України за епізодами від 17.04.2020, 20.04.2020.
Вважати ОСОБА_6 таким, що засуджений вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 25.06.2020 за ч.1 ст. 162, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Привести Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2024 щодо ОСОБА_6 у відповідність до вимог Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Звільнити ОСОБА_6 від покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2024 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, на підставі ч.2 ст.74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого ними діяння, відповідно до положень Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Виключити з мотивувальної частини вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2024 посилання на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України за епізодом від 11.04.2020.
Вважати ОСОБА_6 таким, що засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2024 за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Вважати ОСОБА_6 таким, що відбуває покарання, призначене за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 16.07.2024 року за ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3