Справа № 461/9388/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/94/25 Доповідач: ОСОБА_2
23 квітня 2025 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м.Львова від 16 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
встановила:
Вироком Галицького районного суду м.Львова від 16 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.357 КК України та обрано йому покарання - 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 26.04.2024 визначено ОСОБА_7 остаточне покарання - 1 рік 3 місяці обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з дня звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено необраним.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 11.10.2024 року о 03:10 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 35, діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб без попередньої змови між собою разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, з метою подальшого використання в злочинних цілях, незаконно привласнив банківські картки АТ «Універсал банк» № НОМЕР_1 та АТ КБ «Приват Банк» (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ), видані на ім'я ОСОБА_9 , які знаходились у викраденій ним попередньо жіночій сумці, та які відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 от.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційними документами.
На вказаний вирок суду заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.357 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2024, та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців.
На підтримку своїх апеляційних вимог прокурор покликається, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до м'якості призначеного покарання.
Вказує, що за наявності невідбутого ОСОБА_7 покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2024 у виді 2 років обмеження волі, суд першої інстанції за вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку незаконно призначив обвинуваченому покарання за сукупністю вироків строком менше від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, що є порушенням ст.ст.71, 78 КК України.
При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, навівши у судовому засіданні аналогічні доводи та просив таку задоволити.
Обвинувачений заперечив апеляційні вимоги прокурора, як безпідставні, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.357 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Також в апеляційному порядку не оскаржується вид та розмір призначеного ОСОБА_7 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.357 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі.
Перевіривши апеляційні доводи прокурора щодо призначеного обвинуваченому остаточного покарання, колегія суддів визнає такі обґрунтованими.
Згідно ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч.4 даної норми закону остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.09.2021 у справі № 127/25037/17 у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_7 був засуджений вироком Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2024 за ч.2 ст.345 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі та на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.357 КК України, яке було скоєно останнім 11.10.2024, тобто під час іспитового строку, встановленому ОСОБА_7 попереднім вироком від 26.04.2024 року.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.357 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі та на підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 26.04.2024 року остаточне покарання визначив обвинуваченому у виді 1 рік 3 місяці обмеження волі, тобто покарання яке є меншим від покарання, призначеного обвинуваченому за попереднім вироком - у виді 2 років обмеження волі.
Таким чином апеляційні доводи прокурора про те, що остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено місцевим судом з порушенням вимог ст.ст.71, 78 КК України знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Наведені обставини вказують на те, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_7 покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КК України є підставою для скасування вироку.
Як передбачено п.3 ч.1 ст.407 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий вирок.
Згідно із п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Відтак, апеляційну скаргу прокурора слід задоволити частково, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання слід скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.357 КК України, із призначенням йому покарання, визначеного місцевим судом, у виді 1 року обмеження волі, та на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 26.04.2024 року, та з врахування особи обвинуваченого остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 1 місяць.
Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 413, 420, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволити частково.
Вирок Галицького районного суду м.Львова від 16 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання скасувати.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.357 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2024, та визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 1 (один) місяць.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня звернення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії вироку.
Головуючий:
Судді: