Справа № 438/151/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/236/25 Доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч.3 ст. 357 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
за апеляційною скаргою прокурора Бориславського відділу Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_9 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 03 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_6 за ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч.3 ст. 357 КК України,-
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислав Львівської області, громадянина України, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання:
за ч. 3 ст. 357 КК України у вигляді двох років обмеження волі;
за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді у вигляді двох років пробаційного нагляду;
за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді одного року пробаційного нагляду.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді двох років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням, встановивши іспитовий строк в два роки, та на підставі ст. 76 КК України, покладено на засудженого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Згідно вироку, ОСОБА_6 21 січня 2025 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 47 по вулиці Коваліва у місті Бориславі Львівської області побачив паспорт громадянина України та вирішив незаконно ним заволодіти з метою його подальшого підроблення та використання в особистих інтересах.
В цей час, ОСОБА_6 реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел на незаконне заволодіння паспортом громадянина України, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, діючи із корисливих мотивів, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та він не буде помічений іншими особами, діючи із прямим умислом, підняв із землі паспорт громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 виданий Заводським РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області від 19 квітня 2001 року, при цьому не вчинивши жодних дій для його повернення, незаконно заволодівши вказаним паспортом громадянина України покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України, що полягає у незаконному заволодінні паспортом.
В подальшому, ОСОБА_6 21 січня 2025 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , маючи при собі паспорт громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 виданий Заводським РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області від 19 квітня 2001 року, яким він напередодні незаконно заволодів, з метою подальшого його використання, вирішив умисно підробити офіційний документ, а саме паспорт громадянина України, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, що посвідчує особу та її спеціальний статус згідно пп. а, п. 1, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та є документом, що посвідчує особу власника відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.09.1992 № 2503-ХІІ, шляхом вклеювання у ньому власної фотографії, з метою його подальшого використання як документа, що посвідчує його особу.
Для цього, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою подальшого використання у власних цілях паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_10 , власноруч видалив фотокартку останнього з першої сторінки паспорта та вклеїв туди свою фотокартку, чим підробив офіційний документ, який надає права, видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, з метою його подальшого використання.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, що полягає у підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання.
Окрім цього, 23 січня 2025 року близько 15 год. 16 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу будинку № 15, по вулиці Богдана Хмельницького у місті Бориславі Львівської області на виконання законної вимоги працівника Національної поліції, щодо пред'явлення документу, який посвідчує особу останнього, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи що паспорт громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 виданий Заводським РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області від 19 квітня 2001 року, є підробленим внаслідок вклеювання на першій сторінці фотокартки ОСОБА_6 , замість фотографії ОСОБА_10 , представився останнім та пред'явив працівнику Національної поліції завідомо підроблений ним офіційний документ, який містить недостовірні відомості з метою посвідчення його особи.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, що полягає у використанні завідомо підробленого документа.
На цей вирок прокурор Бориславського відділу Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок змінити в частині вирішення долі речового доказу у зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Виключити з резолютивної частини вироку посилання на знищення речового доказу - паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 . Зазначити, що речовий доказ - паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , що зберігається в камері зберігання речових доказів Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, приєднати та залишити при матеріалах кримінального провадження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що зазначене судове рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Зазначає, що судом першої інстанції визнано доведеним, що ОСОБА_11 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. З ст. 357 КК України - у незаконному заволодінні паспортом, підробленні офіційного документа, використанні завідомо підробленого документа, а саме: паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 .
Відтак з наведених обставин вбачається, що речовий доказ - зазначений паспорт громадянина України - є документом та відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України мав б залишатися в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Наголошує, що суд першої інстанції, вирішуючи долю речових доказів - паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , постановив знищити такий, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме: п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України. Зазначене порушення є таким, що перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення в частині вирішення долі речового доказу.
На апеляційний розгляд обвинувачений ОСОБА_6 не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань від останнього не надходило, прокурор та захисник не заперечили щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності останнього, відтак неявка обвинуваченого ОСОБА_6 у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, виступ захисника, який не заперечив щодо задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В апеляційній скарзі прокурора не оспорюються висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації його дій за ч.ч.1, 4 ст. 358, ч.3 ст. 357 КК України, вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора стосуються неправильного вирішення судом першої інстанції долі речових доказів і вказані доводи, на думку колегії суддів, є слушними.
Так, вирішуючи питання щодо долі речових доказів у цьому кримінальному провадженні, суд дійшов до висновку про необхідність знищення паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 .
При цьому в мотивувальній частині вироку судом не наведено мотивів, якими керувався суд, ухвалюючи рішення про знищення речових доказів.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій його було надано. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються у протоколі огляду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 100 КПК України документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
Згідно з приписами ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
При цьому п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Отже, відповідно до вимог ч. 3 та п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України документи, які визнані у цьому провадженні речовими доказами, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку суду в частині вирішення питання про долю речових доказів, із зазначенням того, що паспорт громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 підлягає залишенню у матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу прокурора Бориславського відділу Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_9 задоволити.
Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 03 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_6 змінити в частині вирішення долі речового доказу.
Виключити з резолютивної частини вироку покликання на знищення речового доказу - паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 .
Речовий доказ:
паспорт громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , залишити при матеріалах кримінального провадження.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4