Справа № 461/7651/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/237/25 Доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України,-
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді п'яти років трьох місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з врахуванням норм ч. 1 ст. 72 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Галицького районного суду міста Львова від 16.04.2024, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з 02.08.2024 року.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку, 31.07.2024 в період часу з 06:20 години по 06:40 годин ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні житлової квартири АДРЕСА_3 , діючи умисно, в ході конфлікту, який раптово виник між ним та ОСОБА_9 , наніс останньому декілька ударів кулаками по голові, тулубу та животі, заподіявши йому при цьому наступні тілесні ушкодження: садна в лобній ділянці та тильній поверхні обох передпліч та кистей, синець виличної ділянки та лівої бічної поверхні грудної клітки; розрив селезінки, що поширюється на паренхіму, тупа травма живота, розрив селезінки, гемоперитонеум, тупа травма грудної клітки, закритий перелом 9-10 ребер зліва, перелому кісток носа. Тупа травма живота у вигляді розриву селезінки, що ускладнилось гемоперитонеумом, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення; закритий перелом ребер та кісток носа відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалого розладу здоров'я; синці та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень.
На цей вирок апеляційну скаргу подав адвокат ОСОБА_8 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий вирок, де визнати невинуватим ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України та кримінальне провадження закрити відповідно до п.3 ч.1 ст.284 КПК України. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 скасувати та звільнити його з-під варти в залі суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що покази обвинуваченого у скоєнні тяжкого злочину не було відображено у оскаржуваному вироку та судом не було дано їм оцінку, не зазначено, чому суд не прийняв покази обвинуваченого до уваги. У вироку лише зазначено, що обвинувачений вину визнав частково та заперечив обставини викладені у обвинувальному акті.
На думку захисника, у вироку суд наводить посилання на письмові докази, які самі по собі не свідчать про умисел ОСОБА_6 на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а також, що ОСОБА_6 спричинив тяжкі тілесні ушкодження. Однак, в цілому у вироку трактує дані письмові докази на підтвердження дій обвинуваченого у інкримінованому злочині.
Апелянт стверджує, що суд, оцінюючи докази по справі, уникає об'єктивного дослідження матеріалів справи, які доводять неможливість вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину.
Так, суд, визнаючи винним ОСОБА_6 посилається на заяву потерпілого ОСОБА_9 .. Однак, залишає поза своєю увагою те, що згадана заява написана трьома різними почерками. А тому, не відомо хто її насправді писав. І чи писав її власне потерпілий. На цю обставину звертав увагу захист, однак, суд ухвалюючи судове рішення оминув дану обставину своєю увагою, та не зазначив, чому не відобразив в вироку позицію захисту про недопустимість даного письмового доказу.
Крім цього, зазначає, що суд, визначив, що тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_9 31.07.2024 року в період часу з 06.20 год. до 06.40 год.. Однак, як вбачається із матеріалів справи, то ОСОБА_9 було виявлено працівниками «швидкої» 31.07.2024 року близько 13 год. Під час цього, ОСОБА_9 дав покази, що його побили невідомі, 31.07.2024 року близько 05 год. по АДРЕСА_4 . Зазначені суперечності у викладі обставин справи судом при ухваленні обвинувального вироку не були усунуті.
Вважає, що підтвердження побиття ОСОБА_9 невідомими, свідчить і той факт, що під час судово-медичної експертизи в потерпілого було виявлено численні тілесні ушкодження різних ділянок тіла.
Щодо заперечення викладених обставин справи, покази дав свідок ОСОБА_10 , який показав, що є власником квартири АДРЕСА_3 . Щодо конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 повідомив суду під присягою, що дійсно вранці 31.07.2024 року між вказаними особами мав місце конфлікт в його квартирі. ОСОБА_6 наніс ОСОБА_9 два - три удари в бік кулаком, і все, після чого ОСОБА_9 не висловлюючи скарг на стан здоров'я вийшов із квартири. Також, зазначив, що потерпілий ОСОБА_9 пересувався за допомогою двох милиць, а тому якби він під час даного конфлікту отримав такі ущкодження то не зміг би йти самостійно на милицях та враховуючи, що зазначена квартира розміщена на п'ятому поверсі будинку, не зміг би самостійно зійти сходами на милицях на вулицю.
Вказує, що висновок судово медичної експертизи, покази судового експерта ОСОБА_11 , стосовно виявлених тілесних ушкоджень в ОСОБА_9 не свідчать, що дані тілесні ушкодження спричинені ОСОБА_6 , а лише описують наявні тілесні ушкодження в потерпілого, що були в нього виявлені при виконанні експертизи. В своєму допиті експерт не підтвердив обставин отримання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , що викладені у обвинувальному акті.
Захисник стверджує, що у оскаржуваному вироку суду, а саме у його мотивувальній частині, не зазначено позиції щодо обвинувачення ні прокурора ОСОБА_12 ні захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_13 .. Тим самим, судом при ухваленні вироку не дотримано вимог ст. 22 КПК України, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Загалом у оскаржуваному вироку суду відсутня мотивація суду щодо сприйняття доводів сторони обвинувачення та заперечення доводів сторони захисту.
Апелянт вважає, що обставин винуватості ОСОБА_6 не було встановлено ні під час досудового слідства ні під час судового розгляду. Що свідчить про безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України.
На цей вирок апеляційну скаргу подав обвинувачений ОСОБА_6 , просить оскаржуваний вирок скасувати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що було допущено безліч порушень, зокрема заява потерпілого ОСОБА_9 трьома різними почерками, судом першої інстанції не взято до уваги доводів його адвоката про не доведення його вини у вчиненому.
Звертає увагу, що під час судового розгляду йому довелось доводити його невинуватість, яку підтверджує свідок ОСОБА_10 .
На апеляційний розгляд не з'явився потерпілий ОСОБА_9 , зі слів прокурора останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Заслухавши доповідача, виступ обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів поданих апеляційних скарг, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обгрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 про безпідставність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є безпідставними.
Заперечення вини обвинуваченим в судовому засіданні суду першої інстанції в сукупності з іншими зібраними у справі доказами суд першої інстанції належно оцінив ґрунтуючись на повному та всебічному розгляді всіх обставин провадження і правильно визнав його показання такими, що не відповідають дійсності, та взяв за основу вироку показання потерпілого ОСОБА_9 , а також свідка ОСОБА_10 , які також підтверджуються й іншими доказами.
Як безспірно встановлено судом, ОСОБА_6 вчинив саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема:
показами потерпілого ОСОБА_9 , який у судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що він зустрівся з обвинуваченим увечері 30.07.2024. Обвинувачений запросив його переночувати до помешкання людини у якої він проживав, на що він погодився. Обвинувачений попросив у нього телефон, який він йому надав. Він переночував у цій квартирі. Зранку, на прохання повернути телефон, обвинувачений відмовився це робити та назвав його (потерпілого) брехуном. Після цього обвинувачений наніс йому декілька ударів по голові та тулубу. Зокрема, обвинувачений наніс йому близько десяти ударів зліва у тулуб в ділянці селезінки. Усі удари обвинувачений наносив кулаками. Під час побиття він обвинуваченому супротиву не чинив. Спиртні напої він напередодні чи у цей день не вживав. Після цього він (потерпілий) залишив зазначену квартиру та пішов на вулицю, де йому стало погано і знайомі викликали «швидку допомогу», яка завезла його до лікарні. Також, вказав, що до побиття ОСОБА_6 ніхто йому ударів не наносив та ушкоджень, які були виявлені у нього в подальшому, не спричиняв. Відстань від будинку де його побив обвинувачений до місця звідки його забрала «швидка допомога», на його думку, становить близько 300-500 метрів. Квартира, де ОСОБА_6 наніс йому зазначені ним удари, знаходиться у будинку на АДРЕСА_5 на четвертому поверсі;
показами свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що увечері 30.07.2024 він прийшов до свого помешкання - квартири АДРЕСА_3 та ліг спати. Потерпілого ОСОБА_9 до його помешкання привів обвинувачений. Зранку 31.07.2024 між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відбулася сварка. Він (свідок) бачив як в ході зазначеної сварки обвинувачений наніс ОСОБА_9 декілька (2-3) удари у бік тулуба кулаком. Після цього він ( ОСОБА_10 ) почав «розтягувати» обвинуваченого з потерпілим аби припинити сварку, а потім сказав ОСОБА_9 залишити помешкання, що останній і зробив. Зазначена сварка відбулася близько 7 години ранку. Також, зазначив, що ОСОБА_9 постійно пересувався на милицях, але він залишив квартиру самостійно;
показами допитаного у судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_14 , який показав, що ОСОБА_9 він побачив близько 9-ої години ранку біля магазину, який розташований у районі Стрийського парку у м. Львові. Потерпілий був блідий, мав «зелений колір обличчя» та просив викликати «швидку допомогу». Після виклику «швидка допомога» приїхала приблизно через 10-15 хвилин, лікарі оглянули ОСОБА_9 та забрали його до лікарні. Про причини поганого самопочуття ОСОБА_9 нічого не повідомляв.
Також, вина ОСОБА_6 у вчиненні наведених вище протиправних дій, доводиться наступними дослідженими та перевіреними у ході судового розгляду в суді першої інстанції доказами, допустимість яких оцінена в сукупності з наданими суду процесуальними рішеннями постановленими для належного здійснення досудового розслідування та проведення відповідних процесуальних дій.
Заявою ОСОБА_9 від 01.08.2024 на ім'я начальника ЛРУП №1 ГУНП уЛьвівській області, згідно якої близько 05:00 31.07.2024 по АДРЕСА_6 , візуально знайома особа, відома йому на ім'я ОСОБА_15 з прізвиськом « ОСОБА_16 », умисно наніс йому тілесні ушкодження.
Протоколом слідчого експерименту від 10.09.2024, в ході проведення якого свідок ОСОБА_10 відтворив обставини подій 31.07.2024 в його квартирі по АДРЕСА_6 . та вказав місце на дивані де перебував потерпілий коли обвинувачений, стоячи поруч, наносив удари у лівий бік тулуба потерпілому, який захищався, після чого свідок розборонив їх.
Витягом АРМОР, згідно якого 31.07.2024 до Львівського ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області о 15:41 надійшло повідомлення із служби 102, про те, що Лікарня св.Луки повідомила про доставлення ШМДБ151 з адреси Галицький район, м.Львів, вул.Снопківська, 4, о 12:50 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого побили невідомі сьогодні о 5.00 ранку, діагноз - забій грудної клітки, тупа травма живота, розрив селезінки, госпіталізований.
Висновком експерта № 150/2024 від 19.08.2024.
Показаннями допитаного судово-медичного експерта ОСОБА_11 , який підтримав наданий ним висновок у повному обсязі.
Дослідженими судом аудіо записом виклику бригади «швидкої допомоги» та долученими до нього картою виїзду швидкої медичної допомоги, які фіксують звернення до відповідного оператора щодо надання медичної допомоги потерпілому та маршрут виїзду, з відомостями про особу якій надано допомогу.
Повідомленням «1 територіального медичного об'єднання м. Львова» Відокремлений підрозділ «Лікарня Святого Луки», у якому містять відомості про доставку у вказаний медичний заклад ОСОБА_9 31.07.2024 та його діагноз - політравма.
Протоколом огляду квартири АДРЕСА_3 з відповідними фототаблицями у якому зафіксовано відомості про розташування цього об'єкту нерухомого майна, приміщення у ньому, його характеристики та предмети наявні у цій квартирі.
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 19.08.2024, з долученими до нього документами, який містить дані щодо отримання медичної документації з приводу надання медичної допомоги потерпілому, зокрема медична карта стаціонарного хворого, результати обстежень та оглядів ОСОБА_9 , протокол операції, медичні виписки із відображенням діагнозу, протоколи переливання крові, щоденник хірургічного відділення
Апеляційні доводи адвоката ОСОБА_8 про неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність вироку суду першої інстанції вимогам кримінального процесуального закону, а висновків суду - фактичним обставинам справи колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 84, ч.3 ст. 374 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зазначив показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, експерта як докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Колегія суддів вважає, що такі показання, зокрема, потерпілого ОСОБА_9 , а також свідка ОСОБА_10 є послідовними, не викликають сумнівів у своїй правдивості та узгоджуються з іншими доказами, яким суд дав правильну оцінку та навів у вироку. Також дані показання повністю спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_6 .
З висновку експерта № 150/2024 від 19.08.2024, вбачається, що у потерпілого ОСОБА_9 виявлено садна в лобній ділянці та тильній поверхні обох передпліч та кистей, синець виличної ділянки та лівої бічної поверхні грудної клітки, згідно медичної документації: розрив селезінки, що поширюється на паренхіму, тупа травма живота, розрив селезінки, гемоперитонеум, тупа травма грудної клітки, закритий перелом 9-10 ребер зліва, перелом кісток носа. Вказана травма тіла утворилась внаслідок неодноразового контакту з тупими предметами, котрими могли бути руки зімкнені в кулак чи інший тупий предмет, під час нанесення ударів по тілу, могла утворитись 31.07.2024 за обставин вказаних в постанові. Тупа травма живота у вигляді розриву селезінки, що ускладнилась гемоперитонеумом відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення; закритий перелом ребер та кісток носа відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалого розладу здоров'я; синці та садна відносять до легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні в суді першої інстанції допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_11 , підтримав наданий ним висновок у повному обсязі та зазначив, що експертиза проводилась 05.08.2024 з оглядом потерпілого. Враховуючи отримані тілесні ушкодження, смерть потерпілого могла настати протягом 24 годин після їх отримання. Водночас, потерпілий міг самостійно пересуватись з такими травмами та пройти відстань від вулиці Зарицьких до місця де його забрала «швидка допомога». На момент надання медичної допомоги потерпілий знаходився в передшоковому стані, що могло вплинути на зміст та об'єктивність пояснень потерпілого про обставини отримання тілесних ушкоджень. Перелом ребер безпосередньо пов'язаний з травмою селезінки, а усі три групи тілесних ушкоджень утворились внаслідок контакту з тупим предметом, що може бути кулаком. Водночас, індивідуальних ознак травмуючих поверхонь не було.
Крім цього, суд першої інстанції, з метою перевірки тверджень обвинуваченого про те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження останній отримав напередодні, з'ясував в експерта скільки часу з такими ушкодженнями останній зміг би перебувати без настання летальних наслідків. З цього приводу експерт зазначив, що він наполягає на тому, що такі ушкодження отримані у день доставки потерпілого до медичного закладу, що спростовує твердження обвинуваченого про побиття потерпілого напередодні. Тобто усі тілесні ушкодження потерпілого утворені в один і той же час. Крім того, експерт пояснив, що характер тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого дозволяв йому самостійно покинути квартиру де відбулося його побиття та дійти до місця де його забрала «швидка допомога» . Експерт також роз'яснив причини певних розбіжностей пояснень потерпілого щодо отримання ушкоджень, а саме перебування у передшоковому та післятравматичному стані, що могло вплинути на зміст та об'єктивність пояснень потерпілого.
Водночас, суд першої інстанції підставно зазначив, що пояснення потерпілого, в сукупності з іншими вищезазначеними доказами свідчать про те, що виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження є саме наслідком дій обвинуваченого, а покази обвинуваченого стосовно нанесення лише трьох ударів, які не могли спричинити відповідні наслідки, спрямовані на уникнення відповідальності. Такі покази спростовані поясненнями потерпілого, свідка ОСОБА_10 , наведеним вище висновком експерта та самим експертом, який роз'яснив даний висновок у судовому засіданні. Суд також відзначив, що покази потерпілого та висновок експерта свідчать про те, що дії обвинуваченого не обмежились лише трьома ударами у тулуб обвинуваченого, а удари були нанесені у різні частини тулубу та голову потерпілого.
Також, суд відзначив, що доводи сторони захисту щодо кількості меншої ніж це наведено в обвинувальному акті та показах потерпілого кількості ударів, які бачив свідок ОСОБА_10 , є надуманими, адже сам свідок вказав, що він не бачив усього конфлікту, але його розборонив, з зазначеним погоджується і колегія суддів.
Наведеним вище спростовуються доводи захисника з приводу того, щосудом при ухваленні обвинувального вироку не були усунуті суперечності з приводу часу побиття потерпілого, невідомих осіб причетних до побиття, тощо.
При перевірці справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_9 , а також свідкок ОСОБА_10 могли обмовити обвинуваченого.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому діянь підтверджується і іншими доказами.
З врахуванням обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з чим погоджується колегія суддів, що дії обвинуваченого були спрямовані саме на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційних скарг сторони захисту про те, що вирок суду першої інстанції ухвалений на недопустимих доказах, зокрема, письмового доказу, заяви потерпілого ОСОБА_9 , оскільки зазначені вище докази є належними та допустимими доказами, які здобуті відповідно до вимог КПК України. Суд дослідив всі представлені докази, як зі сторони обвинувачення, так і сторони захисту. В основу обвинувального вироку покладено лише ті докази, які безпосередньо досліджувалися судом в ході розгляду провадження.
Доводи апеляційних скарг про необхідність визнати неналежним доказом вказану заяву потерпілого, колегія суддів вважає надуманими, оскільки жодних зауважень з приводу цього доказу та порядку їх здобуття стороною захисту на досудовому розслідуванні не висловлювалися.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду погоджується з викладеним у вироку, що потерпілий сам безпосередньо підтвердив про факт подачі такої заяви та підписання у судовому засіданні в суді першої інстанції. Крім цього, судом слушно вказано, що закон не вимагає обов'язкового написання усього тексту заяви потерпілим, натомість зобов'язує перевірити чи відповідає зміст цієї заяви тим даним про які він повідомив та чи підписував він такий документ.
Колегія суддів вважає, що докази, які дослідив суд у судовому засіданні підтверджують той факт, що саме обвинувачений ОСОБА_6 , вчинив напад на потерпілого, в результаті якого останній отримав тілесні ушкодження, судом першої інстанції в ході судового слідства було повністю та об'єктивно досліджено докази по справі, що свідчать про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції було створено необхідні умови для реалізації сторонами принципів змагальності й диспозитивності, закріплених у статтях 22 та 26 КПК. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні й доведеності їх переконливості перед судом.
З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_6 необгрунтованою. Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обгрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
постановила:
вирок Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України залишити без змін, апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з часу отримання копії рішення суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4