Красилівський районний суд Хмельницької області
вул.Булаєнка,4 м.Красилів, Красилівський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.31000
Справа № 677/23/25
22.04.2025м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024243860000148 від 07 грудня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
24.11.2024 близько 13:00 год., перебуваючи у господарському приміщенні, розташованого на території домогосподарства АДРЕСА_1 , між ОСОБА_4 та її сестрою ОСОБА_7 , на ґрунті існуючих тривалих неприязних відносин, виникла суперечка через неналежне, на думку ОСОБА_8 , поводження ОСОБА_7 із речами, які зберігалися у згаданому приміщенні, в ході якої у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , 24.11.2024, близько 13:05 год, перебуваючи у господарському приміщенні, розташованого на території домогосподарства АДРЕСА_1 , схопивши дерев'яну палицю, нанесла нею не менше трьох ударів в область лівої руки та спини ОСОБА_7 .
Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_4 , пов'язаних із застосуванням фізичного насильства відносно особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, потерпілій ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів по задній поверхні лівого плеча в нижній третині, по передній поверхні лівого плеча в середній третині, в проекції правої лопатки, що за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень
ІІ. Позиція обвинуваченої щодо пред'явленого обвинувачення, позиції інших учасників та висновки суду.
Обвинувачена, допитана у судовому засіданні, свою винуватість у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не визнала, зазначивши, що з її боку була самооборона.
У судовому засіданні надала показання про те, що дійсно 24.11.2024 до неї приїхала її сестра ОСОБА_7 , не повідомивши завчасно. Запитала, де знаходяться новорічні іграшки. Надала сестрі відповідь - у сараї. Сестра пішла у сарай, який знаходиться одразу біля хати. Згодом підійшов чоловік сестри, та запитав, де ОСОБА_9 (його дружина). Відповіла, що в сараї. Пішла за ним у сарай, у якому побачила купу речей, все було скинуто на купу, що викликало у неї запитання: “Що це робиться?». Сестра мала б запитати, що де знаходиться. ОСОБА_4 з коробки дістала іграшки, і зібралась їх виносити. У цей час її сестра, ОСОБА_7 , узяла ніж і почала махати перед її обличчям. Згодом кинула ніж, взяла відро з водою, та виляла їй на голову. Пустим відром почала бити (однак до медичного закладу у подальшому з цього приводу не зверталась). Далі сестра пішла у сторону, де була сокира, при цьому нецензурно висловлюючись у її бік.
У цей час ОСОБА_4 взяла палицю та один раз вдарила сестру у праву сторону в лопатку. Це було здійснено з метою самооборони, та щоб відволікти її увагу. Удар не був сильним.
Чоловік ОСОБА_7 за цим спостерігав, та у подальшому схопив дружину, вступив у боротьбу, заламував її руки, зупинивши її агресивну поведінку.
Висловила сумнів у синцях на тілі сестри, які могли виникнути у подальшому, після залишення її домівки. Вказала, що, можливо, такі утворились від її чоловіка, який утримував її.
Захисник обвинуваченої вказав, що у діях його підзахисної є крайня необхідність, що виключає кримінальну відповідальність. Цивільний позов не визнається повністю. Просив також врахувати похилий вік обвинуваченої, невеликий розмір пенсії.
Прокурор у судовому засіданні вважав вимоги обвинувачення доведеним у повному обсязі, що знайшло відображення і у судовому розгляді.
Представник потерпілої підтримав доводи прокурора та вимоги цивільного позову. Також вказав, що в обвинуваченої було достатньо часу для примирення з потерпілою (вони є рідними сестрами), однак цього не відбулось.
Незважаючи на те, що обвинувачена свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не визнала, її вина в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні підтверджується показами обвинуваченої в сукупності із показами потерпілої та свідків, іншими матеріалами кримінального провадження, а саме:
- висновком експерта №153 від 09.12.2024, згідно якого у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів по задній поверхні лівого плеча в нижній третині, по передній поверхні лівого плеча в середній третині, в проекції правої лопатки, які виникли від, як мінімум, трьох дій - ударів тупого твердого предмету, яким могла бути дерев'яна палиця, або їй подібний предмет, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові та ОСОБА_7 , і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Враховуючи характер, локалізацію, розміри, виявлених тілесних ушкоджень, можливість виникнення їх при падінні з висоти власного зросту малоймовірна;
- довідкою Травмпункту КП “Хмельницька міська лікарня» ХМР №838 від 25.11.2024, яка видана ОСОБА_7 з діагнозом: забій, підшкірний крововилив м'яких тканин лівого плеча;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.12.2024, яким встановлено, що під час проведення слідчого експерименту потерпіла показала, що ОСОБА_4 нанесла їй дерев'яною палицею близько трьох ударів;
- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, у судовому засіданні пояснила, що дійсно 24.11.2024 вона з чоловіком приїхали автомобілем в с.Кузьмин до ОСОБА_4 , щоб забрати гарбузи. Також зайшла додому за новорічними прикрасами. Вдома їх не було; ОСОБА_4 повідомила, що вони у хліві. Пішла у хлів, де побачила багато коробок. З проходу забирала речі, щоб пройти. У подальшому зайшла із криком ОСОБА_4 , вказуючи: “Що ти тут наробила?».
ОСОБА_7 взяла іграшки, і не побачила, що її сестра взяла палку. ОСОБА_4 почала її бити палкою в ліву сторону, в плече справа, лопатки. Почувши крики, прибіг чоловік, який до того був біля машини. Чоловік забрав іграшки, вони сіли в автомобіль та поїхали.
Також ОСОБА_7 визнала, що у ході конфлікту називала сестру непристойно, зокрема, алкоголічкою. Однак у свою сторону також чула непристойності. Взаємини із сестрою не дуже добрі.
Уже вдома побачила синці. На наступний день після цієї події звернулась до сімейного лікаря, яка направила її у травмпункт, там викликали поліцію.
Вказала, що пережила стрес, необхідно було пити знеболювальні, виписали мазі, тіло болить, порушився сон.
Покази потерпілої, надані нею в ході проведення слідчого експерименту, щодо механізму спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , не протирічать медичним відомостям по механізму виникнення у неї синців.
- показаннями свідка ОСОБА_10 (чоловіка ОСОБА_7 ), який, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, у судовому засіданні показав, що 24.11.2024 вони з дружиною приїхали автомобілем в с.Кузьмин до ОСОБА_4 , за городиною. У подальшому згадали за новорічні прикраси. ОСОБА_4 повідомила, що вони у хліві. Дружина пішла у хлів, а він - до автомобіля. У подальшому почув скандал та крики. Побачив дружину на вулиці (яка “ойкала»), коробки також були на вулиці, а в дверях хліва стояла ОСОБА_4 з “ломакою» (дерев'яною палицею). Особисто момент ударів не бачив. У подальшому бачив у дружини синці на лівій руці.
- показаннями свідка ОСОБА_11 (двоюрідна сестра матері обвинуваченої та потерпілої), яка, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, показала, що 24.11.2024 перебувала у с.Кузьмин у домі разом з ОСОБА_4 .. Згодом приїхала ОСОБА_7 (з чоловіком), яка запитала ОСОБА_4 за новорічні прикраси. ОСОБА_4 повідомила, що вони у хліві. ОСОБА_7 пішла у хлів. Згодом зайшов чоловік ОСОБА_7 , та запитав, де дружина. ОСОБА_4 повідомила - що пішла у хлів, та вони вийшли з дому. Згодом почула крики, однак самої бійки не бачила, в хлів не заходила. В руках не бачила предметів, нічого не бачила. ОСОБА_7 метушилась, однак не знає, чому.
Водночас, показання такого свідка, що не була очевидецею конфлікту між обвинуваченою та потерпілою, підтверджують лише, що такий конфлікт мав місце.
Згідно постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 701/613/16-к обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину
Оцінивши кожний досліджений безпосередньо у судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченої у скоєнні нею кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, є доведеною поза розумним сумнівом.
Що стосується показів обвинуваченої, яка свою вину не визнала, то суд вважає, що таким показам обвинуваченого слід дати критичну оцінку, розцінивши їх як обраний спосіб захисту, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне.
Щодо показів обвинуваченої стосовно того, що покази потерпілої є неспроможними в частині механізму отримання синців, то такі спростовуються показами свідка ОСОБА_10 , та висновком експерта №153 від 09.12.2024. Заперечення обвинуваченої базуються виключно на припущеннях останньої.
При цьому, суд відхиляє доводи обвинуваченої щодо її дій в стані необхідної оборони, а захисника - щодо дій в стані крайньої необхідності, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Згідно ч.1 ст.39 КК України не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
При оцінці дій особи на предмет наявності в діях останнього необхідної оборони/ у стані крайньої необхідності визначальним є мотив такої поведінки, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. Відтак, оцінці підлягають обставини вчиненого діяння, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони/ дій у стані крайньої необхідності, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Виходячи із фактичних обставин даного кримінального провадження, зокрема, обставин вчиненого діяння (проходження обвинуваченої у хлів, де перебувала потерпіла, висловлення невдоволення щодо поводження з речами та подальше перебування на місці конфлікту з палицею, на що вказав очевидець подій ОСОБА_10 ), в т.ч. способу, знаряддя кримінального правопорушення (за допомогою дерев'яної палиці), кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень (не менше 3-х ударів), поведінки осіб до, під час і після вчинення кримінального правопорушення (у т.ч. відсутності доказів протиправної поведінки з боку потерпілої), взаємин обвинуваченої з потерпілою, що передували події, суд приходить до висновку, що визначальним у поведінці обвинуваченої під час взаємного конфлікту з потерпілою було не відвернення нападу чи захист, а бажання спричинити шкоду потерпілій.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченої у вчиненні вищезазначеного кримінального проступку в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винною за відповідною нормою КК України.
ІІІ. Мотиви суду при призначенні покарання
При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, спосіб та мету його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які пом'якшують покарання, суд не встановив.
Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
За змістом частин першої та другої статті 50, частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні обвинуваченій покарання суд, згідно з вимогами статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченої (а саме те, що вона не перебуває під наглядом у лікаря психіатра, лікаря нарколога; раніше не судима; на території с.Кузьмин характеризується позитивно, зауважень з боку старостинсього округу немає).
З огляду на викладене, суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вважає за доцільне призначити покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.125 КК України.
На переконання суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співмірність діяння та кари.
ІV. Цивільний позову кримінальному провадженні, витрати потерпілої на правничу допомогу
Потерпіла заявила вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.
У цивільному позові вказує, що протиправними діями ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_7 заподіяно травматичні ушкодження здоров'я, що змусило останню проходити курс амбулаторного лікування їх наслідків.
З моменту отримання травм від побиття відповідачем та впродовж періоду часу до свого одужання ОСОБА_7 зазнала значного фізичного болю і пережила великий емоційний стрес, який супроводжувався почуттям глибокої образи, обурення, приниження гідності, тривоги і страху за своє здоров'я.
Крім того, наслідком отриманих травм і пережитого стресу стало виникнення у потерпілої негативних психосоматичних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, погіршений настрій, пригніченість, дратівливість, реакції замкнення, емоційна напруга, тривога з приводу майбутнього.
Цивільний відповідач подав відзив на цивільний позов, згідно якого просив відмовити у його задоволенні.
Вказав, що розмір моральної шкоди, заявлених у позовних вимогах, є необґрунтованим та не підтверджується жодними доказами. Позивачу не було спричинено ані короткочасного розладу здоров'я, ані незначної стійкої втрати працездатності, а відповідні наслідки крововиливів були незначними та скороминущими.
Відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.
Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Верховний Суд у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 зробив висновок про те, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Суд враховує, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, що не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Крім того практикою ЄСПЛ визнано презумпцію моральної шкоди, що означає правило, відповідно до якого, у разі порушення майнових або цивільних прав "середня", "нормально" реагуюча на протиправну поведінку щодо неї людина відчуває страждання (моральну школу).
У рішенні від 12.07.2007 року у справі «Станков до Боргарії» Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Однак, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Отже, практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).
Розглянувши позовні вимоги потерпілої про відшкодування їй моральної шкоди, суд дійшов висновку, що дійсно протиправними діями обвинуваченої потерпілій була спричинена моральна шкода, що проявилася у фізичному болі та стражданнях, яких остання зазнала через отримані тілесні ушкодження, переживаннях, хвилюваннях, незручностях в організації свого життя, а тому вона підлягає відшкодуванню.
Оцінюючи в сукупності обставини справи, суд вбачає очевидним й таким, що не підлягає доказуванню те, що будь-якій людині в силу її природи властиво переживати душевні страждання через порушення особистої недоторканості, відчуття фізичного болю, усвідомлення наявності тілесних ушкоджень та їх наслідків. Не є виключенням з цього правила й потерпіла, яка, вочевидь, зазнала душевних страждань у зв'язку із заподіянням тілесних ушкоджень.
Суд також враховує доводи потерпілої про те, що вона була змушена вживати відповідних заходів для відновлення свого фізичного та психоемоційного стану, а тому самий факт завдання потерпілій моральної шкоди суд вважає доведеним.
Водночас, щодо розміру моральної шкоди у сумі 80 000,00 грн., суд вважає, що заявлені потерпілою вимоги є завищеними, оскільки потерпіла не надала суду достатніх та належних доказів, які б підтверджували заявлений нею розмір завданої моральної шкоди.
Суд, враховуючи характер вчиненого обвинуваченою правопорушення та причини виникнення конфлікту між сторонами, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення (зокрема, характер та локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень), враховуючи те, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням потерпілої і може мати тільки умовний вираз та виходячи з міркувань розумності та справедливості, виваженості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 8 000 грн.
З огляду на вказане, цивільний позов підлягає задовольняє частково.
Окрім того, потерпіла просила стягнути на її користь понесені нею в кримінальному провадженні витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.
Захисник подав заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в яких, покликаючись на не співмірність, просив зменшити розмір таких до 2000 грн.
Так, між адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір про надання правничої допомоги від 16.01.2025. Згідно договору, адвокат прийняв зобов'язання здійснювати такі дії: консультації у кримінальній справі, складати і подавати документи процесуального характеру, представляти інтереси клієнта у кримінальній справі, збирати відомості, отримувати необхідні довідки, здійснювати інші дії. Оплата здійснюється у фіксованому розмірі - 12000 грн.
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 25.03.2025, вартість наданих адвокатом послуг становить 12 000 грн. та складається із таких послуг:
1.Ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 677/23/25;
2.Підготовка цивільного позову у кримінальній справі № 677/23/25.
3.Представництво інтересів Клієнта у суді.
Відповідно до частини 1 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Частиною 5 статті 128 КПК України встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з частинами першою-третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат (правничої допомоги) не повинен бути непропорційним. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі, водночас, із зазначенням в акті детального опису робіт (обсягу правової допомоги).
При цьому, визначаючи суму витрат на правову допомогу, суд враховує співмірність витрат зі складністю провадження, критеріями їх реальності, розумності їх розміру; часом, витраченим адвокатом на участь у судових засдіаннях та виконання відповідних робіт (надання послуг); загальний обсяг матеріалів судового провадження та обставини справи; а також те, що цивільний позов задоволено частково, тому суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір до 7000 грн.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід відносно обвинуваченої на стадії досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Процесуальні витрати (зокрема, щодо проведення експертиз) у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Засуджена зобов'язана сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Речовий доказ: дерев'яну палицю, яка опечатана печаткою №109 та яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВнП №4 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області - знищити.
Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.
В іншій частині вимог цивільного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Красилівський районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1