22 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 635/12039/24
провадження № 22-ц/818/806/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Тичкова О.Ю.,
суддів колегії - Маміна О.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Мереф'янська міська рада Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2024 року у складі судді Березовської І.В.,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності Мереф'янської міської ради Харківської області ( надалі Рада) щодо нездійснення упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна - житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 . Просив зобов'язати Раду здійснити упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна - житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зміни нумерації житлового будинку, в якому станом на 30 липня 2024 року зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( надалі Будинок). Дублювання адреси його Будинку з іншим будинком у якому проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушує його право власності на будинок, оскільки Будинок як об'єкт права власності має бути обов'язково визначений індивідуальним ознаками - мати єдину (унікальну) адресу. Рада упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна у м. Мерефа належним чином не здійснює, звернення позивача з проханням упорядкувати нумерацію належного йому Будинку з будинком в якому проживають відповідачі залишилось без задоволення, що змусило позивача звернутися до суду з дійсним позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2023 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Рішення обгрунтоване тим, що спір між позивачем та Мереф'янською міською радою Харківської області є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не правильно встановив характер спірних правовідносин та дійшов до помилкового висновку про відсутність між сторонами спору про захист цивільного права. Дублювання адреси Будинку з іншим будинком у якому проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушує право власності апелянта, оскільки Будинок має бути обов'язково визначений індивідуальними ознаками у вигляді єдиної унікальної адреси. На даний час дублювання адрес призводить до плутанини при сплаті комунальних послуг , визначення їх вартості, можливості отримання субсидії, таким чином, даний спір має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає.
За змістом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Пунктом 41 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами належить до виконавчої компетенції сільських, селищних, міських рад.
Положеннями підпункту 10 пункту б статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до делегованих повноважень органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
При цьому, підпункту 2 пункту б статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчого органу ради віднесено, зокрема: організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів.
Згідно пункту 2 частини першої статті 37 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).
Відповідно до частини п'ятої статті 26-3 Закону № 3038-VI адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється, зокрема, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.
З аналізу викладених норм можна дійти висновку, що питання організації адміністративно-територіального устрою, включаючи питання присвоєння адреси об'єктам нерухомості, відноситься до повноважень місцевої ради та її виконавчого органу, які здійснюють повноваження на відповідній території.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір в якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Частиною першою статті 5 КАС передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже в контексті статей 2, 4, 5, 19 КАС України визначальними ознаками справи адміністративної юрисдикції є не лише суть (зміст, характер) спору, але й підстави його виникнення та суб'єктний склад учасників правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
З матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу нездійснення Радою належного упорядкування адреси житлового будинку АДРЕСА_1 , отже спір виник у позивача не з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які позбавлені можливості самостійно провести упорядкування номерації об'єктів нерухомого майна, а із суб'єктом владних повноважень з приводу неналежного виконання наданих йому законом повноважань у містобудівній сфері.
Тому колегія суддів погоджується з висновоком суду про те, що даний спір є публічно-правовим, в зв'язку з чим його слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, рішення суду належить залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2024 року залишити без змін
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2025 року.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина