Справа № 344/20326/24
Провадження № 22-ц/4808/498/25
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Пнівчук
23 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скарг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2025 року, у складі судді Пастернак І.А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року ТОВ «Юніт капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №668995404 від 17 лютого 2020 року в розмірі 39660,50 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 17.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 668995404 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора A72J7KM9. Зокрема, 21:30:31 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 25000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах. Відразу після вчинених дій відповідача, 17.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 25000,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №98 від 08.09.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 39 660,50 грн.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 668995404 від 17.02.2020 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 08.09.2020, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 98.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39660,50 грн.
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 14/02/2022-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 14.02.2022 до договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39660,50 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №668995404 від 17.02.2020, становить - 39660,50 грн, яка складається з наступного: 20847,38 грн - заборгованість по кредиту; 18813,12 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 668995404 від 17.02.2020 року у розмірі 39660,50 грн, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2025 року у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Повний текст рішення суду складено 29 січня 2025 року.
Представник ТОВ «Юніт Капітал» Тараненко А.І. подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.02.2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № 668995404 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 25 000 грн. строком на 126 днів зі сплатою 344,04 процентів річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит (а.с.28-31).
Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A72J7KM9, який було відправлено йому на номер мобільного телефону, вказаний у заявці на отримання грошових коштів у кредит, в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з платіжним дорученням від 17.02.2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснено переказ коштів відповідачу у розмірі 25 000 грн, відповідно до договору № 668995404 від 17.02.2020 року (а.с.48).
Тобто судом першої інстанції було встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення.
Зокрема, Івано-Франківським міським судом встановлено факт укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між TOB «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс».
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01. Надана копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору.
Відповідно до п. 8.2 договору строк дії договору закінчується 28.11.2019 , але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.8.6 додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлятьйого невід'ємну частину.
28.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 викладеного в новій редакції договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.
31.12.2021 укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2022. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. договору під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Тобто, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_1 .
Пунктом 1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором.
Відповідно до п. 2.1. Розділу 2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру права вимог.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 98 від 08.09.2020 р. до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 39660,50 грн. Наданий витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують перехід права вимоги від Клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс».
Реєстр відступлення прав за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , підписаний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» 08.09.2020 р., тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року, що не суперечить закону.
Також, на підтвердження переходу права вимоги позивачем надано довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до якої 08.09.2020 здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 668995404 від 17.02.2020, укладеного з відповідачем, Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» згідно укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Отже, суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету договору факторингу, що відступлення права вимоги не могло стосуватись конкретного кредитного договору № 668995404 від 17.02.2020, який, на думку суду, на момент укладення договору факторингу не існував.
Крім того, зазначив, що сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Згідно з умовами договору факторингу, клієнт зобов'язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив'язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.
У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого був включений кредитний договір №668995404 від 17.02.2020, укладений 08.09.2020, тобто через сім місяців після укладення кредитного договору.
Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже стало існувало, а не було майбутнім, як помилково стверджує суд.
Суд першої інстанції неправильно трактував положення договору та зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, що вплинуло на правильне вирішення спору.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Надана копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору. Відповідно до п. 8.2 договору строк дії договору закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Відповідно до п.8.6 додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину. 03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно (копія долучена до позовної заяви). 30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 04.08.2021 по 30.12.2024. Предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Реєстр відступлення прав за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , підписаний між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 31 липня 2023 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу від 05 серпня 2020 року, що не суперечить закону. Отже, договір № 05/0820-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість переходу права вимоги, відмовляючи у задоволенні позовних вимог на підставі факту укладення договору факторингу, адже не врахував, що предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, який в свою чергу, належним чином оформлено та підписано сторонами в межах дії договору та подано разом з позовною заявою. Таким чином, висновки суду першої інстанції є помилковими та суперечать фактичним обставинам справи, оскільки правовідносини між сторонами належним чином врегульовані договором факторингу та відповідними додатками, що передбачали перехід права вимоги у визначений момент.
Таким чином, відмова у задоволенні позову на підставі недоведеності переходу прав вимоги суперечить як фактичним обставинам справи так і правовій природі договору факторингу.
Суд першої інстанції посилався на практику Верховного Суду (постанова від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, постанова від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, постанова від 02.11.2021 у справі № 905/306/17).
Однак, в даній справі, відповідно до договорів факторингу №28/1118- 01 28.11.2018, №05/0820-01 від 05.08.2020 та №14/02/2022-01 від 14.02.2022 перехід права вимоги за кредитними договорами відбувається в момент підписання реєстрів прав вимог.
Отже, в даних договорах перехід права вимоги пов'язується не з фактом сплати коштів, а з підписанням реєстру прав вимог або акту прийому передачі.
ТОВ «Юніт Капітал» на підтвердження переходу права вимоги надало всі наявні документи, а саме : договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимог № 98 від 08.09.2020; договір факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та витяг з реєстру прав вимог № 7 від 28.10.2021; договір факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 та витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 14.02.2022. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимог, позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Чинне законодавство не встановлює прямої вимоги про те, що право вимоги переходить лише після оплати. Стаття 1077 ЦК України, яка регулює факторинг, лише встановлює обов'язок сплати за договором факторингу, але не визначає момент переходу прав. Це дозволяє сторонам договору самостійно визначати, коли відбувається перехід права вимоги, що відповідає загальному принципу свободи договору (волі сторін), закріпленому в цивільному праві.
Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс в зв'язку із розглядом даної справи складає 18 056,00 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір за подання позовної заяви: 2 422,40 грн; судовий збір за подання апеляційної скарги: 3 633,60 грн.; витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції: 6 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в апеляційному суді: 6 000,00 грн. Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на професійну правничу допомогу. Акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 додається.
Апелянт просив рішення Івано-Франківського міського суду від 28.01.2025 року скасувати. Постановити нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ткачишин С.М. зазначила, що відповідачем в повній мірі виконане грошове зобов?язання за кредитним договором перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 26.06.2020 року. Надано суду відповідні розрахунки та докази повної оплати коштів.
Апелянт не заперечує виконання ОСОБА_1 зобов'язань перед первісним кредитором і у апеляційній скарзі.
Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження,
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №668995404 від 17.02.2020, який був укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.02.2020 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 668995404 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 25 000 грн. строком на 126 днів зі сплатою 344,04 процентів річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит (а.с.28-31).
Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A72J7KM9, який було відправлено йому на номер мобільного телефону, вказаний у заявці на отримання грошових коштів у кредит, в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Згідно з платіжним дорученням від 17.02.2020 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснено переказ коштів відповідачу у розмірі 25 000 грн, відповідно до договору № 668995404 від 17.02.2020 року (а.с.48).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с.52, 58).
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року (а.с.59-63).
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с.64).
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с.65).
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с.66).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №98 від 08.09.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 39 660,50 грн. (а.с.67-69).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (а.с.70-74).
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін (а.с.75-76).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39660,50 грн. (а.с.77-78).
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 14/02/2022-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 14.02.2022 до договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39660,50 грн(а.с.79-84).
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора A72J7KM9.
Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Позивачем доведено факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору № 668995404 від 17.02.2020 року .
Відповідно до платіжного доручення від 17.02.2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 25000, 00 грн, що підтверджується належними доказами.
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за договором №668995404 від 17.02.2020 на підставі договорів факторингу, а також на підставі вищевказаних реєстрів прав вимоги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.11.2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої п. 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 81.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року .
31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року .
Згідно витягу реєстру прав вимоги №98 від 08.09.2020 року представники ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр за яким рахується заборгованість за кредитним договором №668995404 від 17.02.2020 року на загальну суму 39 660,50 грн.
05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до п. 8.2 якого строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року.
Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 05/0820-01 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом. 1.5 зазначеного договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
03 серпня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно .
30 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року в даному реєстрі під № 5548 значиться ОСОБА_1 , за яким значиться заборгованість за кредитним договором №668995404 від 17.02.2020 року на загальну суму 39 660,50 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 20847,38 грн, по відсоткам 18813,12 грн.
14 лютого 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 14/02/2022-01.
Відповідно до договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 14.02.2022 року до договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 року в даному реєстрі під № 2670 значиться ОСОБА_1 , за яким значиться заборгованість за кредитним договором №668995404 від 17.02.2020 року на загальну суму 39 660,50 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 20847,38 грн, по відсоткам 18813,12 грн.
Укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» до виникнення кредитних правовідносин ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по кредитному договору №668995404 від 17.02.2020 були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.
При цьому, відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Таким чином, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів.
Відповідно до п. 1.1. договору №668995404 від 17.02.2020 року кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі 25000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику допомога».
Кредит надається строком на 126 днів (п.1.2 кредитного договору).
Згідно п.1.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 344,04 відсотків річних.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» позивачем надано платіжне доручення від 17.02.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано кошти на рахунок відповідача на суму 25000, 00 грн.
Згідно довідки ПриватБанку від 13.08.2024 року на виконання договору №1336 від 26.09.2013 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та АТ ПриватБанк, банком було здійснено за дорученням перерахунок коштів в тому числі і на картку відповідача у розмірі 25000, 00 грн.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором заборгованість відповідача за кредитним договором № 668995404 від 17.02.2020 року складає 39660,50 грн грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 20847,38 грн, по відсоткам 18 813,12 грн
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитом у розмірі - 39660,50 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 20 847,38 грн, по відсоткам 18 813,12 грн.
З урахуванням вище викладеного, на підставі ч.1 п.п.1,3,4 ст.376 ЦПК України, рішення Івано-Франківського міського суду 28 січня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованісті за кредитним договором № 668995404 від 17.02.2020 року у розмірі 39660,50 грн, яка складається: 20 847,38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 813,12 грн - заборгованість за відсотками.
Поданий представником відповідача розрахунок щодо погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі не є доказом належного виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за укладеним кредитним договором, оскільки із наданої виписки не вбачається погашення кредиту у повному обсязі, перекази зі своєї картки на певні суми не дають підстав для висновку про погашення заборгованості за наданим кредитним договором.
У той же час згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором ТОВ «Манівео швидка допомога», при обчисленні суми заборгованості ураховано погашення відповідачем як суми відсотків за наданим кредитом у загальному розмірі 5977,38 грн та к і за тілом кредиту 4152,62 грн.
Відтак наданий стороною позивача розрахунок заборгованості за кредитним договором стороною відповідача не спростовано.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 633,60 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що звертаючись до суду апеляційної інстанції представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» - Тараненко А.І. просив суд стягнути із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну допомогу у розмірі 12 000 грн, з яких 6 000 грн в суді першої інстанції та 6 000 грн в апеляційній інстанції.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона скаржника надала копію договору про надання правової допомоги № 09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року, що підписано сторонами АО «Тараненко і партнери» та ТОВ «Юніт Капітал».
Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року.
Відповідно до п. 3.4. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Також, позивачем надано протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року, який є додатком до договору, додаткову угоду № 8 до договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 09 вересня 2024 року.
Актом прийому-передачі наданих послуг від 09 вересня 2024 року, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року, АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання позовної заяви - 5 000 грн (2 год), вивчення матеріалів справи - 500 грн (1 год), надання усної консультації щодо складання позовної заяви - 500 грн (1 год). Всього надано послуг на загальну суму 6000 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги. Така послуга, як надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, за своєю суттю є послугою організаційного характеру. Немає також підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Стосовно витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
До апеляційної скарги скаржником було долучено акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року, яким АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання апеляційної скарги - 6000, 00 грн. Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки правова позиція скаржника на час складання апеляційної скарги була вже сформована та не потребувала додаткового вивчення судової практики та положень законодавства, а відтак, підлягає зменшенню до 2000 грн.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3000 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Юніт Капітал» (місце знаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 668995404 від 17.02.2020 року у розмірі 39 660,50 (тридцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят) грн 50 коп, судові витрати по сплаті судового збору 6 056 ( шість тисяч п'ятдесят шість) грн 50 коп, витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 3000, 00 ( три тисячі) грн, витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 2000, 00 (дві тисячі) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин